ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
10.01.13 Справа № 17/5014/3004/2012.
За позовом Відділу культури і туризму Виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сорокинський торгівельний дім", м. Краснодон Луганської області
про стягнення 28 619 грн. 13 коп.
Суддя Фонова О.С. Представники:
від позивача -Тертичний А.О., довіреність № 418 від 07.11.2012;
від відповідача - Каменський К.Ю., директор згідно наказу № 1-11/11, паспорт ЕН 589498, виданий Краснодонським МВ УМВС України в Луганській області 11.07.2007; Соколов М.М. - адвокат, довіреність №2 від 27.06.2012, посвідчення №2270 від 12.06.2012;
Суть спору: позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача боргу у сумі 28619,13 грн. за договором № 9-а від 01.01.2008 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що він не є стороною за договором № 9-а від 01.01.2008 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна, а тому не повинен відповідати по цих зобов'язаннях.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
Між Відділом культури і туризму Виконавчого комітету Краснодонської міської ради (позивач у справі), як Балансоутримувачем, та Закритим акціонерним товариством "Сорокинський торгівельний дім" (відповідач у справі), як Орендарем, було укладено Договір № 9-а від 01.01.2008 на відшкодування витрат на утримання орендованого майна (далі - Договір).
Згідно пункту 1.1. Договору, Балансоутримувач - відділ культури і туризму виконкому міської ради м. Краснодону передає, а Орендар приймає в тимчасове користування і володіння нежитлові приміщення - загальною площею 229 м. кв., в ДК ім. Молодої гвардії, який є комунальною власністю територіальної громади м. Краснодону (далі - майно), розташовані за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, 5, , що знаходяться на балансі відділу культури і туризму виконкому міської ради м. Краснодону, а також забезпечує утримання довколишньої території, а Орендар бере участь у витратах Балансоутримувача на виконання вказаних робіт пропорційно займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не витікає з характеру послуги, наданий Балансоутримувачем за даним Договором.
Орендар користується приміщеннями загальною площею 229 м. кв., розташованими на 1 поверсі будівлі. Орендовані приміщення використовується для розміщення кафе «Зодіак».
Відповідно до п.п.2.2.3. Договору, Орендар прийняв на себе зобов'язання не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату за комунальні послуги, земельний податок на рахунок Балансоутримувача, згідно з виставленого рахунку.
В обґрунтування позову, позивач зазначає, що відповідач на протязі дії Договору не виконував покладені на нього обов'язки, а саме не здійснював відшкодування витрат Позивача на утримання нерухомого майна та надання комунальних послуг.
Таким чином, за період з 01.12.2010 по 01.09.2012 заборгованість відповідача перед позивачем склала 28619,13 грн., за стягненням якої позивач і звернувся до суду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, визначених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини (пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи, Договір позивачем було укладено з Закритим акціонерним товариством «Сорокинський торгівельний дім» (а.с.14-15).
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 29.12.2011 внесено запис про проведення державної реєстрації припинення юридичної особи Закритого акціонерного товариства «Сорокинський торгівельний дім».
Згідно пункту 6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорокинський торгівельний дім» в редакції змін до Статуту від 23.02.2012, Товариство є правонаступником прав та зобов'язань Закритого акціонерного товариства «СОРОКИНСЬКИЙ ТОРГІВЕЛЬНИЙ ДІМ», державну реєстрацію якого було проведено 12.01.1999 управлінням економіки та власності Краснодонського виконкому, яке було створено на підставі рішення загальних зборів засновників, шляхом реорганізації ТОВ «Сорокинський торгівельний дім» (протокол №2 від 10.12.1998), виключно в частині Передавального акту від 14.11.11р., Аудиторського висновку та балансу, станом на дату передавального акту, в розмірі не більш ніж залишкової вартості майна.
Як вбачається з передавального акту від 14.11.2011, жодне з поточних зобов'язань правонаступнику передано не було.
Згідно частини 3 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Водночас від позивача на адресу суду жодних заяв з вищевказаного приводу не надходило.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд встановив, що у відповідача, який не є його зобов'язаною стороною або правонаступником зобов'язаної сторони за Договором, відсутні зобов'язання перед позивачем щодо сплати заявлених до стягнення сум.
У зв'язку з викладеним, у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сорокинський торгівельний дім» слід відмовити, з віднесенням судових витрат на позивача, згідно зі ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.01.2013.
Суддя О.С. Фонова