Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" листопада 2012 р.Справа № 5023/3514/12 вх. № 3514/12
Господарський суд Харківської області у складі:
Головуючий суддя Светлічний Ю.В.
судді: Аріт К.В. , Лавренюк Т.А.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
за участю:
позивача - не з'явився;
відповідача - Гримайло Н.Р. (довіреність б/н від 29.12.2011 р.);
розглянувши справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Южноукраїнськ
до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків
про стягнення коштів
Фізична особа - підприємець ОСОБА_2 (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою щодо стягнення з відповідача - Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків заборгованості з орендної плати нежитлового приміщення, яке згідно договору купівлі - продажу від 19.02.2008 р. було придбано позивачем, за період з лютого 2011 р. по липень 2012 р. включно у розмірі 584 681,47 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення від 25.10.2004 р., який укладено між ФОП ОСОБА_3 та відповідачем.
Позивач 31.08.2012 року надав доповнення до позовної заяви про стягнення заборгованості з орендної плати за вх.№3042, в якій позивач просить стягнути додатково з відповідача заборгованість з урахуванням подвійної ставки НБУ та нарахованих 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 71 280,05 грн.+13882,56 грн., що разом складає 85 162,61 грн., за період з лютого 2011 року по липень 2012 року включно. 17.09.2012 р. позивач надав уточнення до позовної заяви за вх.№3240, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати за період з 09 лютого 2011 р. по липень 2012 р. в розмірі 575 451,82 грн. та заборгованість з урахуванням подвійної ставки НБУ та нарахованих 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 484,65 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 24 вересня 2012 року заяви позивача: про доповнення позовних вимог; про уточнення позовних вимог прийняті та розгляд справи продовжено з урахуванням цих змін. Клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача задоволено. Розгляд справи відкладено на "15" жовтня 2012 р. о 11:00.
Розпорядженням виконуючого обов'язки Голови господарського суду Харківської області від 25.09.12 р. для розгляду справи призначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Светлічний Ю.В., судді Аріт К.В., Лавренюк Т.А.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. 24 вересня 2012 року позивач надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, яке було судом задоволено.
Присутній представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених ним у відзиві на позов, який ним наданий 30 серпня 2012 року за вх.№14349. Також надав через канцелярію господарського суду Харківської області 30 жовтня 2012 року додаткові письмові пояснення до відзиву за вх.№17757, які долучені судом до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача господарським судом встановлено наступне.
25 жовтня 2004 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком -"УкрСиббанк" (нова назва - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк") (далі по тексту - "Відповідач" та/або "Орендар") та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений Договір оренди нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_4 25.10.2004 р. за реєстровим номером 5632 (далі по тексту - Договір оренди).
Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно зі статтями 759-760, 793-797 Цивільного кодексу України одним з видів договірних зобов'язань є договір найму, по якому наймодавець зобов'язується передати наймачу в платне, строкове користування будівлю, а наймач зобов'язується прийняти це майно та оплачувати наймодавцю плату протягом дії договору.
Частина 1 статті 631 Цивільного кодексу встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Також частина 1 статті 763 цього Кодексу передбачає, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Частина 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статті 785 та 795 Цивільного кодексу України встановлюють зобов'язання наймача повернути наймодавцю предмет найму.
Згідно умов спірного договору оренди від 25.10.2004 року, строк оренди встановлюється з моменту передачі орендарю приміщення по Акту прийому-передачі по 25 жовтня 2009 року, (п.1.5. Договору оренди), який підписаний обома Сторонами. Приміщення вважається повернутим Орендодавцю з моменту підписання Сторонами двостороннього акту прийому-передачі (п.4.5. Договору оренди). Приміщення повинне бути повернуте Орендодавцю в стані не гіршому, ніж те, що зафіксоване у підписаному Сторонами акті прийому-передачі в оренду Приміщення з урахуванням його нормального фізичного зносу (п.4.6. Договору оренди).
19.02.2008 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу ОСОБА_4 за реєстровим №784, на підставі якого право власності на орендоване приміщення перейшло до ОСОБА_2
На виконання умов договору позивач передав відповідачеві орендоване приміщення за актом приймання-передачі від 23.05.2008 р.
Рішенням господарського суду Харківської області по справі №5023/897/12 від 18 квітня 2012 року між тими ж сторонами відмовлено в задоволенні позову про визнання поновленим договору оренди на 5 років, на підставі висновків, встановлених рішеннями судів, які вступили в законну силу у справах №5023/1919/11, №5023/7632/11, з наступних підстав: згідно п. 8.6. договору оренди, дія якого припиняється внаслідок закінчення строку, на який він укладався.
Як вбачається з матеріалів справи 11 жовтня 2012 року Вищий господарський суд України касаційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задовольнив, Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 року у справі господарського суду Харківської області № 5023/897/12 скасовано. Рішення господарського суду Харківської області від 18.04.2012 року по справі №5023/897/12 залишено в силі.
Договір оренди від 25.10.2004 року припинив свою дію 25.10.2009 року у зв'язку з закінченням строку дії, зазначена обставина встановлена також судовими актами у інших справах між тими ж сторонами (справи № 5023/1919/11, № 5023/7632/11).
При цьому, жодних додаткових угод, якими б продовжувався строк дії договору, як то передбачено умовами пунктів 4.1, 4.2 договору оренди, між сторонами не укладалось. Використання відповідачем орендованого майна поза межами дії договору обумовлювалося небажанням позивача виконати свої обов'язки щодо прийняття спірного приміщення за актом приймання-передачі майна.
