14 січня 2013 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,
суддів Боймиструка С.В., Василевича В.С.;
секретар судового засідання Коробчук А.М.,
з участю сторін та представника позивачки,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду від 27 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення,
Рішенням Рівненського міського суду від 27 листопада 2012 року ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення.
В поданій на це рішення апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилалася на те, що Рівненський міський суд прийшов до помилкового висновку, що відповідач вселився у квартиру АДРЕСА_1 з її та інших співвласників згоди. Проживаючи з нею в одній квартирі, відповідач систематично порушує правила співжиття, що підтверджується матеріалами справи, а вона змушена проживати в одній кімнаті з дорослим онуком.
ОСОБА_2 є співвласником іншої квартири АДРЕСА_2. На даний час він зареєстрований саме у цій квартирі.
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 рішення місцевого суду вважала незаконним та необґрунтованим і просила апеляційний суд його скасувати й ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
З позовної заяви ОСОБА_1 на а. с. 2-3 вбачається, що позивачка просила суд виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України. При цьому на ст. 156 ЖК України та на незаконність вселення відповідача не посилалася. Позовних вимог іншого характеру не пред'явила.
Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд обґрунтовано виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 належить не одній позивачці ОСОБА_1, а на праві спільної сумісної власності, окрім неї, належить ще й іншим співвласникам: дружині відповідача у справі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а. с. 4-5).
Загальні засади здійснення права власності визначені Цивільним кодексом України. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦК України розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Проте у справі немає даних про те, що інші співвласники квартири теж вимагають виселення відповідача.
Достовірних і переконливих доказів про те, що відповідач, який у спірній квартирі фактично проживає з ОСОБА_3 з 1993 року, поселився в це помешкання без згоди позивачки (на чому ОСОБА_1 стала наполягати вже в судовому засіданні місцевого суду), у справі немає.
Статтею 10 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Оскільки позивачка не довела обґрунтованості своїх позовних вимог до ОСОБА_2 про виселення без надання іншого житлового приміщення з підстав, передбачених ст. 116 ЖК України, подана нею апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.
Доводи апеляційної скарги правильності висновку суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 304, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 27 листопада 2012 року залишити без змін.
Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді: