Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-144/11/0101
26.11.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Ілюхіної Г.П.,
суддів Кукти М.В. ,
Єланської О.Е.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Куксов В.В.) від 03.03.11 у справі № 2а-144/11/0101
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта АР Крим (вул. В. Хромих, 12, м.Алушта, Автономна Республіка Крим,98500)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку для звернення до суду - відмовлено.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги як дитині війни за період з 01 січня 2006 року по 31 липня 2010 року-залишено без розгляду.
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті про зобов'язання нарахувати та сплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни, за період з 01.08.2010 року до моменту розгляду справи, здійснення виплати соціальної допомоги, як дитині війни, довічно - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АР Крим щодо не виплати у повному обсязі ОСОБА_2 підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 серпня 2010 року по 03 березня 2011 року (включно).
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Алушті АР Крим здійснити перерахунок, нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячне довічне грошове утримання, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування ", за період з 01 серпня 2010 року по 03 березня 2011 року (включно), з урахуванням виплаченого за вказаний період.
Судові витрати віднесено за рахунок держави.
Постанова суду мотивована тим, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено статтею 6 зазначеного Закону. При цьому зазначено, що відповідач у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, являються органами виконавчої влади та суб'єктами владних повноважень, тобто є належним відповідачем в справі.
Не погодившись з постановою суду відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову по справі.
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки не прийняв до уваги, що для підвищення до пенсії поняття "мінімальна пенсія за віком " не застосовується; відсутній порядок розрахунку підвищення, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни "; передбачене статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до цього Закону; фінансування виплат підвищення здійснюється з Державного бюджету України, тому Пенсійний фонд діяв у межах наданих йому повноважень.
Розглянувши справу в порядку статей 183-2, 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України, має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої Світової Війни (02.09.1945) було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
За даними позивача відповідачем підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виплачувалось позивачу не в повному обсязі.
Правовідносини сторін регулюються статтями 3, 19, 22, 64, 152 Конституції України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни " № 2195-IV від 18.11.2004 (зі змінами та доповненнями), в редакції, що діяла в спірний період (далі -Закон № 2195-IV), ст.ст. 28, 58 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування " №1058-ІV від 09.07.2003 (далі -Закон №1058-ІV), Рішеннями Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), №26-рп/2008 від 27.11.2008 (справа про збалансованість бюджету).
Право на отримання підвищення у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону № 2195-IV, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Положення статті 28 Закону №1058-IV не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.
Не врегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.
Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону № 2195-IV, є Пенсійний фонд України.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 встановив, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
На підставі викладеного, судова колегія вважає, що висновок суду першої інстанції про задоволення позову частково є правомірним.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Доводи відповідача неправомірні, неспроможні та спростовуються нормами законодавства України, яке діяло в період прийняття рішення.
Зміна законодавства з 22.07.2011 не відноситься до правовідносин, що виникли раніше.
Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Все вище перелічене дає судовій колегії право для висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції належить залишити без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, 169, частиною першою статті 195, статтями 196, 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м. Алушта Автономної Республіки Крим на постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у справі № 2а- 144/11/0101 залишити без задоволення.
2.Постанову Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 03.03.11 у справі № 2а-144 /11/0101 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає в порядку частини десятої статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна
Судді підпис М.В. Кукта
підпис О.Е.Єланська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна