Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" січня 2013 р.Справа № 5023/5490/12
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Бринцева О.В.
при секретарі судового засідання Невзгляд Н.О.
розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал", м. Харків
до Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Північного територіального управління-ВП ПрАТ "МТС Україна", м. Харків
про внесення змін до договору оренди
за участю представників сторін:
позивача - Чурсіна В.В., за довіреністю № 16 від 10.01.2012 р.;
відповідача - Лисих Р.В., за довіреністю № 01096/12 від 14.05.2012р.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харків - Капітал", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "МТС Україна" в особі Північного територіального управління - відокремленого підрозділу ПрАТ "МТС Україна", в якій просить внести зміни в п. 6.1. договору оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р., шляхом укладення додаткової угоди № 4 в редакції від 01.09.2012р. Пункт 6.1. договору просить викласти в наступній редакції: "Встановити орендну плату за вересень, жовтень, листопад та грудень 2012р. в розмірі 18544,75 грн., в т.ч. ПДВ, щомісячно; починаючи з 01.01.2013р. - 10587,00 грн., в т.ч. ПДВ, щомісячно". В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на п. 6.8. договору оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р. та ст.ст. 626, 632, 651, 796, 797 ЦК України.
В судовому засіданні 08.01.2013р. представник позивача позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечує проти задоволення позовних вимог, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду у відповідності до положень ст. 22 ГПК України за вхідним № 24582. В наданому відзиві відповідач посилаючись на п. 6.8. укладеного договору оренди та ст.ст. 626, 628, 629, 632 та 651 ЦК України зазначає, що договором між сторонами передбачена лише можливість перегляду зміни розміру орендної плати, а не обов'язковість такої зміни; вказує також на те, що не передбачено умовами договору зміна розміру орендної плати із розрахунку пропорційності земельної ділянки до займаної орендарем площі об'єкту оренди; не знаходить свого відображення в договорі, що розмір орендної плати сторонами був встановлений з урахуванням розміру орендної плати за земельну ділянку та ін.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд установив наступне.
01.04.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харків-Капітал" (позивач по справі) та Закритим акціонерним товариством "Український мобільний зв'язок" в особі Північного територіального управління - відокремленого підрозділу ЗАТ "УМЗ" (Приватне акціонерне товариство "МТС Україна" згідно із наявним в матеріалах справи Витягом із Статуту товариства є правонаступником - відповідач по справі) було укладено Договір оренди № 09/КНА/GUТ, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди від 01.04.2009р. в строкове платне користування частину майнового комплексу (АЗС №117) -частину приміщення операторської площею 5,0 кв.м. та опору освітлення, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 15.
Пунктом 13.1. договору сторони встановили, що договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення його печатками сторін та діє з 01.04.2009р. по 29.02.2012р. включно.
Додатковою угодою № 3 від 29.02.2012р. строк договору було продовжено до 28.02.2013 року.
У відповідності до п. 6.1. договору оренди орендна плата за місяць оренди складає 3600,00 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно до п. 6.8. орендна плата може бути змінена з урахуванням змін розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт оренди, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
У відповідності до п. 13.2. договору оренди зміни в цей договір можуть бути внесені лише за взаємною згодою сторін. Одностороння зміна умов договору або відмова від виконання договору не допускається, крім випадків передбачених цим договором.
Пунктом 13.3. договору сторони передбачили, що зміни та доповнення, що пропонуються внести до договору розглядаються сторонами у 20-ти денний строк з дати їх отримання. Всі зміни та доповнення до цього договору оформляються у вигляді додаткових угод. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу лише тоді, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
Відповідно до п. 15.3. для розв'язання спорів сторони в обов'язковому порядку застосовують претензійний порядок досудового врегулювання спорів, передбачений статтями 5-11 Господарського процесуального кодексу України. Спори, які не вдалося вирішити в порядку досудового врегулювання, передаються на розгляд господарському суду.
Позивач в позовній заяві посилаючись на положення ст.ст. 796, 797 ЦК України, зазначає, що розмір орендної плати був встановлений з урахуванням плати за користування відповідачем нежитловим приміщенням та плати за користування земельною ділянкою пропорційно займаній площі.
Земельна ділянка під АЗС № 117 загальною площею 0,6472, за адресою: м. Харків, вул. Достоєвського, 15 на час укладення Договору оренди № 09/КНА/GUТ від 01.04.2009р. знаходилась у користуванні позивача на підставі договору оренди землі від 12.05.2005р., зареєстрованого Харківській регіональній філії "Центр ДЗК" за № 8872/05.
Відповідно до зазначеного договору оренди землі нормативна грошова оцінка землі складала 364915,00 грн.
05.04.2012р. між позивачем та Харківською міською радою був укладений новий договір оренди землі під АЗС № 117, зареєстрований в Управління Держкомзему в м. Харкові за № 631010004000521. Відповідно до цього нормативна грошова оцінка земельної ділянки склала 5212937 грн., в зв'язку з чим розмір орендної плати за землю збільшено.
Позивач вважає, що сторони в договорі передбачили зміну ціни після укладення договору, в зв'язку з чим, враховуючи зміну розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розташовано об'єкт оренди відповідача, на підставі договору оренди землі з Харківською міською радою від 05.04.2012р., просить суд внести зміни в п. 6.1. договору оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р. шляхом укладення додаткової угоди № 4 в редакції від 01.09.2012р. Пункт 6.1. договору просить викласти в наступній редакції: "Встановити орендну плату за вересень, жовтень, листопад та грудень 2012р. в розмірі 18544,75 грн., в т.ч. ПДВ, щомісячно; починаючи з 01.01.2013р. - 10587,00 грн., в т.ч. ПДВ, щомісячно".
24 квітня 2012 року позивач звернувся до відповідача з листом № 158, в якому, в зв'язку з переукладенням договорів оренди земельних ділянок, у відповідності до п. 6.8. договору оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р., просив підписати додаткову угоду про зміну розміру орендної плати. (Даний лист отримано відповідачем 27.04.2012р., про що свідчить наявне поштове повідомлення).
13.08.2012р. позивач знов звернувся до відповідача з листом-пропозицією № 323 досудового врегулювати розбіжностей і пропонував розглянути та підписати додаткову угоду про збільшення орендної плати.
06.09.2012р. листом № 354 відповідачу було направлено додаткову угоду від 01.09.2012р. для її підписання.
Станом на момент розгляду справи додаткову угоду про збільшення розміру орендної плати між сторонами не підписано.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача і є підставою для їх захисту у судовому порядку.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Конституція України (ст.19) встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 ЦК України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
До загальних принципів господарювання відноситься свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).
Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч.1 ст. 179 ГК України).
У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Положеннями ч.1 ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 ГК України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Частиною 2 ст. 632 ЦК України встановлено, що зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
В підсумку цитовані норми права встановлюють правило згідно якого зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.
З урахуванням ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договір оренди покладений на позивача.
Проте, в даному випадку цей тягар доказування позивачем не витриманий. Доказів існування обов'язку відповідача укласти додаткову угоду № 4 в редакції від 01.09.2012р. до договору оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р. не надано.
Норми на які посилається позивач у позові (ст.ст. 796, 797 ЦК України, відповідно до яких одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму; якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець. Плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою) містять правила, котрі регулюють загальні засади відносин, пов'язаних із наданням в оренду приміщення та плати за користування ним.
Жодна з норм, вказаних позивачем, не містить прямого припису про обов'язковість зміни умов договору оренди майна в частині розміру орендної плати в разі прийняття позивачем рішення про необхідність збільшення розміру орендної плати, в зв'язку з укладенням інших договорів з третіми особами чи в зв'язку зі збільшенням фінансових витрат сторони договору.
Так само, у суду не має підстав вважати, що подібні умови містить спірний договір оренди № 09/КНА/GUT від 01.04.2009р.
Так, п. 6.8. зазначеного договору, на який посилається позивач зазначає, що орендна плата може бути змінена з урахуванням змін розміру орендної плати за земельну ділянку, на якій розміщений об'єкт оренди, що оформляється додатковою угодою до цього договору.
Отже, даним пунктом передбачається можливість такої зміни, а не необхідність чи обов'язок відповідача.
Крім того, з умов спірного договору оренди не вбачається чи був розмір орендної плати встановлений з урахуванням розміру орендної плати за земельну ділянку чи обумовлена сторонами будь-яка компенсація витрат, понесених на сплату орендної плати за земельну ділянку.
Таким чином, виходячи із умов договору та викладених норм, внесення змін до спірного договору може бути лише за взаємною згодою сторін, про що також було зазначено сторонами при укладенні договору в п. 13.2.
Щодо посилань позивача на укладення нового договору оренди землі 05.04.2012р. з Харківською міською радою під АЗС № 117, зареєстрованого в Управлінні Держкомзему в м. Харкові за № 631010004000521, відповідно до якого суттєво збільшено нормативну грошову оцінку земельної ділянки та розмір орендної плати, в зв'язку з чим фактично позивачу не компенсуються його витрати на які він розраховував при укладенні договору оренди з відповідачем, то суд зазначає наступне:
У відповідності до положень ст. 511 ЦК України зобов'язання не створює обов'язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов'язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.
За таких підстав, укладений між позивачем та Харківською міською радою договір оренди землі від 05.04.2012р., реєстраційний № 631010004000521 не може створювати обов'язків для ПрАТ "МТС України".
Крім того, суд зазначає, що ризик погіршення умов господарювання є нормальним явищем. Ризик є однією із ознак підприємництва (згідно ст.42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку). Більш того принцип комерційного розрахунку та власного комерційного ризику є одним із принципів господарської діяльності (ст. 44 ГК України). Отже складнощі, які виникли у позивача зі зміною ставок орендної плати за землю у м. Харкові охоплюються його (позивача) підприємницьким ризиком. Тому у суду немає правових підстав перекладати комерційний ризик позивача на відповідача шляхом зміни умов спірного договору та покладання на відповідача додаткових, первісно не обумовлених укладеним договором, обов"язків.
Суд зауважує, що висловлений вище висновок суду про неможливість односторонньої зміни умов договору внаслідок зміни нормативної оцінки землі в іншому договорі, укладеному між позивачем та Харківською міською радою, відповідає принципам справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства, принципам свободи договору (ст. 3 ЦК України), принципам свободи підприємницької діяльності у межах, визначених законом; заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України). Суд зауважує, що позивач під час укладення спірного договору оренди землі будучи вільним у обранні його умов самостійно погодив і розмір орендної плати у договорі і строк дії договору. Отже у позивача відсутні підстави перекладати власні ризики, пов'язані із інфляційними процесами, зміною будь-яких цін, ставок, тарифів тощо на відповідача, шляхом одностороннього коригування умов договору.
З огляду на наведене, позовні вимоги позивача безпідставні, необґрунтовані та суд відмовляє в їх задоволенні повністю.
Відповідно ст. 49 ГПК України судовий збір у разі відмови в задоволенні позову підлягає віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції, ст.ст. 3, 6, 14, 511, 525, 526, 626, 627, 629, 632, 651, 796, 797 Цивільного кодексу України, ст.ст. 6, 42, 44, 179, 188 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 4, 4-3, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Повне рішення складено 10.01.2013 р.
Суддя Бринцев О.В.
Справа № 5023/5490/12