№ К-36965/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
03.06.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
на постанову Господарського суду міста Києва від 17.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі № 28/58-А
за позовом Закритого акціонерного товариства “Фармацевтична фірма “Дарниця”
до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків
про скасування рішення,
за участю представників:
позивача - Заремба І. А., Саєнко О. Д.,
відповідача - Вовчук М. В.,
встановив:
Закритим акціонерним товариством “Фармацевтична фірма “Дарниця”подано позов про скасування рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.04.2006р. № 0000181630/0 про застосування суми штрафних санкцій в розмірі 5 525 грн.
Постановою Господарського суду міста Києва від 17.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі № 28/58-А позов задоволено повністю.
Судові рішення обґрунтовані тим, що заборгованість позивача за експортовану медичну продукцію в Росію рахується по базі даних ВЗАРМ відповідача; станом на 01.10.1999р. заборгованість в декларації про валютні цінності та в бухгалтерському обліку не відображалась у зв'язку з визнанням частити експортованої продукції неякісною та невідповідною вимогам наукової документації; зазначена частина продукції була забракована та утилізована згідно чого заборгованість була виключена з реєстрів бухгалтерського обліку; первинні бухгалтерські документи періоду 1999 року знищені; попередніми перевірками за період з 01.01.1999р. по 01.01.2002р. будь-яких порушень позивачем валютного законодавства не встановлено; в позивача дебіторська заборгованість відсутня, а тому він мав право не подавати декларацію про валютні цінності та майно, що належить резиденту України та знаходиться за її межами.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити повністю посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу - без змін вважаючи їх законними і прийнятими з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення став акт № 215/16-30/00481212 від 04.04.2006р. про результати виїзної планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2004р. по 31.12.2005р. в якому зазначено про те, що позивачем не задекларовано суму коштів за експортовану медичну продукцію в сумі 19 118, 51 дол. США за угодою № 1541 від 16.12.1997р. з фірмою “Артромед” (Росія) та в сумі 12 836,55 дол. США за угодою № 1542 від 16.12.1997р. з ТОВ “Артромед” по яким на звітну дату не надійшла в законодавчо встановлені терміни валютна виручка.
Відповідно до ч. 1 ст. 9, абз. 8 п. 2 ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України; до резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції): за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, - штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Згідно абз. 4 п. 6 розділу IПоложення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.1997р. № 212, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.09.1998р. за № 562/3002 (чинного станом на 01.10.1999р.) та абз. 4 п. 2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000р. № 49, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.04.2000р. за № 209/4430, порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України.
З аналізу даних норм слідує, що органи державної податкової служби в даному випадку мають право застосовувати штрафні санкції лише в разі встановлення фактів приховування резидентами валютних цінностей чи майна шляхом зазначення в декларації про валютні цінності недостовірної інформації чи її перекручення та наявності цінностей або майна за межами України.
Неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій (абз. 5 п. 6 розділу IПоложення про порядок застосування ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та абз. 5 п. 2.7. Положення про валютний контроль).
Таким чином обґрунтовано з посиланням на відповідні матеріали справи встановивши відсутність в даному випадку в позивача валютних цінностей за межами України та неподання декларації про валютні цінності у зв'язку з їх відсутністю, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про не підтвердження встановлених відповідачем порушень та безпідставність застосування штрафних санкцій.
Крім того, судами вірно зазначено про не підтвердження висновків відповідача про наявність дебіторської заборгованості позивача згідно бази даних ВЗАРМ, оскільки факти виявлених порушень валютного законодавства повинні викладатись в акті виїзної планової перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів, що в даному випадку відсутнє.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 17.07.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2006р. у справі № 28/58-А - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 03.06.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.