Справа №2318/4573/12
1/705/91/13
про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування
14.01.2013 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області
в складі: головуючого - судді Кормана О.В.
за участю
секретаря судового засідання Маштабей Л.В.
прокурора Коропа С.В.
захисника адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Умань кримінальну справу про обвинувачення
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Берислав Херсонської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, розлученого, проживаючого в АДРЕСА_1, судимого: 31 березня 2009 року Бериславським районним судом Херсонської області за ч.1 ст.164 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі статті 75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитом строком 1 рік. Постановою Бериславського районного суду Херсонської області від 28 травня 2010 року звільнений від відбування покарання у виді обмеження волі,
у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України
Органом досудового слідства ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 4 вересня 2009 року у період часу з 22 години по 23 годину поблизу будинку 83 по вулиці Жовтневій м.Умань, шляхом пошкодження лобового скла, проник до автомобіля «Opel Vectra» д.н.з. НОМЕР_3, звідки викрав майно громадянина ОСОБА_3 на суму 440 гривень.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
Він же, 14 вересня 2009 року близько 22 години 30 хвилин, перебуваючи по провулку Садовому, 16 в м.Умань, шляхом пошкодження переднього вітрового скла з правої сторони, проник до автомобіля НОМЕР_1, звідки викрав майно ОСОБА_4 на суму 772 гривні.
Він же, 18 липня 2010 року близько 5 години, знаходячись біля будинку 29 по вулиці Комарова в м.Умань, шляхом пошкодження замку, проник до автомобіля «Пежо Партнер» д.н.з. НОМЕР_2, звідки викрав майно ОСОБА_5 на суму 1125 гривень.
Він же, 30 жовтня 2010 року, в період часу з 12 години по 16 годину 30 хвилин по вулиці Залізничній,2 м.Умань, таємно викрав з салону автомобіля «Мазда Е2000» д.н.з. НОМЕР_4 металевий каркас бампера та металеві дверцята в кількості 3 штуки, що належать ОСОБА_6, чим заподіяв останньому матеріального збитку на загальну суму 4000 гривень.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.
Він же, 30 жовтня 2010 року в період часу з 12 години по 16 годину 30 хвилин, знаходячись по вулиці Залізничній, 2 в м.Умань, таємно незаконно заволодів автомобілем «Мазда Е2000» д.н.з. НОМЕР_4, вартість якого становить 14921 гривня, що належить ОСОБА_6, завдавши йому матеріального збитку на вказану суму.
Такі дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.2 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно.
В ході судового слідства по кримінальній справі, судом з власної ініціативи було постановлено на обговорення питання про направлення кримінальної справи на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою та однобічністю досудового слідства, які не можуть бути усунуті в ході судового слідства.
Суд вказав, що згідно ухвали колегії суддів судової палати в кримінальних справах від 24 квітня 2012 року був скасований вирок Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 8 лютого 2012 року, і справа була повернута прокурору м.Умані Черкаської області для організації проведення в ній додаткового розслідування. Мотивуючи своє рішення, суд апеляційної інстанції зазначив, що має відбутись ретельна перевірка прокурором, який здійснює нагляд за досудовим слідством у цій справі, з наступним винесенням процесуального рішення, з приводу доводів ОСОБА_2, що визнання ним своєї вини у вчиненні злочинів, які мали місце 4 вересня 2009 року, 14 вересня 2009 року та 18 липня 2010 року відбулось внаслідок дій оперативних працівників Уманського МВ УМВС, які схилили ОСОБА_2 до написання явок з повиною та визнання вини. Також, суд апеляційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки алібі ОСОБА_2 станом на 4 вересня 2009 року, 14 вересня 2009 року та 18 липня 2010 року, так як ОСОБА_2 заявив, що у вересні 2009 року він працював у місті Києві у чоловіка на ім'я ОСОБА_14, а у липні 2010 року перебував за місцем свого проживання, де копав картоплю.
Після надходження кримінальної справи на додаткове розслідування, вказівки суду апеляційної інстанції виконані не були.
