14.01.13р. Справа № 11/091-12
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс", с. Гаврилівка Вишгородського району Київської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес", м. Дніпропетровськ
про визнання договору поставки недійсним
Суддя Мілєва І.В.
Представники:
Від позивача: Башкіров Д.П., довіреність №91/КАМ/Ю від 02.01.2013р.
Від відповідача: Васильєв П.С., довіреність від 11.06.2012р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" про визнання договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. недійсним.
Господарський суд Київської області за поданою позовною заявою ухвалою від 28.08.2012р. порушив провадження у справі № 11/091-12.
Ухвалою господарського суду Київської області від 24.10.2012р. справу № 11/091-12 направлено за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Автоматизованою системою документообігу суду справу № 11/091-12 передано на розгляд судді Мілєвій І.В.
Ухвалою від 06.11.2012р. справу прийнято до провадження, судове засідання призначено на 19.11.2012р.
Позовні вимоги мотивовані тим, що зміст договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. суперечить нормам Цивільного кодексу України і не спрямований на реальне настання правових наслідків, товар позивач не отримував. Договір не підписувався ТОВ "Комплекс Агромарс", підпис покупця не відтворено власноруч і не належить керівнику підприємства. Не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, так відсутнє визначення асортименту, кількості, якості та ціни товару.
У відзиві на позов відповідач зазначає, що виконав свої зобов'язання перед позивачем відповідно до умов договору, поставив товар у строки, а саме 05.10.2011р. 29,200 тон олії соняшникової на загальну суму 248 200,00 грн.
Розгляд справи відкладався з 19.12.2012р. на 05.12.2012р., з 05.12.2012р. на 17.12.2012р.
17.12.2012р. у судовому засіданні оголошено перерву до 08.01.2013р.
Ухвалою суду від 08.01.2013р. задоволено клопотання позивача про продовження строків розгляду справи, продовжено строк розгляду справи до 22.01.2013р.. У судовому засідання оголошено перерву до 14.01.2013р.
03.12.2012р. до суду надійшло клопотання позивача про призначення експертизи для вирішення питання: чи здійснено підпис на місці підпису покупця в договорі поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. за допомогою факсимілє.
14.01.2013р. у судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом про визнання недійсним договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (покупець) (далі -договір).
Згідно зі ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу, зокрема, шляхом визнання правочину недійсним. Відповідно до ч.2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів; права і законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч.3 ст.215 Цивільного кодексу України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
У наведеній статті визначаються загальні правові засади визнання правочину недійсним. Звичайно, що для цього має існувати відповідна правова підстава. Такою правовою підставою Цивільний кодекс України визнає факт недодержання однією стороною чи всіма сторонами вимог, встановлених частинами 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.
Позивач посилається на те, що:
- зміст договору не спрямований на реальне настання правових наслідків, товар позивач не отримував;
- договір не підписувався ТОВ "Комплекс Агромарс", підпис покупця не відтворено власноруч і не належить керівнику підприємства;
- не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, так відсутнє визначення асортименту, кількості, якості та ціни товару;
- зміст договору суперечить нормам Цивільного кодексу України.
Вищенаведені доводи позивача спростовуються наступним.
По-перше, щодо посилання позивача на те, що зміст договору не спрямований на реальне настання правових наслідків і позивач товар не отримував.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ч.1,2 ст. 234 Цивільного кодексу України).
Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, незалежно від того, в якій формі він вчинений, його нотаріального посвідчення та державної реєстрації.
Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Якщо одна сторона діяла лише для вигляду, а інша - намагалася досягти правового результату, такий правочин не можна визнати фіктивним.
