№ К-32219/06
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
08.07.2008р.
Вищий адміністративний суд України у складі:
головуючого-судді Брайка А. І.,
суддів Голубєвої Г. К.,
Карася О. В.,
Рибченка О. А.,
Федорова М. О.,
секретар судового засідання - Міненко О. М.,
розглянувши касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції
на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі № 14/62
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Знам'янська агропромислова компанія”
до Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції,
за участю Прокуратури Кіровоградської області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
за участю представників:
позивача - Смельняк О. М.,
відповідача - Буріко О. А.,
Прокуратури Кіровоградської області - не з'явились,
Генеральної прокуратури України - Кудінов Ю. М.,
встановив:
Закритим акціонерним товариством “Знам'янський комбікормовий завод”, правонаступником якого є позивач,подано позов про скасування податкового повідомлення-рішенняЗнам'янської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000012310/0 від 27.01.2006р. в частині визначення завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 506 798 грн. 56 коп.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2006р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі № 14/62 позовні вимоги задоволено повністю.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем не враховано можливості платника податку при виявленні помилок у раніше поданій декларації виправити їх при поданні декларації за наступний період; позивачем доведено правомірне формування ним податкового кредиту у зв'язку із повною сплатою постачальникам 506 798 грн. 56 коп. ПДВ у вартості отриманих від останніх товарів; підтвердження перерахування контрагентами позивача податку на додану вартість до бюджету.
Відповідач, не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, подав касаційну скаргу в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову посилаючись на невірне тлумачення та застосування норм матеріального права, а саме: п. 1.8., пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Представник позивача в судовому засіданні проти вимог касаційної скарги заперечив.
Присутній в судовому засіданні представник Генеральної прокуратури України вимоги касаційної скарги підтримав.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін та Генеральної прокуратури України, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню по слідуючим доводам та мотивам.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення став акт від 20.01.2006р. № 2/23-10/00688628 про результати виїзної позапланової перевірки з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку у банку за період з 01.10.2005 року по 01.12.2005 року в якому зокрема зазначено, що до податкового кредиту податкової декларації з податку на додану вартість жовтня місяця включені податкові накладні попередніх періодів (березень - вересень 2005 року, які оплачені в даних місяцях) на суму 506 798 грн. 56 коп.
Відповідно до абзаців другого та третього пункту 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок; платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.
Згідно п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., абз. 3 пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (станом на момент здійснення господарських операцій) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в наступному податковому періоді в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку постачальникам товарів (послуг) у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена з отриманням податкових накладних, що підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.
Зазначене спростовує посилання відповідача на невірне тлумачення та застосування судами положень п. 1.8., пп. 7.7.1., 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п. 5.1. Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
За вказаних обставин, зважаючи на відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову є вірним, судові рішення прийняті відповідно вимог чинного законодавства, а вимоги відповідача є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230, 231, 254 КАС України, -
ухвалив:
1. Залишити касаційну скаргу Знам'янської об'єднаної державної податкової інспекції без задоволення, а постанову Господарського суду Кіровоградської області від 07.06.2006р. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.09.2006р. у справі № 14/62 - без змін.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена відповідно до вимог ст. ст. 235 - 237, ч. 1 ст. 238 КАС України.
Головуючий-суддя (підпис) Брайко А. І.
Судді (підпис) Голубєва Г. К.
(підпис) Карась О. В.
(підпис) Рибченко А. О.
(підпис) Федоров М. О.
Ухвала складена у повному обсязі 09.07.2008р.
З оригіналом згідно
Відповідальний секретар Міненко О. М.