ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“23” вересня 2008 року Справа № АС-04/575-06
к/с № К-5019/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Патюк А.О.,
розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
на ухвалуХарківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року
та постановуГосподарського суду Харківської області від 23.11.2006 року
по справі№ АС-04/575-06
за позовомХарківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго"
до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова
проскасування рішень, -
Харківське обласне виробниче об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго"(далі - позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - відповідач, скаржник), про скасування податкових повідомлень-рішень.
Постановою Господарського суду Харківської області від 23.11.2006 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0000392310/2 від 11.08.2006р. та №0000392310/3 від 19.10.2006р. в частині донарахування податку на додану вартість в сумі 2 050 934,00 грн. та в частині застосування санкцій в сумі 1 924 271,01 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого та апеляційного господарських судів скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права та прийняття судових рішень без належного врахування всіх обставин справи. Зокрема, скаржник посилається на ту обставину, що судами попередніх інстанцій при вирішенні спору було невірно застосовано положення п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (далі - Закон № 168/97); п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000р. (далі - Закон №2181)
Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у березні 2006 року відповідачем було проведено позапланову документальну перевірку Харківського обласного виробничого об'єднання теплових мереж "Харківтеплоенерго" (далі по тексту ХОВО "Харківтеплоенерго") з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства.
В ході перевірки, відповідачем було встановлено, що позивач в порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону № 168/97 не включив до складу податкового зобов'язання за серпень 2005 року суму податку на додану вартість з вартості ТМЦ, реалізованих ТОВ "Будгідропривод". В порушення п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону позивач включив до складу податкового кредиту за січень 2003 року - грудень 2005 року суму податку на додану вартість, не підтвердженого податковими накладними.
Також перевіркою встановлено, що ХОВО "Харківтеплоенерго" включило до складу податкового кредиту за перевіряємий період суму податку на додану вартість по податкових накладних, які складені з порушенням вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97, а саме - не вказані порядковий номер податкової накладної, адреса платника ПДВ, ціна продажу, опис (номенклатура) товарів та їх кількість, відсутня печатка.
На підставі акту перевірки №92/23-204/03354767 від 04.04.2006р. відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0000392310/0 від 05.04.2006р., яким нараховано позивачу податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 2 088 582,83 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкцій на суму 2 088 582,83 грн.
За результатами процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000392310/0 від 05.04.2006р. відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000392310/1 від 30.05.2006 р., яким з посиланням на п.п. 17.1.3 ст. 17 Закону №2181; п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 , п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97 нараховано податкове зобов'язання по податку на додану вартість 2 084 194,83 грн. та санкцій на суму 2 088 582,83.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0000392310/0 з огляду на положення ст. 6 Закону №2181, так як воно є відкликаним.
За результатами адміністративного оскарження повідомлення-рішення №0000392310/1 від 30.05.2006р. винесено податкове повідомлення-рішення 00000392310/2 від 11.08.2006р. на суму 3 878 340,26 грн. Таким чином, згідно ст. 6 Закону №2181 повідомлення-рішення №0000392310/1 є також відкликаним, тому суди правомірно дійшли висновку, що вимоги про його скасування також не підлягають задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу було направлене ще одне податкове повідомлення - рішення №00000392310/2, але вже на суму 4 024 144,96 грн. При цьому в листі відповідач мотивує його винесення комп'ютерною помилкою при прийнятті податкового повідомлення-рішення на суму 3 878 340,26 грн. В листі відповідач зазначає, що податкове повідомлення-рішення 00000392310/2 від 11.08.2006р. на суму 3 878 340,26 грн. є недійсним.
