Справа № 1328/4947/12 Головуючий у 1 інстанції: Луців-Шумська Н.Л.
Провадження № 22-ц/1390/7562/12 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.
Категорія 27
20 грудня 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: судді Савуляка Р.В.,
суддів: Богонюка М.Я., Приколоти Т.І.,
секретаря: Рванцової О.О.
з участю: представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»- Прокопюк В.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Західне регіональне управління»публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»на рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року,-
07 червня 2012 року ПАТ «Банк Фінанси та Кредит»звернулося з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 04 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», та ОСОБА_4 був укладений Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії (Договір), згідно умов якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування кредитні ресурси, в розмірі кредитного ліміту, в сумі 6000,0 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами, та з кінцевою датою повернення коштів, до 02 липня 2010 року.
Банк свої зобов»язання за договором виконав, надавши кредитні ресурси ОСОБА_4 У той же час, ОСОБА_4 не повертає отриманих за кредитним договором коштів, відтак станом на 01 червня 2012 року, його заборгованість становить 93 793 гривень 23 коп., з яких: 5 563 гривень 94 коп. -основний бог; 19 024 гривень 76 коп. -відсотки за користування кредитом; 34 гривень 40 коп. -нарахованої комісії та 69 170 гривень 13 коп. -пені.
Оскаржуваним рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року позов публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Банк Фінанси та кредит»за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04.09.2008 року: заборгованість по кредиту, в сумі 5 568 гривень 93 копійок, заборгованість по відсотках в сумі 19042 гривень 51 коп., 34 гривень 40 коп. комісії, а всього 24 645 гривень 84 коп.
Вирішено питання судових витрат.
В задоволенні вимог про стягнення 69170 гривень 13 коп. відмовлено за безпідставністю.
Рішення суду оскаржило ПАТ «Банк Фінанси та Кредит».
В апеляційній скарзі посилається на те, що суд першої інстанції невірно визначив перебіг строку позовної даності по пені з 03 липня 2010 року, так як умовами Договору від 04 вересня 2008 року, передбачено, що він діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе забов»язань.
Оскільки зобов»язання по Договору не було виконане відповідачем, за період з 01 червня 2011 року по 01.06.2012 року, то за цей період нараховано пеню, в сумі 69 170 гривень 13 копійок.
Просить рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 69 170, 13 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПАТ «Банк Фінанси та Кредит »- Прокоп»юк В.Б. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення у межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року скасуванню частково на підставі п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення.
Відмовляючи у задоволенні вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»про стягнення пені за період з 01 червня 2011 року по 01 червня 2012 року, суд першої інстанції виходив з того, що позивачу про прострочення термінів повернення боргу стало відомо на наступний день після кінцевого терміну повернення кредиту -03 липня 2010 року, а з позовом звернувся лише 13 червня 2012 року, тобто з пропуском спеціальної позовної давності в один рік.
Проте з таким висновком суду погодитись не можна виходячи з наступного.
Судом та матеріалами справи установлено, що 04 вересня 2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»та ОСОБА_4 був укладений Договір про відкриття відновлювальної кредитної лінії (Договір), згідно умов якого Банк надав позичальнику в тимчасове користування кредитні ресурси, в розмірі кредитного ліміту, в сумі 6000,0 гривень зі сплатою процентів за користування кредитними ресурсами, та з кінцевою датою повернення коштів, до 02 липня 2010 року.
В порушення умов Договору та норм закону відповідач зобов»язання за кредитним договором не виконав, тому суд обґрунтовано стягнув на користь позивача 5 563 гривень 94 коп. основного боргу, 19 024 гривень 76 коп. відсотків за користування кредитом та 34 гривень 40 коп. нарахованої комісії.
В цій частині рішення суду сторонами не оспорюється.
Згідно п.6.1 Договору за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів позичальник сплачує банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочення. Вказана пеня сплачується у випадках порушення позичальником термінів платежів, передбачених цим Договором. Сплата пені не звільняє позичальника від зобов»ядання сплатити проценти за весь час фактичного користування кредитними коштами.
У п.7.3 Договору також передбачено, що такий набуває чинності з моменту першої видачі кредитних ресурсів (їх першій частині) і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов»язань.
Оскільки зобов»язання по Договору не було виконане Відповідачем за період з 01 червня 2011 року по 01 червня 2012 року, позивачем обґрунтовано нараховано пеню за цей період (в межах спеціальної позовної давності в один рік).
Тому помилковим є висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення пені за кредитним договором від 04 вересня 2008 року.
Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки (пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.
Із матеріалів справи убачається, що розмір пені, в сумі 69 170,13 гривень, значно перевищує витрати, які зробив банк для відновлення свого порушеного права, та доходів, які міг реально одержати за умови своєчасного виконання ОСОБА_4 своїх зобов»язань за кредитним договором, відтак суд зменшує розмір неустойки до 5 550 гривень, в межах заборгованості основного боргу.
З урахуванням наведеного апеляційна скарга ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» підлягає частковому задоволенню, рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
Керуючись п.2 ч.1 ст.307, п.3 ч.1 ст. 309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»в особі філії «Західне регіональне управління»публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит»задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 22 жовтня 2012 року в частині відмови у стягненні 69 170 грн. 13 коп. пені з ОСОБА_4 на користь «Банк Фінанси та Кредит»за кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04 вересня 2008 року скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення із ОСОБА_4 на користь «Банк Фінанси та Кредит»заборгованості по пені за кредитним договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 04 вересня 2008 року в сумі 5550 (п»ять тисяч п»ятсот п»ятдесять) гривень.
В решті рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Рішення набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги.
Головуючий : Савуляк Р.В.
Судді: Богонюк М.Я.
Приколота Т.І.