Справа № 409/5547/12
Провадження № 2/409/1584/12
іменем України
14 січня 2013 року Дніпровський районний суд м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі :
головуючого судді Байбара Г.А.,
при секретарі Смоляр Ю.О.,
за участі позивача ОСОБА_1, представника відповідача Передерій О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпродзержинську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на її користь середню заробітну плату за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.07.2011 року по 12.07.2012 року у розмірі 42042,50 грн.
На обґрунтування позову зазначила, що з 01.12.2008 року по 03.03.2009 року вона працювала у Дніпродзержинському водопровідно-каналізаційному управлінні Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на посаді юрисконсульта 1-ї категорії групи з претензійно-позовної роботи та виконання судових рішень юридичної служби. 03.03.2009 року вона була звільнена по переводу в Комунальне виробниче підприємство Дніпродзержинської міської ради "Дніпродзержинськводоканал", згідно з наказом № 205 від 03.03.2009 року по Дніпродзержинському ВКУ КП ДОР "Аульський водовід". При звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку: не виплатив заробітну плату за період з 01.02.2009 року по день звільнення - 03.03.2009 року, а також не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за невикористану відпустку. 26.05.2009 року вона звернулась до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська з позовом про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Рішенням від 26.10.2010 року їй було відмовлено в задоволенні позову. Не погоджуючись з рішенням суду, вона подала апеляційну скаргу. Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року було скасовано рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська від 26.10.2010 року та стягнуто з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2009 року по день звільнення 03.03.2009 року у розмірі 3605,12 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 685,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8000 грн. (за період затримки розрахунку з 04.03.2009 року по 13.07.2011 року включно), на відшкодування моральної шкоди - 500 грн. Однак, ігноруючи рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року, яке набрало законної сили, відповідач впродовж тривалого часу не виплачував їй всіх сум, що належали до виплати при звільненні, а саме: заборгованість по заробітній платі в розмірі 3605,12 грн. та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 685,20 грн. Заборгованість по заробітній платі їй було перераховано 11.01.2012 року, а компенсацію - 13.07.2012 року на рахунок № НОМЕР_1 в ВАТ "Ощадний банк України". Вважає, що відповідач повинен їй сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку з 14.07.2011 року по день фактичного розрахунку - 13.07.2012 року, включно, який становить 42042, 50 грн. за 251 робочий день, виходячи з середньоденного заробітку, встановленого рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року, в розмірі 167,50 грн.
Позивач в судовому засіданні підтримувала позов та надала пояснення аналогічні обґрунтуванню позову.
Представник відповідача надав суду заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні позову на підставі того, що рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року вже вирішено спірні питання позивача з відповідачем, з тих же позовних вимог, які ґрунтуються на тих же підставах. В судовому засіданні надав пояснення аналогічні обґрунтуванню заперечення, а також доповнив, що відносно КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2012 р. порушено провадження у справі про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. На сьогоднішній день мораторій не знято, а на протязі його дії забороняється стягнення на підставі виконавчих документів, не нараховується неустойка, не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань тощо. Тож виконати рішення Апеляційного суду в частині виплати позивачці середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8000 грн. (за період затримки розрахунку з 04.03.2009 року по 13.07.2011 року включно) та моральну шкоду у розмірі 500 грн. у КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" немає можливості.
Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази у справі, суд встановив, що позивач ОСОБА_1 дійсно працювала у Дніпродзержинському водопровідно-каналізаційному управлінні Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" на посаді юрисконсульта 1-ї категорії групи з претензійно-позовної роботи та виконання судових рішень юридичної служби. Остаточний розрахунок з нею при звільнені її з роботи не був проведений, середньоденна заробітна плата позивачки становила 167,50 грн., а компенсація за невикористані дні щорічної відпустки склала 685,20 грн., що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року/а.с.5-6/.
На її користь з відповідача було стягнуто заборгованість по заробітній платі за період з 01.02.2009 року по день звільнення 03.03.2009 року, у розмірі 3605,12 грн., компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 685,20 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8000 грн. (за період затримки розрахунку з 04.03.2009 року по 13.07.2011 року включно), 500 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, що підтверджується рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14.07.2011 року/а.с.5-6/.
Заборгованість по заробітній платі була перерахована позивачеві 11.01.2012 року, а компенсація за невикористані дні щорічної відпустки - 13.07.2012 року, що підтверджується копією ощадної книжки ОСОБА_1, рахунок № НОМЕР_1 /а.с.8/.
В частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 8000 грн. та моральної шкоди у розмірі 500 грн., виконавче провадження зупинено на підставі п.8 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження", що підтверджується листом ВДВС Криничанського РУЮ Дніпропетровської області від 03.06.2012 року /а.с.11/.
Відносно КП Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" дійсно порушено справу про банкрутство, що підтверджується ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2012 року /а.с.15/.
Згідно ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст.116 КЗпП України.
Згідно ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений в цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Згідно ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 13 від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Рішення у трудовому спорі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні було винесено апеляційним судом Дніпропетровської області 14.07.2011 року.
Зазначене рішення апеляційного суду про стягнення зазначених в ньому сум, в тім числі і середнього заробітку за час затримки розрахунку, підлягало добровільному виконанню відповідачем, або повинно виконуватися в примусовому порядку, відповідно ЗУ "Про виконавче провадження".
Після ухвалення Апеляційним судом Дніпропетровської області зазначеного рішення у справі, позивач уже не перебувала у трудових відносинах з Комунальним підприємством Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" і на відносини сторін не поширюється трудове законодавство (ст. 117 КЗОТ України)
Суд вважає, що позивач після стягнення з відповідача на її користь суми заборгованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку по день постановлення рішення судом, повторно не може ставити питання про стягнення середнього заробітку за час, що пройшов від ухвалення рішення апеляційним судом до фактичного перерахування на її рахунок заборгованої зарплати та компенсації за невикористану відпустку.
На думку суду, в разі невиконання рішення суду про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованої заробітної плати, компенсації за невикористану відпустку, моральної шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку, до правовідносин між сторонами має застосовуватися ст. 625 ЦК України, що регламентує відповідальність боржника за порушення грошового зобов'язання, в частині 2 якої зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Позивач ОСОБА_1 в своєму позову не заявляє про стягнення суми коштів з відповідача відповідно вимог ч.2 ст. 625 ЦК України, а суд самостійно не може вийти за межі заявлених позовних вимог.
З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Керуючись статтями 8, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства Дніпропетровської обласної ради "Аульський водовід" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги через суд першої інстанції, що його ухвалив.
Суддя Г.А. Байбара