Суд касаційної інстанції погоджується, що дії податкової інспекції по прийняттю податкового повідомлення-рішення №00000392310/2 на суму 4 024 144,96 грн. і визнанню недійсним однойменного повідомлення-рішення на суму 3 878 340,26 грн., суперечать процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень, встановленої ст. 5 Закону №2181 та Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що після апеляційного оскарження податкового повідомлення-рішення №00000392310/2 на суму 4 024 144,96 грн., ДПА України було прийнято рішення №18918/7/25-0515 від 11.10.2006р., яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення №00000392310/2 на суму 4 024 144,96 грн., при цьому податкове повідомлення-рішення №00000392310/2 на суму 3 878 340,26 грн. не скасовувалася.
Після прийняття ДПА України рішення за результатами розгляду скарги №18918/7/25-0515 від 11.10.2006р, відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення №0000392310/3 від 19.10.2006 р. на суму 4 024 144,96 грн.
Актом перевірки встановлено порушення при нарахуванні податкових зобов'язань на суму 1 797 549,00 грн., чим було порушено п. п. 7.3.1 п. 7.3 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та порушення при віднесенні сум ПДВ до податкового кредиту на суму 77 946,00 грн., чим було порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 вказаного Закону та на суму 213 087,83 грн., чим було порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7.
Щодо порушення при нарахуванні податкових зобов'язань на суму 1 797 549,00 грн., а саме невключення позивачем, на думку податкового органу, зазначеної суми ПДВ до податкового зобов'язання в серпні 2005 р., то судами зроблено висновки щодо безпідставності висновку ДПІ про заниження суми податкових зобов'язань, оскільки вони зроблені без дослідження всіх обставин господарської діяльності платника податків, які мають суттєве значення для визначення достовірного розміру ПДВ, відповідно правомірність нарахувань в цієї частині ДПІ не доведена, як того вимагає ч. 2 ст. 71 КАС України. А тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо порушення при нарахуванні податкового кредиту на суму 213 087,83 грн. встановлено, що згідно акту перевірки, підприємством віднесено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми ПДВ згідно податкових накладних, які на момент перевірки були оформлені не належним чином, зокрема: не вказана ціна, опис та кількість товару, немає номеру, адреси, печатки, чим було порушено п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону № 168/97.
З даного приводу суди зазначили, що недотримання покупцем порядку, встановленого ч. 2 п.п. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій. Згідно з абзацом 2 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. А тому, відповідно, зазначені висновки є підставою вважати правомірними заявлені позовні вимоги в цій частині.
Щодо порушення при нарахуванні податкового кредиту на суму 77 946,00 грн. судами встановлено, що згідно акту перевірки підприємством віднесено до податкового кредиту по податку на додану вартість суми ПДВ згідно податкових накладних, які на момент перевірки були відсутні. Загальна сума ПДВ по вказаному порушенню склала 77 946,00 грн., чим, на думку відповідача, було порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97.
Судами зауважено, що в акті перевірки не зазначено, у якому звітному податковому періоді і яких саме податкових накладних підприємством не було надано до перевірки. Вищенаведене свідчить про неправомірні висновки акту перевірки та не доводить наявність порушення з боку позивача.
Колегія суддів частково погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, але разом з тим вважає за необхідне зазначити, що для достовірного та повного встановлення обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи по суті необхідні спеціальні знання, проте судами не було розглянуте питання про доцільність призначення відповідної експертизи. Судами попередніх інстанцій не досліджувався факт фактичного здійснення господарських операцій, по яким були відсутні податкові накладні та за якими позивач включив суму ПДВ до податкового кредиту. Чи мали реальний характер господарські операції, за результатами яких було видано спірні податкові накладні, які містили недоліки, не встановлено ступінь значимості недоліків в розумінні п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.
Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись ст.ст. 160, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова задовольнити частково.
Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2007 року та постанову Господарського суду Харківської області від 23.11.2006 року по справі № АС-04/575-06 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 - 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
(підпис)Голубєва Г.К.
Судді
(підпис)Брайко А.І.
(підпис)Карась О.В.
(підпис)Рибченко А.О.
(підпис)Федоров М.О.
Ухвала складена у повному обсязі 26.09.2008р.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова