№ К-34344/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
04.03.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Бившевої Л. І.,
Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго”
на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі № А23/14
за позовом Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго”
до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції
про скасування податкових повідомлень-рішень,
за участю представників:
позивача - Покровська О. Л.,
відповідача - Улан Н. В., Щеглов В. В.,
встановив:
Комунальним підприємством “Павлоградтеплоенерго” подано позов про скасування податкових повідомлень-рішень Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції від 19.05.2005р. № 0000222600/0, від 18.07.2005р. № 0000222600/1, від 19.08.2005р. № 0000222600/2 та від 10.11.2005р. № 0000222600/3 про зобов'язання сплатити штраф в розмірі 528 000 грн. за самостійне відчуження активів, що перебувають в податковій заставі, без попередньої згоди податкового органу на таке відчуження.
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі № А23/14 в позові відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані тим, що для здійснення операції по відчуженню активів на суму 528 000 грн.. а саме: проведення з КП “Павлоградське УВКГ” взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на цю суму, позивачу необхідно було отримати дозвіл податкової інспекції відповідно до вимог п. 8.6. ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати повністю, ухвалити нове рішення про задоволення позову посилаючись на порушення норм матеріального права, зокрема: ст. 601 ЦК України, ст. ст. 67, 174, 203 ГК України, ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, рішення Конституційного Суду України від 24.03.2005р. № 2-рп/2005.
Відповідач в запереченнях на касаційну скаргу просить відмовити в задоволенні її вимог та вважає рішення судів попередніх інстанцій правомірними.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Статтею 69 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанції вказаним вимогам не відповідають.
Відмовляючи в позові суди попередніх інстанцій визнали встановленим факт отримання позивачем від ТОВ “ПромПриборСнабСервіс” за договором № 1-17/п від 18.03.2005р. права вимоги дебіторської заборгованості КП “Павлоградське УВКГ” в сумі 672 326 грн. 94 коп., наявність станом на 18.03.2005р. кредиторської заборгованості позивача перед КП “Павлоградське УВКГ” в розмірі 528 000 грн. та здійснення в цей день взаємозаліку зустрічних однорідних вимог на вказану суму.
Однак такий висновок зроблений без належної правової оцінки обставин справи.
З аналізу положень ст. ст. 512, 514, 517 ЦК України слідує, що в разі заміни кредитора в зобов'язанні до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу таких прав та ці права мають бути підтверджені відповідними документами.
Як свідчать матеріали справи, підтвердженням наявності в КП “Павлоградське УВКГ” заборгованості перед ТОВ “ПромПриборСнабСервіс”, право вимоги якої перейшло до позивача за договором № 1-17/п від 18.03.2005р., є лише акт звірки взаємних розрахунків.
Врозумінні ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”; розділу 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, акт звірки розрахунків не має юридичної сили і доказовості первинного документу, який свідчить про здійснення сторонами господарської операції.
Зазначені в акті № 29/10 від 16.05.2005р. перевірки стану збереження активів позивача за період з 01.01 по 01.04.2005р. договори на водопостачання, каналізаційні послуги від 01.03.2001р. №№ 459, 459/1, укладені між позивачем та КП “Павлоградське УВКГ”, судами попередніх інстанцій не досліджувались як і первинні документи на їх належне чи неналежне виконання, а тому висновок про наявність заборгованості позивача перед вказаним підприємством не можна вважати обґрунтованим.
Також, судами не взято до уваги вимоги ст. 203 ГК України та ст. ст. 208, 601 ЦК України щодо умов припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог та наявність чи відсутність такого правочину між позивачем та КП “Павлоградське УВКГ” у відповідній формі.
Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 24.03.2005р. № 2-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” в частині поширення права податкової застави на будь-які види активів платника податків без врахування суми його податкового боргу. Визнані неконституційними положення втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
При розгляді справи питання співвідношення суми податкового боргу позивача та вартості об'єктів обтяження податковою заставою судами не досліджувалось.
За вказаних обставин, зважаючи на межі перегляду, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального, процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Комунального підприємства “Павлоградтеплоенерго” задовольнити частково.
2. Скасувати постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 16.03.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.10.2006р. у справі № А23/14.
3. Справу № А23/14 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Бившева Л. І.
(підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 04.03.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.