Матеріали справи, а саме: видаткова накладна №78 від 12.10.2011р. згідно якої постачальник ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" відвантажила , а одержувач ТОВ «Комплекс Агромарс»отримав 29,200 т олії соняшникової на 248 200,00грн..; довіреність№БК-444 від 12.10.2011р. видана менеджеру з постачання Лазаревій Ользі Іванівні на отримання від ТОВ "Виробничо-комерційна фірма "Гермес" цінностей за РФ№78 від 12.10.2011р. - олії соняшникової 29,200т.; рахунок-фактура №78 від 12.10.2011р. (олії соняшникова 29,200 т на 248 200,00грн. з ПДВ); товарно-транспортна накладна 01АБ від 05.10.2011р. свідчать про здійснення відповідачем поставки позивачу товару (олії соняшникової у кількості 29,200т) 12.10.2011р.
Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
За таких обставин відсутні підстави для застосування до оспорюваного договору положень ст.234 Цивільного кодексу України.
По-друге, позивач зазначає, що договір не підписувався ТОВ "Комплекс Агромарс", підпис покупця не відтворено власноруч і не належить керівнику підприємства та посилається на ст.207 Цивільного кодексу України, частини 2,3 якої передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Однак недодержання цієї вимоги п.4 ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України не віднесено до підстав недійсності правочину відповідно до вимог ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до п.12 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009р. №9 порушення вимог закону щодо укладення правочину в письмовій формі є підставою для визнання його недійсним лише в разі, коли це прямо передбачено законом, зокрема статтями 547, 719, 981, 1055, 1059, 1107, 1118 Цивільного кодексу. Договір поставки в цей перелік не входить.
Крім того, на виконання умов договору постачальник поставив товар, а покупець цей товар отримав, що підтверджується вищезазначеними матеріалами справи.
По-третє, твердження позивача про те, що не досягнуто згоди щодо усіх істотних умов, а саме: відсутнє визначення асортименту, кількості, якості та ціни товару спростовується положеннями самого договору. Так, щодо:
- асортименту товару -п.1.2 договору («предметом договору є олія соняшникова, що надалі іменується товар і зазначається в рахунках-фактурах»);
- кількості товару - п.2.1 договору («кількість та одиниця виміру товару вказується у рахунках-фактурах та передбачається у накладних документах на кожну окрему партію товару»);
- якості товару - п.2.3 договору («товар має відповідати наступним вимогам ГОСТ 27149-95 ТУ: кислотне число, мг КОН/гр. не більше 1,50%; перекисне число, ммоль/кг не менше 4,00%; температура спалаху --; запах і смак притаманні олії соняшниковій, без стороннього запаху та присмаку; прозорість прозора, допустимо легке помутніння, без осаду; сторонні домішки (каміння, скло, земля та інше) не допускається»);
- ціни товару - п.4.1 договору («ціна одиниці та загальна вартість партії товару визначається рахунками-фактурами»).
Враховуючи наведене, не підлягає задоволенню клопотання позивача про призначення експертизи.
По-четверте, позивач, зазначаючи, що зміст договору суперечить нормам Цивільного кодексу України, фактично посилається на вже наведені вище обставини.
Відповідно до ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Однак, позивач на надав доказів того, що саме зміст оспорюваного договору поставки суперечить Цивільному кодексу України.
З огляду на викладене, суд вважає що підстави для визнання недійсним договору поставки №11-1484/БФ-Ю від 12.08.2011р. відсутні і позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 розміру мінімальної заробітної плати (п.2.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір"). Відповідно до ст. 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" з 1 січня 2012 року установлено мінімальну заробітну плату у розмірі 1 073 гривні. При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 1 102 грн. згідно з платіжним дорученням №8000137203 від 23.08.2012р.
Таким чином, при звернені з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 29 грн. (1 102 грн. - 1 073 грн.). Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. За викладеного, з державного бюджету України підлягає поверненню позивачу надмірно сплачений судовий збір в розмірі 29 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 1073,00 гривень.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Комплекс Агромарс" (07350, Київська область, Вишгородський район, с.Гаврилівка, ідентифікаційний код 30160757) із державного бюджету України судовий збір в розмірі 29 грн., перерахований згідно з платіжним дорученням №8000137203 від 23.08.2012р., яке знаходиться в матеріалах справи.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його оголошення, а у разі якщо в судовому засідання було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення -з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.В. Мілєва
Повне рішення складено 14.01.2013