ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
01010, м. Київ, вул. Московська, 8
Іменем України
“22” квітня 2008 р. Справа № 5/764-12/144А
к/с № К-2666/07
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.
Суддів Брайка А.І.
Карася О.В.
Рибченка А.О.
Федорова М.О.
при секретарі судового засідання: Ликовій В.Б.
розглянувши касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
на ухвалуЛьвівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року
та постановуГосподарського суду Львівської області від 16.08.2006 року
у справі№ 5/764-12/144А
за позовомЛьвівського міського комунального підприємства "Львівводоканал"
доДержавної податкової інспекції у м. Львові
проскасування податкового повідомлення-рішення, -
У квітні 2006 року Львівське міське комунальне підприємство "Львівводоканал" (далі - позивач/скаржник)звернулось до Господарського суду Львівської області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Львові (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000071830/2513 від 17.02.2006 р. з підстав його невідповідності вимогам ст. 250 ГК України.
Підприємство, виходячи із аналізу положень ст. 239 , 241 ч. 1, 2, 250 ГК України, дійшло висновку, що передбачені ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є адміністративно-господарськими штрафами та можуть застосовуватись до суб'єкта господарювання лише протягом 6 місяців із дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через 1 рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності. Оскільки відповідач нарахував підприємству штрафні санкції за порушення податкового законодавства поза цими процесуальними строками, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення вважає незаконним.
Постановою господарського суду Львівської області від 16.08.2006 року в задоволенні позов у ЛМПК "Львівводоканал" відмовлено за безпідставністю вимог.
Дана постанова суду мотивована тим, що на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000071830/2513 від 17.02.2006 року відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 ЗУ "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" позивачу правомірно нарахований штраф у розмірі 39886,1 грн. за затримку на 822 календарних дні від граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання по земельному податку у розмірі 79722 грн.. При цьому суд зазначив, що позивач погодився із фактом погашення податкового боргу поза граничним строком сплати податку, а заперечив проти застосування штрафних санкцій виходячи із власної оцінки юридичної природи цих санкцій та порядку застосування положень ст. 250 ГК України.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року постанову суду першої інстанції залишено без змін з тих же підстав.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами порушено норми матеріального і процесуального права, не дано належної оцінки усім обставинам справи. Зазначені в оскаржуваному податковому-повідомленні рішенні суми штрафних санкцій нараховані відповідачем з порушенням вимог ст. 250 ГК України, є незаконними і підлягають скасуванню.
Доказом порушення господарським судом Львівської області процесуального закону є відмова у задоволенні заяви представника позивача про відвід головуючого судді, що зумовило упереджене ставлення суду до розгляду справи, неповне з'ясування доказів, їх необ'єктивну оцінку, та призвело до ухвалення незаконного рішення.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на 01.07.2003 року позивач мав узгоджене податкове зобов'язання з податку на землю у розмірі 79772 грн., який сплатив з порушенням граничних термінів сплати на 822 календарні дні..
Позивач у ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій , а також у касаційній скарзі не оспорює того, що ним прострочено граничні строки сплати узгоджених сум податкового зобов'язання більш ніж на 90 календарних днів, за що і нараховано штрафні санкції.
Виходячи із наданих сторонами документів податкової звітності суди вірно встановили факт виникнення у позивача податкового боргу станом на 02.07.2003 р. у зв'язку з порушенням граничного терміну сплати податку на землю, повно і всебічно перевірили складені відповідачем розрахунки сум штрафних санкцій за порушення позивачем податкового законодавства, проаналізували доводи позивача щодо застосування вимог ст. 250 ГК України та прийшли до правильного висновку про підставне нарахування цих санкцій.
Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Преамбулою Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначається, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
Відповідно до пункту 1.2 статті 1 зазначеного Закону податкове зобов'язання - зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно з пунктом 1.3 цієї статті податковий борг / недоїмка / - податкове зобов'язання / з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності /, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
За визначенням пункту 1.5 цієї статті штрафна санкція / штраф / - плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов'язання / без нарахування пені та штрафних санкцій /, яка справляється з платника податків у зв'язку з порушенням правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Відповідно до п.п.17.3 даного закону сплата / стягнення / штрафних санкцій, передбачених цією статтею, прирівнюється до сплати / стягнення / податку та оскарження їх сум.
Виходячи із системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що сума штрафних санкцій за змістом Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» є складовою податкового зобов'язання. А відтак на штрафні санкції поширюється строк давності, встановлений підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 вказаного Закону.
Вказаним підпунктом передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли така податкова декларація була подана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Закон України № 2181-ІІІ від 21.12.2002 р. є тим спеціальним законом, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами і державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені і штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами та визначає процедуру оскарження дій цих органів. Тому колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає, що суди попередніх інстанцій мотивовано визнали правомірним нарахування позивачу штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення № 0000071830/2513 від 17.02.2006 р. виходячи із строків давності стягнення податкового боргу, визначених у ст. 15 названого Закону і відхилили доводи позивача про обов'язковість застосування вимог ст. 250 ГК України.
Об'єктивний аналіз фактичних обставин справи, наявність у судових рішеннях посилань на норми матеріального права вказують на безпідставність доводів касаційної скарги про порушення судами вимог процесуального законодавства.
За названих обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 16.08.2006 року у справі № 5/764-12/144А такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, та не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.
Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Львівського міського комунального підприємства "Львівводоканал" залишити без задоволення.
Ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 21.11.2006 року та постанову Господарського суду Львівської області від 16.08.2006 року у справі № 5/764-12/144Азалишити без змін.
Справу № 5/764-12/144А повернути до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий
підписГолубєва Г.К.
Судді
підписБрайко А.І.
підписКарась О.В.
підписРибченко А.О.
підписФедоров М.О.
Ухвала складена у повному обсязі 24.04.2008р.
З оригіналом згідно
В. секретар В.Б. Ликова