Згідно договору оренди від 25.10.2004 року орендар зобов'язується оплачувати орендодавцю плату за користування (п.1.1 договору); приміщення буде використовуватись орендарем доля розміщення відокремленого підрозділу банку (п. 1.3 договору); за цим договором строк оренди складає 5 (п'ять) років з моменту передачі орендарю приміщення по акту приймання-передачі та діє по 25.10.2009 (п. 1.5.договору); орендар, що належним чином виконував обов'язки за даним договором, має переважне право на продовження договору (укладення договору на новий строк), при цьому про бажання скористатися своїм переважним правом і переукласти договір на новий строк орендар повідомляє орендодавця не менш ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору (п. 4.1 договору); у випадку згоди сторін на продовження договору орендодавець і орендар складають письмову угоду, що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. В угоді вказуються нові строки дії договору, розміри і терміни платежів установлених договором, зміни у відношенні послуг і обов'язків (п. 4.2 договору); при належному виконанні зобов'язань, взятих на себе за цим договором оренди, після закінчення строку договору орендар має право переукласти його на новий строк (п.8.1 договору); зміна або розірвання даного договору можливе лише за згодою сторін Внесення змін і доповнень у даний договір сторони оформлюють додатковою угодою у простій письмовій формі, що підписується обома сторонами. Всі додаткові угоди до даного договору є його невід'ємними частинами (п. 8.5 договору); дія даного договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку на який він укладений (п. 8.6 договору); цей договір укладений на строк 5 (п'ять) років з моменту його нотаріального посвідчення і до закінчення строку оренди за даним договором, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
Згідно статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Статтею 631 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Але пункти 4.1 та 4.2 договору оренди містять умови, що унеможливлюють автоматичну пролонгацію договору, зокрема, орендар, що належним чином виконував обов'язки за даним договором, має переважне право на продовження договору (укладення договору на новий строк). При цьому, про бажання скористатися своїм переважним правом і переукласти договір на новий строк орендар повідомляє орендодавця не менш ніж за тридцять календарних днів до закінчення строку дії даного договору. У випадку згоди сторін на продовження договору орендодавець і орендар складають письмову угоду, що додається до даного договору і є його невід'ємною частиною. В угоді вказуються нові строки дії договору, розміри і терміни платежів установлених договором, зміни у відношенні послуг і обов'язків.
Отже, в договорі відсутні положення стосовно його автоматичної пролонгації, натомість вказаними пунктами договору сторони закріпили конкретний порядок продовження строку договору, який сторонами не дотриманий, оскільки, як свідчать матеріали справи і встановлено судами попередніх інстанцій, між сторонами велось листування саме щодо необхідності належного оформлення закінчення орендних правовідносин, а не щодо досягнення згоди на продовження договору, жодних письмових угод з приводу продовження строку дії договору сторонами не підписано.
Крім того, факт припинення 24.10.2009 року дії договору оренди нерухомого майна від 25.10.2004 р. у зв'язку із закінченням строку, на який він укладений, не підлягає доведенню за правилами ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого факти, встановлені рішенням господарського суду, за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження". Ця норма є відтворенням норми ст.124 Конституції України, згідно з якою судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Також відповідно до ч. 2-4 статті 13 Закону України № 2453 - VI "Про судоустрій та статус суддів", судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з судових актів у справах господарського суду Харківської області №5016/591/2011, №5023/7632/11, №5023/897/12 в них брали участь ті ж самі сторони і вирішувались спори, які ґрунтувались на договорі оренди нерухомого майна від 25.10.2004 року, зокрема, про розірвання договору та про стягнення неустойки за прострочення повернення орендованого приміщення. При цьому, виходячи з суті позовних вимог у даних справах позивач фактично визнавав факт закінчення строку дії договору.
Рішенням господарського суду Харківської області від 06.06.2011 р. по справі №5016/591/2011-5023/1919/11 було частково відмовлено у задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м.Южноукраїнськ Миколаївської області, до Акціонерного комерційного інноваційного банку "УкрСиббанк", м.Харків, а саме щодо розірвання договору оренди та стягнення заборгованості з орендних платежів за період з 23.04.2010 року по 08.04.2011 року, припинено провадження у справі в частині зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме повернути орендоване приміщення шляхом складення акту приймання-передачі, на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору; в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 5632від 24.10.2004 р. та стягнення 2217554,81 грн. основного боргу і пені у позові відмовлено.
Відповідно п.2 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи вищевикладене та те, що дія спірного договору оренди припинилася 24.10.2009 року, приміщення фактично не використовується Відповідачем, тому вимоги Позивача в частині про стягнення заборгованості з орендної плати та подвійної облікової ставки НБУ та нарахованих 3% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 09 лютого 2011 року по 8 квітня 2011 року, відмовлено Рішенням Господарського суду Харківської області від 6 червня 2011 року у справі № 5016/591/2011-5023/1919/11, яке вступило в силу в цій частині провадження підлягає припиненню згідно п.2 ч.1 ст. 80 ГПК України, в частині стягнення заборгованості з орендних платежів за період з 8 квітня 2011 року по липень 2012 року позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі не стягуються, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. 193, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 212, 509, 526, 795, 612, 613, 625, 629, 759 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, п.2 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1. В частині позовних вимог про стягнення заборгованості з орендної плати за період з 09 лютого 2011 року по 8 квітня 2011 року провадження у справі припинити.
2. В іншій частині позовних вимог у задоволенні позову відмовити.
Головуючий суддя Суддя Суддя Светлічний Ю.В. Аріт К.В. Лавренюк Т.А.
Справа №5023/3514/12
Повне рішення складене 12 листопада 2012 року.