№ К-35642/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
20.05.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка А. О.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві
на постанову Господарського суду Полтавської області від 05.07.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 3/59
за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”
до Державної податкової інспекції у м. Полтаві
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Баранова В. І., Волошина Т. І., Лук'яненко О. А.,
відповідача - Біленко Н. О.,
встановив:
Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації “Полтавагаз”подано позов про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві від 19.04.2006р. № 0000361504/0/5081/21-065 про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 89 909 грн. 96 коп. за затримку на 24 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 899 099 грн. 57 коп.
Постановою Господарського суду Полтавської області від 05.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 3/59 позов задоволено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що позивач в межах встановлених строків подав декларацію з самостійним визначенням податкових зобов'язань по податку на додану вартість та сплатив їх до бюджету; відповідачем не доведено наявності в позивача податкового боргу та необґрунтовано застосоване положення про рівність бюджетних інтересів.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: п. 7.7. ст. 7, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; наявність у позивача податкового боргу в розмірі 113 773 грн. 05 коп. згідно постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 01.11.2005р. у справі № 3/43.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки вони прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є законними і обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою прийняття відповідачем оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 07.04.2006р. № 37/21-053 перевірки з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість по податкових деклараціях за жовтень 2005 року - січень 2006 року в якому зазначено, зокрема, про встановлення сплати узгоджених податкових зобов'язань по податку за грудень 2005 року на суму 899 099 грн. 57 коп. із затримкою на 24 дні.
Додатково судами встановлено своєчасну сплату позивачем податкових зобов'язань за спірний період згідно наданого платіжного доручення та недоведеність відповідачем наявності в позивача податкового боргу та його обставин.
Згідно п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни; обов'язок юридичної особи щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) припиняється із сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням або списанням податкової заборгованості відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до п. 1.2) Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання (п. 1.3) цього Закону.
Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) (п. 1.11) зазначеного Закону).
Згідно абзацу другого пункту 5.1. статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації (пп. 5.3.1. п. 5.3. ст. 5 вказаного Закону).
Відповідно до п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.
Зазначені та інші положення чинного законодавства, не надавали права податковому органу змінювати призначення платежу, визначеного платником податків при не доведені наявності в позивача податкового боргу. В даному випадку застосування відповідачем пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 вказаного закону є помилковим.
Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, що є спеціальним законом з питань оподаткування, визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу і ніяким чином не забороняє та не робить неможливим надсилання контролюючим органом прийнятого ним податкового повідомлення-рішення про зобов'язання сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про задоволення позову є вірним, рішення прийняті відповідно чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві без задоволення, а постанову Господарського суду Полтавської області від 05.07.2006р. та ухвалу Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 23.10.2006р. у справі № 3/59 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 26.05.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.