1215/1451/2012
2/416/80/13
10.01.2013
Лутугинський районний суд Луганської області у складі:
головуючого судді Заботіна В.В.
при секретарі Медведєвій О.В., Донецькій А.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, посилаючись на те що, 25 травня 2009 року вона передала відповідачу у борг кошти у розмірі 9000 гривень строком до 15 липня 2009 року, що підтверджується розпискою складеною відповідачем власноруч. Але відповідач порушив умови домовленості і не повернув кошти у зазначений строк. У вересні 2009 року ОСОБА_1 пред'явила ОСОБА_2 вимоги щодо повернення боргу, але він з різних причин уникав спілкування й відкладав строк повернення боргу по позиці. Протягом 2010-2011 років відповідач повернув частину боргу на загальну суму 1000 гривень, а решту боргу, у сумі 8000 гривень, обіцяв повернути пізніше. Але у серпні 2012 року він необґрунтовано, категорично відмовився повертати кошти. Тому позивач звернулася до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача борг за договором позики у розмірі 8000 гривень та судові витрати.
В судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги, в своїх пояснення посилалися на обставини, викладені в позові та просили задовольнити позов в повному обсязі. Крім того позивач зазначила, що для того щоб надати відповідачу у борг кошти, вона взяла гроші у банківській установі в доларовому еквіваленті, після чого, відповідачу фактично надала у борг кошти у розмірі 5800 гривень, з яких він повернув 1000 гривень, а зазначена в розписці сума 9000 гривень була зазначена з метою запобігти втрати коштів через форс мажорні обставини та коливаня курсу гривні.
Відповідач в судовому засіданні позов визнав частково, пояснив, що у травні 2009 року він взяв у позивача у борг кошти у розмірі близько 6000 гривень, а не 9000 про що заявила позивач, також пояснив, що не зміг повернути борг вчасно через втрату працездатності та можливості заробляти гроші. З іншою частиною позову він згоден в повному обсязі та обіцяв повернути кошти взяті у борг у позивача.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до розписки від 15 травня 2009 року ОСОБА_1 надала 15 травня 2009 року у борг ОСОБА_2 кошти в розмірі 9000 гривень, які він зобов'язався повернути протягом наступних двох місяців (а.с. 7).
Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
На підставі ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно зі ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до положень ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 1051 передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Як вбачається з пояснень позивача та відповідача наданих в судовому засіданні сума, яку ОСОБА_1 надала ОСОБА_2 у борг, складає 5800 гривень з яких 1000 гривень було повернуто позивачу протягом 2010-2011 років. Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлена сума боргу у позові 9000 гривень не відповідає дійсності, а тому позов підлягає задоволенню частково, а саме з відповідача необхідно стягнути суму боргу у розмірі 4800 гривень, в іншій частині позову необхідно відмовити за необґрунтованістю.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 209, 212-215, 294 ЦПК України, ст. ст. 1046, 1049, 1051 ЦК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2 суму боргу у розмірі 4800 грн. (чотири тисячі вісімсот гривень) та судові витрати у розмірі 214 грн. 60 коп. (двісті чотирнадцять гривень шістдесят копійок).
В іншій частині позову відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.