В ході додаткового розслідування прокурором прокуратури міста Умань Андрійчуком С.В. 27 червня 2012 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівника СКР Уманського МВ УМВС ОСОБА_8 по факту застосування ним відносно ОСОБА_2 незаконних методів дізнання, у зв'язку з відсутністю в його діях складу злочинів, передбачених ч.3 ст.364, 365 КК України (т.2 а.с.186). Проте, ОСОБА_2 вказував на незаконні дії ще одного співробітника Уманського МВ УМВС на ім'я ОСОБА_9, рішення відносно якого не прийнято. Також не прийнято рішення відносно співробітників Уманського МВ УМВС ОСОБА_10 (т.1 а.с.152-153) та ОСОБА_11 (т.1 а.с.192-193), які відбирали у ОСОБА_2 явки з повиною та пояснення з приводу злочинів, які ОСОБА_2, з його слів, не вчиняв.
Суд апеляційної інстанції вказав на необхідність ретельної перевірки прокурором доводів ОСОБА_2 Однак, вивченням постанови про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_8 (т.2 а.с.186), встановлено, що в ході перевірки прокурор обмежився виключно поясненням ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (суть пояснення якого навіть не викладена у постанові), і не опитав з даного приводу самого ОСОБА_2, хоча перебування останнього в СІЗО не перешкоджало його опитуванню. Прокурор не перевірив чи мали змогу оперативні працівники, які відбирали явку з повиною, провести такі дії в умовах ІТТ, де утримувався ОСОБА_2, хоча з матеріалів, витребуваних судом в ході судового слідства, вбачається, що в той час, коли ОСОБА_2 перебував в умовах ІТТ, оперативні працівники, які відбирали у нього явку з повиною, в ІТТ не заходили. Так, згідно матеріалів справи, 11 листопада 2012 року працівник Уманського МВ УМВС ОСОБА_9 відібрав явку з повиною у ОСОБА_2 (т.1 а.с.113). Згідно даних Журналу реєстрації виведення затриманих і взятих під варту осіб з камер ІТТ Уманського МВ УМВС, 11.11.2012 року ОСОБА_9 до ОСОБА_2 не заходив, а заходив лише наступного дня.
Зазначене свідчить про невиконання вказівок суду апеляційної інстанції в цій частині.
Щодо невиконання вказівки апеляційного суду про необхідність перевірки алібі ОСОБА_2 на час вчинення інкримінованих йому злочинів, суд зазначив, що слідчим 20.06.2012 року направлялось доручення органу дізнання (т.2 а.с.180) про перевірку алібі ОСОБА_2 Згідно рапортів о/у СКР Уманського МВ УМВС ОСОБА_8 перевірити алібі ОСОБА_2 не представилось можливим. В ході судового слідства, будучи допитаним в якості свідка, о/у СКР Уманського МВ УМВС ОСОБА_8 вказав, що під час виконання доручення слідчого він їздив в місто Київ, а за місцем проживання ОСОБА_2 взагалі не виїжджав, так як для цього були відсутні кошти. Тобто, рапорт ОСОБА_8 не відповідає дійсності. Також суд звернув увагу на те, що слідчим 20.06.2012 року надавалось доручення начальникові Деснянського РУ ГУМВС з приводу встановлення приватного підприємця на ім'я ОСОБА_14 та його допиту (т.2 а.с.187) та 25 червня 2012 року надавалось доручення начальникові Бериславського РВ ГУМВС на допит в якості свідків рідних ОСОБА_2 (т.2 а.с.190). Проте, на виконання вказаних доручень жодної слідчої дії не проведено. Суд вказав на сумнівність відповідей з вказаних територіальних органів міліції, які долучені до справи (т.2 а.с.188, 191), так як супровідні листи з різних областей України містять однакові помилки у написанні тексту, і відсутні конверти поштових відправлень, якими надійшли такі відповіді.
Фактично, алібі ОСОБА_2 органом досудового слідства не перевірялось, чим проігноровано ще одну вказівку апеляційного суду.
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у п.13 Постанови №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування», вказівки суду є обов'язковими для слідчого та прокурора. Якщо останні не дослідили обставин, зазначених в ухвалі про повернення справи на додаткове розслідування, проведене слідство може бути визнано однобічним та неповним. Невиконання органом досудового слідства слідчої дії, зазначеної в ухвалі суду, допускається лише в разі, коли провести її фактично неможливо.
В даному випадку цілком можливо було провести ретельну перевірку доводів ОСОБА_2 про застосування відносно нього незаконних методів дізнання, та перевірити його алібі за місцем його проживання шляхом допиту рідних чи інших осіб, чого орган досудового слідства не зробив без поважних причин.
В даному випадку невиконання вказівок суду апеляційної інстанції вже являється самостійною підставою для визнання додаткового розслідування однобічним та неповним.
Крім невиконання вказівок апеляційного суду, суд першої інстанції зазначив, що в ході досудового слідства не встановлено, кому було завдано збитки внаслідок незаконного заволодіння ОСОБА_2 автомобілем «Мазда Е2000». В якості потерпілого по справі визнаний ОСОБА_6, і в пред'явленому ОСОБА_2 обвинуваченні зазначено, що саме ОСОБА_6 належить автомобіль «Мазда Е2000». Проте, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (т.1 а.с.15), вказаний автомобіль належить ОСОБА_12, яка по справі взагалі не допитувалась, у неї не з'ясовувалось, чи завдано їй внаслідок злочину якісь збитки, не вирішено питання про необхідність визнання такої особи потерпілою по справі. Слідчим без наявних для того підстав, прийнято цивільний позов від ОСОБА_6 та визнано його цивільним позивачем, у зв'язку з заподіянням механічних пошкоджень автомобілю «Мазда Е2000», хоча, згідно довіреності від 06.08.2008 року (т.1 а.с.16), ОСОБА_6 має право представляти не свої інтереси, а інтереси ОСОБА_12, які виникають з правовідносин, пов'язаних з автомобілем «Мазда Е2000».
В ході досудового слідства не встановлено вартість металевого каркасу та трьох дверцят від автомобіля, які належать ОСОБА_6, викрадених у нього 30.10.2012 року. Вартість вказаного майна взята зі слів ОСОБА_6, експертиза для визначення вартості такого майна не проводилась, хоча майно було в наявності. Сумнів в оцінці вартості викраденого майна виник у суду у зв'язку з показаннями ОСОБА_6, який у судовому засідання зазначив, що вартість викраденого ним була визначена орієнтовно, так як металевий каркас йому виготовляли під замовлення у 2004 році за 500 гривень, за троє дверцят він заплатив 1500 гривень. Тобто, вартість такого майна не могла становити 4000 гривень, як зазначено у обвинуваченні.
В ході досудового слідства не встановлено вартість майна, викраденого у ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Обвинувачення ґрунтується на довідках, виданих ПП ОСОБА_13 Проте, з таких довідок не вбачається, чи має право вказаний ПП видавати довідки про вартість майна, аналогічного викраденому, довідки не містять посилання на конкретні ознаки речей, з приводу яких вони видані. Наприклад, зазначаючи про вартість акумулятора «Іста» (т.1 а.с.157), ПП ОСОБА_13 вказав, що вартість акумулятора становить 87 гривень. Проте, не зазначено, якої моделі акумулятора така ціна стосується, нового чи бувшого у користуванні, у зв'язку з чим неможливо визначитись з реальною вартістю викраденого акумулятора. До справи долучено довідки про вартість автомагнітоли «GVS» (т.1 а.с.156), хоча у потерпілого ОСОБА_4 було викрадено магнітолу «JVC», та про вартість автомагнітоли «Bioupunkt» (т.1 а.с.196), хоча у потерпілого ОСОБА_5 було викрадено магнітолу «Blaupunkt». Всі інші довідки про вартість викраденого майна, видані ПП ОСОБА_13, також не конкретизовані.
В ході досудового слідства не встановлено яким чином було здійснено проникнення до автомобіля ОСОБА_3 4 вересня 2009 року. Згідно пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, він проник у автомобіль шляхом пошкодження лобового скла. Проте, згідно протоколу огляду місця події від 7 вересня 2009 року (т.1 а.с.97) у автомобілі «Опель» при огляді лобового скла виявлено, що скло має пошкодження у вигляді тріщин, і даний відрізок скла заклеєний липкою стрічкою. На фототаблиці, долученій до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.99), відображено пошкодження лобового скла автомобіля, проте таке пошкодження не дає змоги проникнути у автомобіль.
