14 січня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Боймиструка С.В., Василевича В.С.;
секретар судового засідання Коробчук А.М.,
з участю сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу судді Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна" про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій,
Ухвалою судді Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2012 року позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна" про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій повернено позивачу на підставі ст. 109 ЦПК України.
В поданій на це судове рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилався на те, що повертаючи йому позовну заяву з підстав, передбачених ч. 2 ст. 109 ЦПК України, місцевий суд не врахував положень ч. 3, 5 і 12 ст. 110 ЦПК України, відповідно до яких позови про відшкодування шкоди, завданої внаслідок скоєння злочину, про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за місцем проживання позивача (споживача) або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. При цьому позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 ухвалу судді місцевого суду вважав незаконною та необґрунтованою і просив апеляційний суд її скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Повертаючи позовну заяву позивачу для подання до належного суду, суддя місцевого суду виходив з правил ч. 2 ст. 109 ЦПК України, відповідно до якої позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням.
Проте погодитися з таким висновком судді не можна.
Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" роз'яснено, що оскільки Закон «Про захист прав споживачів, не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.
З поданої ОСОБА_1 позовної заяви вбачається, що у зв'язку з викраденням його застрахованого автомобіля він просив суд стягнути із ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго Україна" належне йому страхове відшкодування, пеню, інфляційні втрати та штрафні санкції відповідно до укладеного між ним і відповідачем договору страхування наземного транспортного засобу.
Таким чином, позивач у справі є споживачем страхових послуг.
Згідно з ч. 5 ст. 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Аналогічне вбачається і з частини 3 зазначеної статті.
З урахуванням наведеного позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 114 цього Кодексу.
Тому ухвала судді Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2012 року, якою позовна заява ОСОБА_1 до ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна" про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій була повернена позивачу для подання до належного суду, підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 312-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Здолбунівського районного суду від 26 листопада 2012 року скасувати. Матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ПАТ „Акціонерна страхова компанія „Інго-Україна" про стягнення страхового відшкодування, пені, інфляційних втрат та штрафних санкцій передати до цього ж суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: