№ К-33330/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
15.07.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Костенка М. І.,
Маринчак Н. Є.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Швидко-Україна”
на постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 11/200-А
за позовом Закритого акціонерного товариства “Швидко-Україна”
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про визнання неправомірними дій,
встановив:
Закритим акціонерним товариством “Швидко-Україна”подано позовпро: визнання скарги позивача на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 41/06 від 27.02.2006р. поданою належним чином, згідно з підвідомчістю, передбаченою ч. 1 пп. 5.2.2. п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”; визнання строку для подання відповіді контролюючого органу по суті скарги пропущеним в зв'язку з відсутністю вмотивованої відповіді протягом двадцятиденного строку з дня подання; визнання скарги № 41/06 від 27.02.2006р., поданою на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, задоволеною в повному обсязі; зобов'язання відповідача утриматись в майбутньому від вчинення будь-яких дій, спрямованих на стягнення в примусовому порядку суми штрафних санкцій згідно з прийнятими ним рішеннями.
Постановою Господарського суду міста Києва від 19.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 11/200-А в позові відмовлено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що штрафні санкції за порушення законодавства про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг не є податковим боргом; порядок їх оскарження в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня встановлений п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. № 29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за № 723/1748 (у редакції наказу ДПА України від 16.12.2005р. № 578, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2005р. за № 1589/11869).
Позивач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить скасувати судове рішення апеляційної інстанції, змінити судове рішення суду першої інстанції, яким задовольнити первісні позовні вимоги адміністративного позову посилаючись на порушення норм матеріального права, зазначивши при цьому не визначення Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” порядку подання скарг платника податку на рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, необхідність в даному випадку застосування Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено ряд перевірок позивача щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності із складенням відповідних актів на підставі яких прийняті рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, передбачених Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”; ці рішення оскаржені позивачем відповідно до п. 5.2. ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” шляхом направлення скарги № 41/06 від 27.02.2006р. та повторного її направлення згідно супровідного листа № 56/06 від 10.03.2006р.
Також судами встановлено, що відповідач листом від 02.03.2006р. № 43/25-007 повернув скаргу без розгляду із зазначенням про необхідність її подання до органу вищого рівня відповідно до п. 16 вказаного Положення, а листом від 27.03.2006р. № 57/25-007 повторно надав відповідь, зазначену в попередньому листі.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” передбачено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України; штрафна санкція (штраф) - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами (п. п. 1.2), 1.5) ст. 1 вказаного Закону).
Преамбулою Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а статтею 25 передбачено прийняття контролюючими органами рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення його вимог.
Вказані штрафні санкції не є податковими зобов'язаннями платника податку, і, як наслідок, при їх несплаті не можуть бути визнані податковим боргом.
Положення Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” є спеціальною нормою у галузі податкового законодавства, визначаючи, зокрема, процедуру оскарження рішень контролюючих органів про застосування штрафних санкцій лише за порушення правил оподаткування по податках і зборах, визначених Законом України “Про систему оподаткування”.
Таким чином, відмовляючи в позові повністю суд першої інстанції, з чим погодився апеляційний господарський суд, обґрунтовано зазначив про необхідність в даному випадку застосування до спірних правовідносин вимог п. 16 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України від 11.12.1996р. № 29, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996р. за № 723/1748 (у редакції наказу ДПА України від 16.12.2005р. № 578, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2005р. за № 1589/11869) відповідно до якого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій органу державної податкової служби може бути оскаржене в державній податковій адміністрації (інспекції) вищого рівня, і, як наслідок, обґрунтоване повернення без розгляду відповідачем поданих позивачем скарг з роз'ясненням порядку оскарження прийнятих рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів попередніх інстанцій про відмову в позові є вірним, а вимоги позивача - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Швидко-Україна” відхилити, а постанову Господарського суду міста Києва від 19.06.2006р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2006р. у справі № 11/200-А залишити без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Костенко М. І.
(підпис) Маринчак Н. Є.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.