вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
19 грудня 2012 р. (14 год. 36 хв.) Справа №2а-12385/12/0170/19
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнякової С.Ю., суддів Латиніна Ю.А., Сидоренка Д.В.,
секретар судового засідання Устінова І.В.,
за участю представника позивача Карасьової Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ"
до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг
про визнання протиправним та скасування розпорядження, спонукання до виконання певних дій.
Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг про визнання протиправним та скасування розпорядження № 619 від 24.07.2012р. "Про відмову у внесенні інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ" до Державного реєстру фінансових установ" та зобов'язання відповідача розглянути заяву позивача від 23.04.2012р. про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ та прийняти рішення про внесення інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ" до Державного реєстру фінансових установ. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач у порушення вимог діючого законодавства безпідставно відмовив у внесенні інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ" до Державного реєстру фінансових установ, про що оформлено розпорядження № 619 від 24.07.2012р., в зв'язку з чим, на думку позивача, наведене розпорядження підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позові та у додаткових поясненнях (а.с. 84-85), та просив їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином. Свою правову позицію виклав у письмових запереченнях на позов, в яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі (а.с.50-54).
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія ІСІ" звернулось до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг із заявою від 17.04.2012р. вих. № 31-17/04 для внесення інформації про кредитну установу до Державного реєстру фінансових установ, яка була отримана відповідачем 23.04.2012р. за вх. 2942/ку (а.с.74).
У наведеній заяві у видах фінансових послуг, які надаватиме заявник зазначено 16.16.12 - надання кредитною установою фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.
24.07.2012 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», підпункту 8 пункту 4 Положення №1070, на підставі пункту 10 розділу III Положення № 417 прийнято розпорядження № 619 «Про відмову у внесенні інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ІСІ» до Держаного реєстру фінансових установ» (а.с. 26-27).
Вказаним розпорядженням відмовлено позивачу у внесенні інформації про ТОВ «Компанія ІСІ» до Державного реєстру фінансових установ, у зв'язку з невідповідністю поданих документів, що додаються до заяви, вимогам Положення № 417, саме:
- вид фінансової послуги, яку надаватиме заявник, зазначений у пункті 2.2 статті 2 Статуту Товариства, затвердженого рішенням єдиного учасника Товариства від 11.02.2010 (рішення № 13), та зазначений у пункті 1.1 розділу 1 Внутрішніх правил Товариства, затверджених Позивачем від 02.04.2012, не відповідає виду фінансової послуги, яку надаватиме заявник, зазначеному у заяві Товариства;
- звітні дані станом на останній день місяця, що передує даті подання заяви, складені не відповідно до вимог Порядку складання та подання звітності кредитними установами до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 19.02.2007 № 6832, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.03.2007 за № 234/13501, а саме алгебраїчна сума граф 3, 4 та 5 рядка 095 додатка 2 до звітних даних станом на 31.03.2012 не відповідає сумі графи 6 рядка 095 додатка 2 до звітних даних станом на 31.03.2012.
Не погодившись із вказаним розпорядженням позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом щодо його оскарження та спонукання до виконання певних дій.
Оцінюючи правомірність рішення (дій) відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчинюється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Законом, що встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг є Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг") від 12.07.2001, № 2664-III (далі Закон № 2664).
Пунктом 1 ч.1 ст. 1 Закону Закон № 2664 визначені терміни, відтак, фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг;
У ст. 7 Закону № 2664 зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов'язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.
Фінансова установа може розпочати надання фінансових послуг, лише якщо:
1) облікова і реєструюча система відповідає вимогам, встановленим нормативно-правовими актами;
2) внутрішні правила фінансової установи, узгоджені з вимогами законів України та нормативно-правових актів державних органів, що здійснюють регулювання та нагляд за ринками фінансових послуг;
3) професійні якості та ділова репутація персоналу відповідають встановленим законом вимогам (ч. 3 ст. 7 Закону № 2664).
Форми державного регулювання ринків фінансових послуг наведені у статті 20 закону № 2664. Державне регулювання діяльності з надання фінансових послуг здійснюється шляхом зокрема ведення державних реєстрів фінансових установ і реєстрів осіб, які не є фінансовими установами, але мають право надавати окремі фінансові послуги, та ліцензування діяльності з надання фінансових послуг.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 28 Закону № 2664 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції, здійснює реєстрацію та веде Державний реєстр фінансових установ (далі Рєєстр).
Порядок ведення Реєстру визначено Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 року № 41, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 року за № 797/8118 (далі Положення № 41).
Відповідно до абз. 3 п. 1 розділу І Положення № 41 унесення інформації про фінансову установу до Реєстру - унесення інформації про юридичну особу до Реєстру для набуття нею статусу фінансової установи, виключення інформації про фінансову установу з Реєстру, а також учинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Положенням, шляхом унесення інформації до Реєстру
При цьому, схвалення Держфінпослуг, як колегіальним органом, рішень директорів департаментів Держфінпослуг про внесення інформації щодо юридичної особи до Державного реєстру фінансових установ або виключення такої інформації, а також рішень про видачу, анулювання, зупинення або поновлення ліцензій на надання фінансових послуг передбачено та віднесено до її виключної компетенції підпунктом 5 пункту 10 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року № 157.
Згідно із п. 7 розділу І Положення № 41 для отримання статусу фінансової установи юридична особа зобов'язана виконати вимоги відповідних нормативно-правових актів.
З метою удосконалення державного регулювання діяльності кредитних установ, відповідно до статей 20, 28 Закону № 2664, пункту 1 розділу IV, абзацу другого пункту 1 розділу V, абзацу п'ятого пункту 1 розділу VIII Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.2003 за № 797/8118, та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини у сфері надання фінансових послуг, розроблено Положення про внесення інформації про кредитні установи до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 27.03.2008 № 417, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.05.2008 за №424/15115 (далі - Положення № 417).
Це Положення № 417, згідно із п.1, визначає вимоги до юридичної особи, яка має намір стати кредитною установою, для набуття нею статусу фінансової установи та порядок унесення Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) відповідної інформації про кредитну установу до Державного реєстру фінансових установ (далі - Реєстр).
Вимоги до заявника для набуття статусу фінансової установи Наведені у розділі II Положення № 417.
Згідно із п. 1 розділу ІІ Положення № 417 заявник для набуття статусу фінансової установи повинен відповідати таким вимогам:
1.1. В установчих документах заявника має бути зазначено, що виключним видом діяльності, якщо інше не встановлено законом, є надання фінансових кредитів за рахунок власних та/або залучених коштів.
1.2. У заявника повинні бути наявні внутрішні правила надання фінансових кредитів, затверджені вповноваженим органом заявника відповідно до його установчих документів, які повинні відповідати вимогам законодавства і містити:
умови та порядок укладання договорів з клієнтами;
порядок зберігання договорів та інших документів, пов'язаних з наданням фінансових послуг;
порядок доступу до документів та іншої інформації, пов'язаної з наданням фінансових послуг, та систему захисту інформації;
порядок проведення внутрішнього контролю щодо дотримання законодавства та внутрішніх регламентуючих документів при здійсненні операцій з надання фінансових послуг;
відповідальність посадових осіб, до посадових обов'язків яких належать безпосередня робота з клієнтами, укладання та виконання договорів.
1.3. У заявника повинні бути наявні примірні договори про надання певного виду фінансової послуги, які мають відповідати вимогам законодавства, у тому числі Цивільного кодексу України, статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
1.4. Облікова та реєструюча система заявника має забезпечувати облік та реєстрацію договорів про надання фінансових послуг в електронному та паперовому вигляді. Реєстрація договорів про фінансові послуги здійснюється шляхом ведення фінансовою компанією журналу обліку укладених і виконаних договорів про надання фінансових послуг (далі - журнал обліку) та карток обліку укладених та виконаних договорів (далі - картка обліку), відомості яких повинні містити інформацію, необхідну для ведення бухгалтерського обліку відповідних фінансово-господарських операцій.
1.5. Заявник повинен мати систему бухгалтерського обліку, реєструючу систему, зокрема програмне забезпечення та спеціальне технічне обладнання, що відповідають вимогам законодавства і передбачають облік операцій з надання фінансових послуг своїм клієнтам та складання звітності у форматі та обсягах, установлених Держфінпослуг.
1.6. Керівник та головний бухгалтер заявника повинні відповідати Професійним вимогам до керівників та головних бухгалтерів фінансових установ, затвердженим розпорядженням Держфінпослуг від 13.07.2004 N 1590, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 02.08.2004 за N 955/9554 (із змінами).
1.7. Заявник повинен мати окреме власне або орендоване нежиле приміщення з обмеженим доступом та сейф для зберігання грошей (грошових коштів) і документів, що унеможливлює їх викрадення (пошкодження).
1.8. Власний капітал заявника, за винятком субординованого капіталу, повинен становити не менше ніж 1 млн грн (крім фінансових установ - юридичних осіб публічного права).
Як зазначалося вище, 24.07.2012 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, прийнято розпорядження Нацкомфінпослуг № 619 «Про відмову у внесенні інформації про Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ІСІ» до Держаного реєстру фінансових установ».
В обґрунтування відповідач зазначив, що у пункті 2.2 статті 2 Статуту позивача предметом діяльності Товариства є надання фінансових кредитів. Діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок власних та/або залучених коштів становить виключний вид діяльності, якщо інше не встановлено законом (копія статуту додається).
У пункті 2.2 статті 2 Статуту позивача зазначено, що предметом діяльності Товариства є надання фінансових кредитів (а.с.8 зворотній бік).
Згідно із п.1.1 розділу І Внутрішніх правил надання ТОВ «Компанія ІСІ» фінансових кредитів за рахунок власних та/або залучених коштів Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «ІСІ» (далі Компанія) є учасником ринку фінансових послуг, що має право відповідно до чинного законодавства України надавати кошти у фінансовий кредит за рахунок власних та залучених коштів (після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) юридичним та фізичним особам (надалі Позичальник або Клієнт ) на визначений строк та під відсотки на умовах, передбачених кредитним договором (а.с. 14 зворотній бік).
У заяві позивача за вх. від 23.04.2012 № 2942/ку про внесення інформації до Державного реєстру фінансових установ, вид фінансових послуг, які надаватиме заявник зазначено - надання кредитною установою фінансових кредитів за рахунок залучених коштів.
Тобто, у заяві зазначено лише надання кредитною установою фінансових кредитів за рахунок залучених коштів. Тоді як, відповідно до пункту 1.3 Ліцензійних умов провадження діяльності з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів кредитними установами, затверджених розпорядженням Держфінпослуг від 18.10.2005 № 4802, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.12.2005 за № 1459/11739, кредитна установа може провадити діяльність з надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів (у тому числі здійснювати іпотечне кредитування) тільки після отримання ліцензії Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Держфінпослуг) відповідно до цих Ліцензійних умов. На підставі ліцензії, отриманої відповідно до цих Ліцензійних умов, кредитна установа має право надавати фінансові кредити за рахунок залучених коштів (у тому числі здійснювати іпотечне кредитування), здійснювати згідно з законодавством України обслуговування кредитів та рефінансування іпотечних кредиторів.
Діяльність кредитної установи з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної установи, у тому числі субординованого капіталу, за кредитними договорами з кредитними установами, а також коштів з державного та місцевих бюджетів, отриманих фінансовими установами - юридичними особами публічного права, не потребує отримання ліцензії.
Отже, Ліцензійними умовами передбачено види фінансових послуг за якими не обов'язково отримувати ліцензії, та отримання ліцензії є обов'язковою.
У зв'язку з вищевикладеним, вид фінансової послуги, яку надаватиме заявник, зазначений у пункті 2.2 статті 2 Статуту та зазначений у пункті 1.1 розділу 1 Внутрішніх правил, не відповідає виду фінансової послуги, яку надаватиме заявник, зазначеному у заяві вх. від 23.04.2012 №2942/ку.
Щодо невідповідності звітних даних вимогам Порядку складання та подання звітності кредитними установами до Державної комісії з регулювання з ринків фінансових послуг України суд зазначає наступне.
Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 19.02.2007 № 6832 затверджений Порядок складання та подання звітності кредитними установами до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України".
Розділом III наведеного Порядку визначений порядок складання звітних даних, у главі 1 якого йдеться про порядок складання звітних даних про фінансову діяльність кредитної установи.
Відтак, у рядку 095 відображається або сума нерозподіленого прибутку, або зі знаком "-" сума непокритого збитку кредитної установи.
Відповідно до алгебраїчна сума граф 3, 4 та 5 рядка 095 додатка 2 до звітних даних станом на 31.03.2012 не відповідає сумі графи 6 рядка 095 додатка 2 до звітних даних станом на 31.03.2012, а саме в рядку 095 (нерозподілений прибуток (непокритий збиток)) залишок на початок звітного періоду становить 155,00, а залишок на кінець звітного періоду -4594,00, тоді як дій щодо розміщення та повернення відповідно до цього звіту не проводилось (а.с.75).
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, урахував усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, та відповідно такими, що не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Під час судового засідання, яке відбулось 19.12.2012 року були оголошені вступна та резолютивна частини постанови.
Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено у повному обсязі 24.12.2012 року.
Керуючись ст. ст. 9, 69-71, ст.ст. 158-159, 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кузнякова С.Ю.
Суддя Латинін Ю.А.
Суддя Сидоренко Д.В.