0301/79/2012
1/0301/145/2012
м. Володимир-Волинський 29 грудня 2012 року
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
під головуванням судді Артиша Я.Д.
при секретарі Гнатюк О.А.,
за участю прокурора Вовка В.В.,
захисника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 29 грудня 2012 року ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., від якого на підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено її від призначеного покарання за даним вироком суду у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, а також визнано невинною в пред'явленому обвинуваченні у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України та по суду виправданою за відсутністю у її діях складу даного злочину.
Під час судового розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України допитано в якості свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Зокрема, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показала, що весною 2008 року до неї звернувся ОСОБА_3 за консультацією по виготовленню документів на нерухоме майно, якого вона направила у БТІ, де йому надали перелік необхідних документів. Підтвердила, що коли до неї звернувся ОСОБА_3, то він не мав документів на права власності за СВК "Україна". Не знає яким чином виготовлялося право власності, хто в цьому сприяв. Із ОСОБА_2 протягом 3-4 років не зустрічались, не спілкувались. Показання дані на досудовому слідстві не підтримує, оскільки зі сторони слідчих та працівників прокуратури на неї чинився тиск, проводились довготривалі допити, проте із скаргами на працівників прокуратури не зверталась.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_3 також показав, що звертався до Устилузької міської ради із клопотанням про оформлення права власності на цегельний завод за СВК "Україна", безпосередньо до ОСОБА_2 не звертався із проханням посприяти у оформленні даних документів. Був присутнім взимку на засіданні виконавчого комітету Устилузької міської ради, на якому розглядалось дане питання оформлення права власності. Кошти, які отримав від продажу заводу не передавав ОСОБА_2 Показання дані на досудовому слідстві не підтримує, оскільки вони відбирались під психологічним тиском слідчих та працівників міліції. В ході розгляду кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_2 подавав заяву про відмову від своїх показань. Із скаргами на дії слідчих не звертався. Також повідомив, що у кримінальній справі порушеній відносно нього, у своїх показаннях не вказував, що ОСОБА_2 допомагала йому у оформленні документів на цегельний завод, а в протоколі судового засідання від 14 квітня 2009 року невірно вказано дату звернення до виконкому із клопотанням, а саме зазначено, що в березні 2008 року, хоча він звертався в кінці 2007 року, зауважень на даний протокол судового засідання не подавав.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що дійсно виконавчий комітет Устилузької міської ради розглядав клопотання про оформлення права власності на приміщення цегельного заводу за СВК "Україна" та приймалось таке рішення, хоча пригадати точної дати не може, а також не пригадує хто виступав по даному питанню, оскільки вже минуло багато часу. Під час розмови із ОСОБА_2 по даних рішеннях, остання говорила, що був такий факт. Згодом казала, що не було. Оскільки на неї чинився тиск, тому вона написала явку з повинною. Показання, які давав під час досудового слідства не підтримує, оскільки вони написанні під тиском, і не з його слів, хоча протоколи допиту читав і підписував, проте зауважень до них не мав. Із скаргами на дії слідчих не звертався.
Поряд з цим, в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що їй не відомо чи приймалося рішення про оформлення права власності на приміщення цегельного заводу за СВК "Україна", оскільки вона не присутня на засіданнях виконкому. Разом з тим, підтвердила, що клопотання від ОСОБА_3 надходило, зміст та дати надходження не пригадує, як і не пригадує, хто передав це клопотання, секретар міської ради ОСОБА_2 вказівок щодо реєстрації такого клопотання не давала і не могла давати, оскільки не вправі. Не підтримує показань, які давала під час досудового слідства, оскільки таких показів не давала, а їх вигадав слідчий, хоча такі протоколи допиту підписувала не читаючи, зауважень не вносила до них.
Свідок ОСОБА_7 показала суду, що дійсно 30 січня 2008 року відбувалось засідання виконавчого комітету Устилузької міської ради на якому розглядалось питання оформлення права власності на будівлі цегельного заводу за СВК "Україна".
Однак, суд критично оцінює вказані показання свідків ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, дані в судовому засіданні і бере до уваги їхні показання, які вони надавали упродовж досудового слідства, оскільки такі повністю відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи та узгоджуються з іншими перевіреними доказами в суді.
Зокрема, з оголошених показань ОСОБА_5 на досудовому слідстві слідує, що саме в березні 2008 року до неї звернувся ОСОБА_3, якому вона роз'яснила, які документи необхідні для продажу об'єктів нерухомого майна цегельного заводу, що в м. Устилуг та ОСОБА_3 в березні 2008 року не мав рішення виконавчого комітету про право власності на приміщення цегельного заводу, а тому порадила йому звернутись до виконавчого комітету Устилузької міської ради для вирішення цього питання (т. 3 а.с. 232-238).
Крім того, ОСОБА_5, будучи допитаною в якості підозрюваної підтвердила, що зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що саме в березні 2008 року до останньої звернувся ОСОБА_3, який просив допомогти у оформленні права власності на три будівлі цегельного заводу за СВК "Україна" в м. Устилуг по вул. Пархоменка та надав письмове клопотання. Оскільки виконком за минулий місяць відбувся, а наступний мав відбутись наприкінці березня 2008 року, тому ОСОБА_2, діючи на прохання ОСОБА_3 дала вказівку ОСОБА_6 зареєструвати дане клопотання кінцем грудня 2007 року та ОСОБА_2 на службовому комп'ютері надрукувала рішення виконавчого комітету Устилузької міської ради № 5-4 від 30.01.2008р., хоча дане питання на сесії не розглядалось і рішень з цього приводу не приймалось, яке надала міському голові ОСОБА_4 на підпис і завірила відтиском гербової печатки міської ради. При цьому, оскільки в рішенні не була вказана адреса приміщень, тому вона його переробляла, вказавши поштову адресу (т. 2 а.с. 210).
З оголошених показань свідка ОСОБА_4, які він давав під час досудового слідства слідує, що ОСОБА_2 зізналась йому в тому, що саме в березні 2008 року виконуючи прохання ОСОБА_3 дала вказівку діловоду ОСОБА_6 зареєструвати клопотання кінцем грудня 2007 р. та вподальшому ОСОБА_2 надрукувала рішення № 5-4 від 30.01.2008р., хоча дане питання на засіданні виконкому не розглядалось і таке рішення не приймались. Оскільки не було вказано поштову адресу, тому вона переробляла рішення, при цьому він не знав, що підписував підроблене рішення (т. 1. а.с. 195).
Окрім цього, суд критично оцінює відмову ОСОБА_4 від показань, даних на досудовому слідстві, а також його показання в судовому засіданні, що протоколи його допиту написані не з його слів. Оскільки відсутність скарг на дії слідчого, зауважень у протоколах допитів, особистий підпис та запис, що протокол написаний з його слів, повністю спростовують твердження ОСОБА_4 і суд розцінює їх як такі, що наданні з метою уникнення підсудною ОСОБА_2 кримінальної відповідальності.
В оголошених показаннях, які давала під час досудового слідства, свідок ОСОБА_6 стверджувала, що в перших місяцях 2008 року в міську раду звернувся ОСОБА_3 із клопотанням про оформлення права власності на приміщення цегельного заводу за СВК "Україна". ОСОБА_2 дала їй вказівку зареєструвати клопотання груднем 2007 року, що вона і зробила (т. 1 а.с. 210).
З показань свідка ОСОБА_7, які вона давала в ході досудового слідства слідує, що рішення виконкому № 5-4 від 30.01.2008р. бачить вперше і не знає чи приймалось Устилузькою міською радою рішення по цегельному заводу за СВК "Україна" (т. 3 а.с. 13).
Також, неодноразово допитаний ОСОБА_3, як підозрюваний та обвинувачений, підтвердив на досудовому слідстві, що в період 10-20 березня 2008 року звертався до ОСОБА_2 із клопотанням оформити свідоцтво про право власності на будівлі цегельного заводу за СВК "Україна", яке зареєстрували у журналі вхідної документації груднем 2007 року. Зазначав, що ОСОБА_2 виготовила та видала йому рішення щодо оформлення права власності на приміщення цегельного заводу СВК "Україна", які датовані 30.01.2008р. Він був присутній на засіданні виконкому 30 січня 2008 року і знав, що клопотання про оформлення права власності на приміщення цегельного заводу того дня не розглядалось і відповідних рішень взагалі не приймалось, а тому розумів, що дане рішення ОСОБА_2 підробила (т. 1 а.с. 211-216, 247-258).
Дані показання вищевказаного свідка повністю спростовують показання, які він давав під час судового розгляду про те, що під час досудового слідства у кримінальній справі порушеній відносно нього за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 364 та ч. 1 ст. 366 КК України не вказував про те, що ОСОБА_2 допомагала йому у оформленні документів на цегельний завод, і на думку суду повністю підтверджують вину ОСОБА_2 у пред'явленому їй обвинуваченню в частині вчинення нею службового підроблення.
Разом з тим, суд не бере до уваги заяву ОСОБА_3 про відмову від своїх показань на досудовому слідстві і розцінює її як вибраний ним спосіб допомоги ОСОБА_2 уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки ні ОСОБА_3 та іншими учасниками судового розгляду не подано жодних доказів, які б підтверджували, що показання надані ОСОБА_3 під час досудового слідства відбирались у нього під тиском слідчих та із порушенням кримінально-процесуального законодавства.
Таким чином, суд не має підстав не брати до уваги показання дані ОСОБА_3 на досудовому слідстві, оскільки вони повністю відповідають обставинам справи, підтверджуються і узгоджуються з іншими доказами по справі, в тому числі показаннями свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9
Оскільки показання ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 дано при проведенні різних слідчих дій та різним особам, які здійснено з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства, протоколи допиту записані зі слів вищевказаних осіб, які попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, при проведенні слідчих дій скарг від ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не надходило, а їх твердження про вчинення на них тиску зі сторони слідчих прокуратури не підтверджується жодним доказом та спростовується показаннями слідчих ОСОБА_12 та ОСОБА_13, о/у ОСОБА_10, а тому жодних застережень для надання їм доказового значення суд немає.
Упродовж досудового слідства та судового слідства свідки ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 попереджались про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від їх давання за ст. ст. 384, 385 КК України, однак в судовому засіданні змінили показання, надавши завідомо неправдиві свідчення з метою виправдання підсудної ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до вимог ст. 279 (в редакції 1960 року) КПК України одночасно з постановленням вироку, суд своєю постановою вправі поставити перед прокурором питання про притягнення до відповідальності свідка за завідомо неправдиві показання.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що вказані вище свідки дали завідомо неправдиві показання, а тому суд вважає за необхідне поставити перед прокурором питання про притягнення їх до кримінальної відповідальності.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. 279 (в редакції 1960 року) КПК України, суд,-
Про наведений в постанові факт повідомити Володимир-Волинського міжрайонного прокурора для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за дачу завідомо неправдивих показань.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Суддя Володимир-Волинського
міського суду Я.Д.Артиш