Аналогічно, не з'ясовано, яким чином було здійснено проникнення у автомобіль Пежо 18 липня 2010 року. Згідно обвинувачення ОСОБА_2 проник до автомобіля шляхом пошкодження замку. Проте, не зазначено, якого саме замку, і дане питання не з'ясовано в ході досудового слідства.
Під час допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_5 показав, що під час огляду його автомобіля 18 липня 2010 року працівниками міліції були виявлені сліди взуття на передньому сидінні і відбитки пальців руки. Проте, в протоколі огляду місця події (т.1 а.с.179) зазначено, що сліди виявлені не були.
До матеріалів справи долучено копії з факсимільних копій Ф №1 на ОСОБА_2, характеристики, довідок з про перебування на обліку у лікарів психіатра та нарколога, довідки про відсутність нерухомого майна (т.1 а.с.230-233), які частково нечитабельні. До цього часу до матеріалів справи не долучено оригінали вказаних документів, тому суд позбавлений можливості визначитись з автентичністю таких документів.
З приводу оголошеним судом обставин, які вказують на необхідність направлення справи на додаткове розслідування, були заслухані думки учасників процесу, які з'явились у судове засідання.
Прокурор вказав, що вказівки апеляційного суду виконані у повному обсязі, пред'явлене обвинувачення конкретизоване, вартість викраденого майна підтверджена належними довідками. ОСОБА_6 являється належним потерпілим, так як автомобіль Мазда перебуває у його фактичному користуванні. Вартість каркасу та 3-х дверей встановлена зі слів потерпілого на момент розслідування справи. Тому підстав для направлення справи на додаткове розслідування він не вбачає.
Потерпілий ОСОБА_6 та підсудний ОСОБА_2 покладались на думку суду.
Захисник ОСОБА_1 теж покладався на думку суду, проте зазначив, що можливо надати судове доручення для встановлення рідних ОСОБА_2 за місцем його проживання для перевірки доводів ОСОБА_2 про наявність у нього алібі.
Суд, заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, вважає, що неповнота та однобічність досудового слідства не може бути усунута в ході судового слідства. Так, про неможливість проведення перевірки наявності у ОСОБА_2 алібі на час вчинення злочинів, та надання правової оцінки діям співробітників Уманського МВ УМВС, в ході судового розгляду справи, вказав ще Апеляційний суд Черкаської області в своїй ухвалі від 24.04.2012 року, скеровуючи справу не на новий судовий розгляд, а на додаткове розслідування. Питання про встановлення фактичного розміру завданих злочинами збитків, перевірки належності викраденого майна, та усунення інших недоліків досудового слідства, теж неможливо вирішити під час судового слідства.
Тому, кримінальна справа підлягає направленню прокурору міста Умань на додаткове розслідування, в ході якого слід виконати вказівки Апеляційного суду Черкаської області від 24 квітня 2012 року в частині перевірки доводів ОСОБА_2 про наявність у нього алібі на час вчинення злочинів, та в частині проведення ретельної перевірки правомірності дій співробітників Уманського МВ УМВС, які відбирали у ОСОБА_2 явки з повиною, з прийняттям відповідного процесуального рішення. Також слід встановити фактичну вартість викраденого майна, з урахуванням доводів, на які вказав суд вище, спосіб вчинення злочинів, та з'ясувати інші обставини, на які вказав суд, ініціюючи питання про направлення справи на додаткове розслідування.
Враховуючи те, що учасники судового розгляду не ставили перед судом питання про зміну чи скасування відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу, а суд не вбачає підстав для такої зміни чи скасування, тому запобіжний захід відносно ОСОБА_2 суд залишає у вигляді взяття під варту.
На підставі викладеного, керуючись ст. 281 КПК України 1960 року, суд,-
Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.185, ч.2 ст.185, ч.2 ст.289 КК України направити прокурору міста Умань на додаткове розслідування.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 залишити у вигляді взяття під варту.
На постанову може бути подана апеляція до Апеляційного суду Черкаської області протягом семи діб з дня її винесення, а підсуднім ОСОБА_2 - протягом семи днів з моменту отримання ним копії постанови.
Головуючий-суддя: