Справа № 22-ц/744/460/13 Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 27 суддя Гібалюк Т.Я.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
10 січня 2013 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Повєткіна В.В.
суддів: Рудь В.В., Ткаченко І.Ю.
при секретарі: Качур Л.В.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»
на рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетро-вської області від 14 травня 2012 року
за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»до ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсними договорів кредиту та застави, -
У вересні 2010 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставлене майно посилаючись на те, що ОСОБА_4 уклала кредитний договір, в рамках якого отримала 30000,00 доларів США. В забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредитних коштів укладено договір застави автомобіля, який належить на праві власності ОСОБА_1 Сума заборгованості ОСОБА_4 на 25 серпня 2010 року складає 283808,24 грн. (т.1 а.с.4-7). Уточнивши позовні вимоги, позивач просив суд звернути стягнення на рухоме майно, автомобіль Хонда Аккорд, 2006 року випуску, який належить на праві власності ОСОБА_1 шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження для задоволення грошових зобов'язань за кредитним договором № 014/08-11/21/2-06 від 16 серпня 2006 року перед ПАТ «Райффайзен Банк аваль»станом на 05 січня 2012 року в сумі 283808,24 грн. (т.2 а.с.11-12).
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з зустрічним позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»про визнання недійсними договорів кредиту та застави посилаючись на те, що укладені між банком та нею договори, не відповідають вимогам закону. Так, договір кредиту укладений у грошовій одиниці -долар США. Основним платіжним засобом на території України є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановленому законом. При укладанні договору банк не мав індивідуальної банківської ліцензії, виданої НБУ, на використання іноземної валюти. Кредитний договір суперечить законодавству України по захисту прав споживачів. Договір застави є недійсним, та не створив для сторін прав та обов'язків. Доповнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсною генеральну кредитну угоди № 014/08-11/21-06 від 01 лютого 2006 року, визнання недійсним кредитного договору 3014.08-11-21/2-06 від 16 серпня 2006 року в рамках генеральної кредитної угоди № 014/08-11/21-06 від 01 лютого 2006 року, визнання недійсним додаткової угоди № 1 від 16 серпня 2006 року до генеральної кредитної угоди № 014/08-11/21-06 від 01 лютого 2006 року, визнати недійсним договір застави № 014/08-02-/802-06 від 16 серпня 2006 року (т.1 а.с.71-82,168-177).
Рішенням Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпро-петровської області від 14 травня 2012 року в задоволенні вимог позову ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»та зустрічного позову ОСОБА_1 -відмовлено, стягнуто (т.2 а.с.141-144).
Ухвалою районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 04 жовтня 2012 року виправлено описку щодо зазначення в рішенні суду від 14 травня 2012 року ОСОБА_1, а ОСОБА_4, позичальником за кредитним договором (т.2 а.с.214).
В апеляційній скарзі (т.2 а.с.158-161) ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити зустрічні позовні вимоги, оскільки:
- суд безпідставно відмовив у розшуку боржника та не отримав відомості щодо нього, чи є він живий на сьогоднішній день;
- позивач не повідомив апелянта про наявність заборгованості боржника;
- строк позовної давності не сплинув, оскільки він починає обчислюватись з дня закінчення строку дії угоди;
- відповідач в порушення ч.1 ст.6 та ч.1 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів»не надав відомості клієнту, які необхідні при укладенні договору;
- суд не врахував, що кредитний договір укладено банком з застосувнням нечесної підприємницької діяльності;
- суд безпідставно відмовив у призначенні судової економічної експертизи розрахунку розміру заборговності;
- судом не прийнято до уваги те, що всупереч ст.638 ЦК України в договорі кредиту відсутня згода за всіма істотними умовами цього договору, що є підставою для визнання його недійсним.
В апеляційній скарзі (т.2 а.с.151-152) ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову, як необґрунтоване і ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки:
- відповідач без згоди банку зняв з реєстраційного обліку та відчужив предмет застави шляхом укладення біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу чим позбавив банк можливості задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна;
- суд безпідставно стягнув з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судовий збір на користь держави, враховуючи те, що при подачі позову мито було сплачено в максимально передбаченому законодавством розмірі та у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою і не підлягає задоволенню, а скарга ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволені як позовних вимог так і зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції встановив, що між позивачем та ОСОБА_4 укладено генеральну кредитну угоду, додаток до неї та кредитний договір в рамках цієї кредитної угоди, в забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_4 між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави автомобіля, у зв'язку з невиконанням своїх обов'язків з боку ОСОБА_4 виникла заборгованість, але автомобіль на цей час продано іншій особі; з умовами кредитування ОСОБА_4 відповідач ОСОБА_1 ознайомлена при укладенні кредитної угоди.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобо-в'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі генеральної кредитної угоди № 014/08-11/21/2-06 від 01 лютого 2006 року та кредитного договору № 014/08-11/21/2-06 від 16 серпня 2006 року ОСОБА_4 отримала кредит у розмірі 30000,00 доларів США зі сплатою відсотків у розмірі 14 % річних строком по 31 січня 2009 року (т.1 а.с.8-,9,10,13-14).
У зв'язку з порушенням позичальником ОСОБА_4 зобов'язень з погашення кредиту станом на 25 серпня 2010 року виникла заборгованість у розмірі 283808,24 грн., станом на 05 січня 2012 року у розмірі 283808,24 грн. (т.1 а.с.22, т.2 а.с.13-14).
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо відмови суду першої інстанції у проведенні судової економічної експертизи розрахунку розміру заборговності не можуть бути прийняті до уваги, оскільки відповідачем не надано будь-яких доказів щодо невідповідності наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором.
Як вбачається зі справи ОСОБА_4 при укладенні крединої угоди погодилась з її умовами та отримала кредитні кошти, рішення суду не оскаржувала, повноважень на захист своїх прав в суді з приводу умов укладення кредитного договору відповідачу ОСОБА_1 не надавала.
Відповідач ОСОБА_1 не є споживачем кредитних послуг, оскільки уклала з банком договір застави автомобіля (т.1 а.с.11).
Тому доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 про порушення банком Закону України «Про захист прав споживачів»в частині не надання позичальнику ОСОБА_4 відомостей, які необхідні при укладенні кредитного договору, та укладення кредитного договору з застосуванням нечесної підприємницької діяльності не можуть бути враховані.
Інші доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 щодо нез'ясування обставин справи та надання судом першої інстанції, на думку відповідача, неправильного висновку, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і не є підставою для скасування правильного по суті рішення суду першої інстанції.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги банку про те, що відповідач ОСОБА_1 без згоди банку зняла з реєстраційного обліку та відчужила предмет застави -автомобіль шляхом укладення біржової угоди купівлі-продажу транспортного засобу чим позбавила банк можливості задовольнити вимоги за рахунок заставленого майна, оскільки на цей час відповідач вже не є власником цього автомобіля, а до теперішного власника атомобіля позовні вимоги банком не були заявлені.
З огляду на це колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг про необґрунтованість рішення суду першої інстанції щодо відмови обом сторонам у зістрічних позовах є безпідставними.
В той же час є обгрунтованими доводи апеляціної скарги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про безпідставне стягнення з нього судового збору на користь держави, враховуючи те, що при подачі позову судовий збір було сплачено в максимально передбаченому законодавством розмірі та у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Як вбачається зі справи, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» при зверненні до суду з позовом сплатив державне мито у розмірі 1700,00 грн. (т.1 а.с.2).
Державне мито сплачено банком в максимально передбаченому на час сплати розмірі, тому при відмові у позові відсутні підстави для повторного його стягнення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір»споживачі за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав, звільняються від сплати судового збору.
Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з відповідача ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307,308,309,314,316 Цивільного процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
Рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль»та з ОСОБА_1 на користь держави судового збору у сумі 1123,00 грн. та 94,10 грн. - скасувати.
В решті рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 14 травня 2012 року -залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_1 та Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» - відхилити.
Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: