№ К-34963/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
01.07.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Бившевої Л. І.,
Карася О. В.,
Рибченка О. А.,
Федорова М. О.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
на постанову Господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № АС-13/235-06
за позовом Державного підприємства “Харківський завод транспортного устаткування”
до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова
про скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
Державним підприємством “Харківський завод транспортного устаткування”подано позовпро скасування податкових повідомлень-рішеньДержавної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова від 29.11.2005р. № 0003521701/0, від 30.12.2005р. № 0003521701/1 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 3 149 грн. 28 коп. за затримку на 457, 498 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 6 298 грн. 54 коп. та від 28.02.2006р. № 0003521701/2 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 50% в сумі 644 грн. 23 коп. за затримку на 498 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів в розмірі 1 288 грн. 65 коп.
Постановою Господарського суду Харківської області від 20.07.2006р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № АС-13/235-06 позов задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.02.2006р. № 0003521701/2, в решті позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення від 29.11 та 30.12.2005р. вважаються відкликаними оскільки в результаті процедури адміністративного оскарження вони частково скасовані; застосування штрафних санкцій відповідно до вимог Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є неправомірним; в період дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (з 23.12.2002р. по 09.12.2004р.) пеня та штрафні санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, які виникли після його введення, не можуть бути нараховані.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати в частині задоволення позову, ухвалити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в позовних вимогах про скасування податкового повідомлення-рішення від 28.02.2006р. № 0003521701/2 посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. ст. 19, 67, 129 Конституції України, пп. 17.1.7. п. 17.1. ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст. ст. 1, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, ст. ст. 9, 86 КАС України.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову та ухвалу - без змін, вважаючи їх законними та обґрунтованими.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставами для прийняття відповідачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень стали: акт від 17.11.2005р. № 144/17-246 документальної невиїзної перевірки своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку з власників транспортних засобів за 2004 рік в якому зазначено про несвоєчасність сплати вказаного податку з простроченням на 498 днів згідно розрахунку від 07.05.2001р. та на 457 днів згідно розрахунку від 29.01.2004р.; рішення Державної податкової адміністрації у Харківській області № 685/10/25-010 від 22.02.2006р.
Суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, задовольнив позов частково з мотивів неможливості нарахування штрафних санкцій саме згідно Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а також неможливості нарахування цих санкцій по зобов'язанням, які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням провадженням у справі про банкрутство.
Проте такі висновки є помилковими.
Так, преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” встановлено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Таким чином положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, визначаючи, зокрема, можливість нарахування контролюючими органами штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податках і зборах, визначених Законом України “Про систему оподаткування”.
Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (в редакції на 07.05.2001р.) мораторій на задоволення вимог кредиторів є зупиненням виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припиненням заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію; протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З вказаного слідує про обов'язок боржника виконувати зобов'язання по сплаті податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, а також можливість застосування контролюючими органами штрафних санкцій за порушення строків їх сплати.
Однак, з досліджених судами матеріалів справи слідує про застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань по податку з власників транспортних засобів згідно розрахунку від 07.05.2001р. поданого до введення мораторію на задоволення вимог кредиторів (23.12.2002р.), що не відповідає вимогам вищенаведеного законодавства.
За вказаних обставин, незважаючи на помилковість тлумачень судамипершої та апеляційної інстанцій положень Законів України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” їхвисновок про часткове задоволення позову є вірним, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова відхилити, а постанову Господарського суду Харківської області від 20.07.2006р. та ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 10.10.2006р. у справі № АС-13/235-06 залишити без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Бившева Л. І.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.