ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 42/50-54/478-2012 25.12.12
за позовом публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал», м. Київ
до житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1», м. Київ
третя особа Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екскаватор», м. Київ
про стягнення 62850,34 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
при секретарі судового засідання Білецькій О.В.
представники:
від позивача -Стельмащук Ю.М. (дов. № 296 від 01.10.2012 р.);
від відповідача -Коваль О.С. (дов. від 06.04.2012 р.), Обіход Л.І.-голова правління;
від третьої особи -не з'явився
публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»(далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1»(далі-відповідач) про стягнення 62850,34 грн., з яких 51876,11 грн. боргу та 10974,23 грн. інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення, наданих на підставі Договору № 5824/4-11 від 16.10.1998 року за період з 01.10.2005 року по 01.09.2008 року.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.06.2009 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 року, позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 49139,77 грн. та 9555,52 грн. інфляційних втрат.
Постановою Вищого господарського суду України від 23 жовтня 2012 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. та рішення господарського суду м. Києва від 19.06.2009 р., справу направлено на новий розгляд до господарського суду м. Києва в іншому складі суду .
Скасовуючи процесуальні акти судів попередніх інстанцій та скеровуючи справу на новий розгляд суд касаційної інстанції зазначив, що здійснюючи судовий розгляд справи про стягнення заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення, судами належним чином не з'ясовано склад цих послуг та зміст спірної заборгованості, не перевірено обґрунтованості її розрахунків.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справ у господарському суді м. Києва справу передано на новий розгляд судді Шкурдовій Л.М.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 01 листопада 2012 року справу прийнято до розгляду суддею Шкурдовою Л.М., справі присвоєно № 42/50-54/478-2012.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27 листопада 2012 року за заявою відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Екскаватор».
Представник позивача в судових засіданнях підтримав позов.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позову посилаючись на відсутність заборгованості за Договором, стягнення заборгованості за яким є предметом розгляду у даній справі, необґрунтованість нарахувань за тарифами, встановленими Розпорядженням Київської міської державної адміністрації які не набули чинності, та безпідставність вимог позивача щодо оплати питної води, що йде на підігрів, зважаючи те, що обов'язок оплати вказаних послуг відповідачем укладеним сторонами Договором не передбачений. Також, відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності до спірних правовідносин.
Представники третьої особи в судове засідання не з'явилися.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
16 жовтня 1998 року між Позивачем та Відповідачем укладено договір № 5824/4-11 на послуги водопостачання на водовідведення, відповідно до умов якого позивач зобов'язався забезпечувати постачання питної води та прийняти від Відповідача каналізаційні стоки, а останній сплатити за вищезазначені послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374 (далі-Правила № 65). Відповідно до п. 5.1 договору цей договір укладено строком з 16 жовтня 1998 року по 16 жовтня 1999 року. Договір вважається переукладеним на новий строк, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії.
Позивачем заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, надані у період з жовтня 2005 року по вересень 2008 року включно, тобто під час дії Правил № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р., отже до спірних правовідносин застосовується порядок визначений Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України № 65 від 01.07.1994 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції 22.07.1994 року за № 165/374.
Пунктами 3.1., 3.4 договору № 5824/4-11 визначено, що кількість води, що подається Позивачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих останнім. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Позивача спільно з представником Відповідача. Кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності - за узгодженням з Позивачем за діючими нормами споживання.
Наявними матеріалами справи в їх сукупності підтверджується, надання позивачем та споживання відповідачем послуг з водопостачання та водовідведення, а саме: за період з жовтня 2005 року по серпень 2008 року включно - з постачання питної води, що йде на підігрів, в обсязі 88933 м.куб., за період з грудня 2007 року по вересень 2008 року водовідведення підігрітої води в обсязі 30046 м.куб., та з холодного водопостачання і водовідведення в обсязі 18199 м.куб.
За розрахунком позивача вартість наданих відповідачу послуг з водопостачання водовідведення становить 171539,35 грн., яка розрахована за тарифами, встановленими Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 року, № 1680 від 20.08.2002 року, № 1786 від 15.12.2006 року, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року.
Обсяги наданих послуг з холодного водопостачання та водовідведення відповідачем не заперечуються.
Відповідач заперечує проти обсягів гарячої води, посилаючись на те, що укладений сторонами договір не регулює відносини щодо постачання питної води, що їде на підігрів, відсутність на його балансі бойлерів, на яких встановлено прилади обліку. Бойлери перебувають на балансі ПАТ «Київенерго», якому, за твердженням відповідача, і сплачена вартість підігрітої води.
Договором № 5824/4-11 передбачений обов'язок відповідача оплачувати вартість послуг з водопостачання та водовідведення на умовах Правил № 65.
Відповідно до п.п. 12.17. та 12.3 Правил № 65 розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюється підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. Розрахунки за питну воду, що йде на гаряче водопостачання, проводиться з житлово-експлуатаційними організаціями.
Отже, під час виникнення спірних правовідносин обов'язок оплати вартості гарячої води, що йде на підігрів, покладено саме на відповідача.
Згідно з п. 4.2. Правил № 65 абонент повинен придбати й встановити водолічильник, який буде перебувати у нього на балансі й обслуговуванні. Встановлення водолічильника може бути виконано Водоканалом за рахунок абонента.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем не було придбано й встановлено водолічильник для здійснення обрахунку кількості питної води, що йде на підігрів, на межі балансової належності.
Пунктом 3.3. Договору № 5824/4-11 передбачено, що якщо в відповідача відсутні водолічильники позивач визначає інший спосіб обліку використаної води, передбачений правилами.
Згідно з п.п. 11.6, 11.7 Правил № 65 для контролю витрати води у абонентів, які не мають водолічильників, а також для перевірки показань встановлених водолічильників Водоканал має право встановлювати на вводах контрольні водолічильники. Витрати води абонентом, що не має водолічильника, визначаються за показаннями контрольного водолічильника до наступної установки контрольного водолічильника.
Матеріалами справи підтверджується встановлення контрольних водолічильників питної води, що йде на підігрів, на виході бойлерів, зв'язку з чим обсяги водоспоживання підігрітої води обраховувалися позивачем на підставі вказаних контрольних водольчильників за нормами споживання у процентному відношенні відповідно до кількості споживачів, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями розподілу обсягів води від бойлера за споживачами у процентному співвідношенні.
Щодо посилання відповідача на оплату вартості води, що йде на підігрів ПАТ «Київенерго», то суд зазначає наступне.
Згідно з наданими Правилами № 65 визначеннями, вода питна - вода, яка відповідає чинним стандартам, яка призначена для господарсько-побутових потреб населення.
ПАТ «Київенерго»є постачальником теплової енергії відповідачу на підставі Договору № 810300 від 01 квітня 2000 року, кількість якої за умовами цього Договору обчислюється у Гкал, і оплачується теплопостачальній організації відповідачем (Додаток № 1 до Договору № 810300).
Заперечуючи проти обсягів з приймання стоків підігрітої води відповідач посилається на невірність здійснення позивачем обрахунку на підставі визначеної позивачем Методики, оскільки кількість фактично відведених стоків підігрітої води має визначатися виходячи з кількості теплової енергії, витраченої на підігрів води для споживачів.
Згідно з п. 3.4. Договору № 5824/4-11 кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно до показників водолічильника, а при його відсутності -за узгодженням з позивачем, за діючими нормами водопостачання, або іншим засобом, передбаченим п. 21.2 Правил.
Пунктами 21.1., 21.2 Правил № 65 передбачено, що кількість стічних вод, що надходять до каналізації, визначається за кількістю води, що надходить з комунального водопроводу або місцевих джерел, згідно з показниками водолічильників, а в разі відсутності останніх - за діючими нормами водоспоживання. Метод визначення кількості стічних вод встановлюється водоканалом.
Оскільки у відповідача відсутні водолічильники для обрахунку кількості спожитої підігрітої води, обрахунок вартості водовідведення підігрітої води здійснено позивачем на підставі показів контрольних приладів обліку за нормами споживання у процентному відношенні відповідно до кількості споживачів, розрахунок кількості водовідведення спожитої підігрітої води здійснено позивачем за нормами водопостачання у процентному відношенні відповідно до кількості споживачів.
На підтвердження заперечень щодо обсягів стоків підігрітої води відповідачем не надано суду доказів зміни умов Договору щодо порядку обрахунку їх кількості, чи нормативно-правового акта, яким встановлений порядок обрахунку, у запропонований відповідачем чи у будь-який інший спосіб, ніж застосований позивачем.
Відповідач також заперечує проти вартості послуг з водопостачання та водовідведення посилаючись на те, що тарифи за якими розраховувалась вартість послуг з водопостачання та водовідведення, встановлені Розпорядженням Київської міської державної адміністрації які не набули чинності зважаючи на відсутність їх реєстрації в Київському міському управлінні юстиції.
Частиною 1 статті 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" встановлено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Здійснення повноважень визначених статтями 27 - 40 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" було делеговано Київській міській державній адміністрації як виконавчому органу Київської міської ради згідно із Законом України "Про столицю України - місто-герой Київ".
Відповідно до Указу Президента від 03.10.92 року N 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 року N 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад (яким в м. Києві є Київська міська державна адміністрація) не підлягають державній реєстрації.
Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011 року N 833 (опубліковано в газеті "Урядовий кур'єр" 11.08.2011 року N 146), якою встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації підлягають державній реєстрації незалежно від функцій на виконання яких вони видаються.
Таким чином, видання Київською міською державною адміністрацію розпоряджень про встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги здійснено в межах повноважень, передбачених чинним законодавством, та на момент їх видання державна реєстрації в органах юстиції законодавством не вимагалась.
Зазначена правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2012 року у справі № К/9991/29256/12.
Зважаючи на наведене вище заперечення відповідача проти позову не приймаються судом до уваги як необґрунтовані та такі, що не відповідають приписам чинного законодавства і спростовуються матеріалами справи.
Згідно з пунктом 3.6 договору № 5824/4-11 Відповідач розраховується за послуги з водопостачання та водовідведення у триденний термін з дня представлення позивачем платіжних доручень
В порушення умов договору вартість послуг за Договором № 5824/4-11 сплачена відповідачем частково.
28 листопада 2008 року позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 51876,11 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення, надані за період з жовтня 2005 року по серпень 2008 року включно.
Статтею 257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 зазначеного Кодексу позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Нарахування вартості комунальних послуг здійснювалось позивачем з жовтня 2005 року, отже строк позовної давності для позову про стягнення заборгованості за жовтень-листопад 2005 року, сплинув до звернення позивача з даним позовом, про що відповідачем у справі зроблено заяву до винесення рішення.
У позовній заяві позивач не просить відновити строк позовної давності та не наводить поважних причин пропущення строку позовної давності.
В судовому засіданні представник позивача також не просив суд відновити строк позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення надані у жовтні-листопаді 2005 року включно в розмірі 2736,34 грн. задоволенню не підлягають.
Станом на жовтень 2005 року заборгованість за послуги з водопостачання та водовідведення, надані на підставі Договору № 5824/4-11 від 16 жовтня 1998 року, у відповідача перед позивачем була відсутня, отже з врахуванням застосування строку позовної давності до спірних правовідносин, заборгованість відповідача перед позивачем за період з листопада 2005 року по серпень 2008 року включно становить 49139,77 грн.
Згідно з приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за послуги з водопостачання та водовідведення, надані на підставі Договору № 5824/4-11 від 16 жовтня 1998 року за період з листопада 2005 року по серпень 2008 року включно, на час прийняття рішення не погашена, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, наявність та розмір заборгованості відповідачем не спростовано, вимога позивача про стягнення заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення підлягає частковому задоволенню в сумі 49139,77 грн..
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 10974,23 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з жовтня 2005 року по вересень 2008 року включно на суму заборгованості в розмірі 51876,11 грн..
Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 266 Цивільного кодексу України встановлено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Враховуючи, що позовна давність до вимог позивач про стягнення заборгованості, за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла за жовтень-листопад 2005 року включно, спливла до звернення позивача до суду з даним позовом-28 листопада 20098 року, також спливла і позовна давність до вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат, нарахованих за жовтень-листопад 2005 року включно.
Розмір інфляційних втрат, нарахованих в межах строку позовної давності за період з грудня 2005 року по вересень 2008 року включно, становить 9555,52 грн. та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Судові витрати відповідно до статей 44, 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Екскаваторщик-1»(03162, м. Київ, просп. Леся Курбаса, буд. 14-А, код 22885482) на користь публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька 1-А, код 03327664) 49139,77 грн. (сорок дев'ять тисяч сто тридцять дев'ять грн. 77коп.) боргу, 9555,52 грн. (дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять грн. 52 коп.) інфляційних втрат, 586,95 грн. (п'ятсот вісімдесят шість грн. 95 коп.) витрат по сплаті державного мита, 110,20 грн. (сто десять грн. 20коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
2. В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 11.01.2013 р.
Суддя Л.М. Шкурдова