ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ____________________________________
09.01.13 Справа № 18/5014/2910/2012.
Суддя Корнієнко В.В., розглянувши матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Екологічна ініціатива», м. Алмазна Луганської області
до приватного «Променергосервіс», м. Алмазна Луганської області
про стягнення 14927,76 грн.
за участю представників:
від позивача: Вишняк С.А. за дов. від 10.12.2012;
від відповідача: не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 14927,76 грн., яка була перерахована відповідачу за постачання запчастин на підставі рахунку-фактури відповідача від 24.05.2012 № 2405.
Відповідач витребувані матеріали суду не подали, його представник в судове засідання не прибув, не зважаючи на те, що його було своєчасно та належним чином повідомлено судом про час і місце розгляду справи.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, суд
Позивач у позовній заяві вказав, що на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між сторонами за позовом у спрощений спосіб (згідно ч. 1 ст. 181 ГК України - шляхом направлення відповідачем позивачу рахунку-фактури від 24.05.2012 № 2405 на оплату запчастин на суму 14927,76 грн., та оплати її позивачем), позивач 25.05.2012 оплатив відповідачу вартість запчастин в сумі 14927,76 грн., що підтверджується платіжним дорученням позивача від 25.05.2012 № 268 (завірені копії вказаних рахунку та платіжного доручення залучені до матеріалів справи; а/с: 30-31).
Позивач зазначив, що відповідач був зобов'язаний поставити йому запчастини протягом 7 днів з моменту оформлення покупки, що встановлено п. 25 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за № 1257/14524.
Моментом оформлення покупки позивач визначив дату платіжного доручення за яким сплачена вартість товару - 30.05.2012.
Відповідач у встановлений вказаними Правилами строк товар не поставив.
Претензією від 26.07.2012 № 172 на підставі ч. 3 ст. 612 ЦК України (так як внаслідок прострочення відповідачем поставки виконання зобов'язання втратило інтерес для позивача, він відмовляється від прийняття виконання і може вимагати відшкодування збитків) позивач просив відшкодувати збитки в сумі 85207,76 грн., в тому числі 14927,76 грн., сплачених платіжним дорученням від 25.05.2012 № 268 на підставі рахунку відповідача від 24.05.2012 № 2405.
Відповідач збитки в сумі 14927,76 грн. позивачу не відшкодував.
На підставі вказаних доводів та ч. 2 ст. 693 ЦК України позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача передоплати в сумі 14927,76 грн., яка була перерахована відповідачу за постачання запчастин на підставі рахунку-фактури відповідача від 24.05.2012 № 2405.
Заявою від 04.12.2012 позивач змінив підставу позову зазначивши, що передоплата в сумі 14927,76 грн. (заявлені до стягнення кошти) насправді була перерахована позивачем за платіжним дорученням від 30.05.2012 № 281 (первісно, у позовній заяві було вказано платіжне доручення від 25.05.2012 № 268) на підставі рахунку відповідача від 30.05.2012 № 48 (первісно, у позовній заяві було вказано рахунок-фактуру від 24.05.2012 № 2405), так як у першому випадку банк повернув кошти позивачу через невірне зазначення банківського рахунку відповідача.
Відповідач відзив на позовну заяву суду не подав.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав:
Позивач не подав суду доказів, що платіжними дорученнями від 25.05.2012 № 268 та від 30.05.2012 № 281 ним здійснювалась саме передоплата за товар.
Із рахунків відповідача від 24.05.2012 № 2405 та від 30.05.2012 № 48 (копії яких надані позивачем суду, і які досліджені судом у судовому засіданні) витікає, що ці рахунки виставлені позивачу для оплати товару без замовлення, тобто позивач не замовляв товар.
У платіжних дорученнях позивача від 25.05.2012 № 268 та від 30.05.2012 № 281 не вказано, що ними здійснюється передоплата за запчастини.
У цих платіжних дорученнях вказано, що здійснюється оплата «за запчастини».
Таким чином, вказані документи не підтверджують доводів позивача про здійснення ним саме передоплати. Не виключається, що зазначеними платіжними дорученнями позивач розрахувався вже за одержаний товар. Тобто позивач не довів своїх доводів про передоплату.
Позивач також не подав суду доказів своїх доводів, що відповідач порушив строк поставки запчастин.
Строк поставки запчастин письмово між сторонами за позовом не узгоджувався.
Посилання позивача на п. 25 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, якими встановлено, що доставка товарів здійснюється у строк не пізніше 7 днів з моменту оформлення покупки, якщо інший строк не установлено згідно з домовленістю сторін, є безпідставним, так як вказані Правила не застосовуються до господарських договорів.
А позивач у позовній заяві вказав, що між ним та відповідачем укладено саме господарський договір відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України.
Згідно п. 1. Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 104, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.11.2007 за № 1257/14524 (далі - Правила), ці Правила регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування.
Преамбулою вказаного наказу, яким затверджено Правила встановлено, що ці Правила затверджені відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та постанови Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 N 833 «Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення».
Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Пунктом 2 Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення встановлено, що у цих Порядку та правилах терміни вживаються у значенні, наведеному у ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять».
Згідно п. 6.34 ДСТУ 4303-2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та визначення понять» роздрібна торговельна мережа - сукупність стаціонарних, тимчасових та пересувних торговельних об'єктів, а також аптеки для організування роздрібного продажу товарів, пунктів дистанційного продажу товарів, а також пунктів ремонту предметів особистого користування і домашнього вжитку, не пов'язаного з виробництвом цих виробів.
Враховуючи наведене, п. 25 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, на який посилається позивач, не може застосовуватись до відносин купівлі-продажу (поставки), які склалися між сторонами за позовом, так як позивач не є споживачем у розумінні цих Правил, а відповідач не зобов'язувався продати позивачу товар саме через роздрібну торговельну мережу (позивач не довів суду наявності у відповідача такого обов'язку).
Таким чином, позивач не довів суду, що відповідач порушив строк поставки запчастин.
Відповідно у позивача не виникло право, в силу ч. 2 ст. 693 ЦК України, вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати, так як це право виникає у покупця лише у разі не передання продавцем товару у встановлені строки.
Крім того, вимога (претензія від 26.07.2012 № 172) позивача в порядку ст. ст. 530, 612 ЦК України, адресована відповідачу (щодо відмови від поставки та відшкодування збитків, а також встановлення строку повернення коштів), про відшкодування збитків в сумі 85207,76 грн., в тому числі 14927,76 грн., не стосується коштів сплачених відповідачу за платіжним дорученням від 30.05.2012 № 281 на підставі рахунку відповідача від 30.05.2012 № 48, і які заявлені до стягнення (у претензії йдеться про кошти сплачені за платіжним дорученням від 25.05.2012 № 268 за рахунком-фактурою від 24.05.2012 № 2405).
Згідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За таких обставин, враховуючи, що позивач не довів суду своїх доводів:
- про здійснення ним вищевказаними платіжними дорученнями саме передоплати за товар;
- що відповідач порушив строк поставки товару;
- що у відповідача виник обов'язок сплатити позивачу заявлену до стягнення суму,
в позові слід відмовити за недоведеністю позивачем тих обставини, на які він посилався як на підставу своїх позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. В позові відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
09 січня 2013 р. було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 14 січня 2013 р. і може бути оскаржене протягом 10 днів з цієї дати.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.В. Корнієнко