Справа № 1109/7915/12
Номер провадження 1/404/39/13
09 січня 2013 року Кіровський районний суд міста Кіровограда у складі:
головуючого судді Завгороднього Є.В.,
при секретарі судового засідання Хайнацькій Ю.Ю.,
з участю прокурора Бардиш О.В
захисника підсудного-адвоката ОСОБА_1,
підсудного ОСОБА_2
розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді кримінальну справу відносно :
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селищі Венайка Усть Вимського району Автономної республіки Комі Російської Федерації, українця, громадянина України, з неповною вищою освітою, не працюючого, одруженого, мешкає АДРЕСА_1 раніше судимого: 14.05.2004року Кіровським районним судом міста Кіровограда по ст.186 ч.1 КК України до З років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком, на 1 рік; 29.12.2004року Кіровським районним судом міста Кіровограда за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до 5 років позбавлення волі, ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 15.03.2005року вирок скасовано, кримінальна справа направлена на новий розгляд, засуджений Кіровським районним судом міста Кіровограда 12.05.2005 року по ст.186 ч.2 до 4 р. позбавлення волі на підставі ст.71 КК України 1 рік позбавлення волі, остаточно, призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком 5 років, 09.08.2010 року Кіровським районним судом міста Кіровограда по ст.186 ч.2, 76 КК України до 4 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки,
обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186КК України (в ред.. 1963 року),-
Допитаний в суді в якості підсудного ОСОБА_3 винним себе по ч.2 ст.186 КК України не визнав і показав що 19.07.2012року він знаходився вдома і займався хатньою роботою. У другій половині дня до нього прийшов його друг ОСОБА_4, який висловив прохання здати в ломбард власний телефон «Нокія 1208». Оформити документи на ім»я ОСОБА_2, так-як ОСОБА_4 при собі не мав паспорту. Він погодився, одержав від ОСОБА_4 мобільний телефон, відніс та заклав його на своє ім»я в ломбард «Скарбниця». Одержані за телефон 50грн., повернув ОСОБА_4 Про те що річ викрадена він не знав. Згодом, коли працівники міліції затримали його за підозрою у скоєнні відкритого викрадення телефону та погрожували застосувати фізичну силу, він не зізнався що здав телефон за пропозицією ОСОБА_4. Вирішив оговорити себе у скоєнні цього злочину, щоб його друг ОСОБА_4 уникнув кримінальної відповідальності. З цих же підстав за кошти матері особисто викупив телефон в ломбарді «Скарбниця», а при відтворенні обстановки та обставин подій, працівники міліції підказували як і що треба йому робити. На досудовому слідстві визнавав вину по пред»явленому звинуваченню через небажання викрити друга у вчиненні скоєного ОСОБА_5 злочину.
Матеріалами перевірки по заяві ОСОБА_4 від 10.08.2012року про з»явлення із зізнанням, за результатами якої спростовані його припущення про вчинення ним 17.09.2012року поруч з будівлею дому №9 корпус, 3 по вулиці Попова в місті Кіровограді відкритого викрадення мобільного телефону у ОСОБА_6 Такі твердження ґрунтуються на поверховому викладенні ОСОБА_4 обставин відкритого викрадення майна, а також очевидними розбіжностями між високим зростом ОСОБА_4 та прикметами повідомленими потерпілим про особу, яка викрала телефон, про те, що він був невисокого зросту, тому 20.08.2012року, на підставі п.2 ст.6 КПК України винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю в його діях ознак злочину, передбаченого ст.186 КК України, яка набрала законної сили.(а.с.173).
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені в судовому засіданні докази у їх сукупності, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а його припущення щодо непричетності до інкримінованого йому злочину, суд оцінює критично, оскільки показання потерпілого ОСОБА_6 про те, що саме ОСОБА_3 19.07.2012року, на алеї поруч з багатоповерховим будинком,9 корпус,3 по вулиці Попова в місті Кіровограді, наніс йому в потилицю один удар та викрав з кишені штанів мобільний телефон є послідовними, стабільними, не викликають недовіри. Суд не вбачає підстав ставити під сумнів показання потерпілого, який претензій до ОСОБА_2 ні до ОСОБА_4 не має, не намагається їх оговорити, чи будь-яким чином вплинути на остаточне процесуальне рішення, у потерпілого байдуже ставлення до притягнення винного у скоєному відносно нього злочині. Під час опитування, допиті в якості підозрюваного та пред'явлення обвинувачення, ОСОБА_3 не тільки визнав вину, але й ретельно в деталях зазначався механізм і послідовність його дій в момент скоєння злочину, який повністю узгоджується із змістом свідчень потерпілого.
ОСОБА_3 змінив свої покази в ході досудового слідства з мотивів вчинення тиску на нього працівниками міліції. Сумніви підсудного були належним чином були перевірені, але не знайшли свого підтвердження, тому згідно п.2 ст.6 КПК України винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи відносно оперативних уповноважених СКР Кіровоградського МВ УМВС України в Кіровоградській області , у зв'язку з відсутністю в їх діях ознак злочинів, передбачених ст.ст.364, 365 КК України, яка не скасована. Вислови ОСОБА_2 про ймовірне застосування незаконних методів слідства та дізнання з боку працівників міліції спростовуються показаннями допитаних у судовому засіданні в якості свідків: ОСОБА_7, ОСОБА_8 з яких вбачається, що первинні покази ОСОБА_3 давав з участю його матері, все визнавав і розкаювався, сприяв слідству у розкритті злочину. За кошти його матері ОСОБА_3 особисто викупив викрадений ним телефон в ломбарді. Досудове слідство у вказаній кримінальній справі проводилося з дотриманням вимог КПК України, а усі показання підсудним надавалися добровільно, вони фіксувалися у відповідних протоколах, з якими він знайомився і підписував, ні фізичного, ні психологічного тиску з боку працівників міліції до нього не здійснювалось та про це ОСОБА_3 при проведенні слідчих дій не повідомляв, в протоколах слідчих дій відсутні заяви і клопотання про порушення закону щодо нього.
Не заслуговують на увагу і судження ОСОБА_2 про можливі підказки працівниками міліції при проведенні відтворення обстановки та обставин подій з його участю, від 23.07.2012року, так-як до цієї слідчої дії всім учасникам (підозрюваному і понятим) були роз»яснені їх права та обов»язки. Жоден з них після складання протоколу не доповнив зміст цієї слідчої дії, не вніс зауважень чи клопотань до протоколу. Таким чином зафіксовані у цьому протоколі факти є наслідком виключно добровільного волевиявлення ОСОБА_2 Суд переконаний що ОСОБА_2 не підказували і не примушували, оскільки він особисто помилився, тільки в місті скоєння злочину, вказавши під»їзд, в якому фактично мешкає потерпілий. Якби ОСОБА_2 підказували, то місце б злочину співпало. Розбіжність між місцем вказаним потерпілим і місцем вказаним ОСОБА_3 і є переконливим доказом того, що ОСОБА_2 не примушували і не підказували. Оскільки під час відтворення обстановки і обставин подій ОСОБА_3 чітко повідомив, що телефон був відкрито викрадений ним з задньої кишені потерпілого. Така обставина повідомлена і самим потерпілим, що свідчить про можливість використання змісту даної слідчої дії в якості доказу по справі.
Не логічними є судження ОСОБА_2, який виключно усними припущеннями намагається переконати суд у тому, що здавши в ломбард мобільний телефон свого друга, тривалий час не повертав належної ОСОБА_4 картки мобільного оператора «МТС», та залишив зберігав її, аж до вилучення правоохоронними органами. Ця очевидна суперечність і свідчить, що саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_4 відкрито викрав майно ОСОБА_6, і згодом на власний розсуд виключно ОСОБА_3, а не ОСОБА_4 на власний розсуд розпоряджався викраденими речами потерпілого, в тому числі і викраденою карткою мобільного оператора «МТС».
Допитаний в суді в якості свідка ОСОБА_4, повідомив, що 19.07.2012року приблизно о 17годині по вулиці Попова, 9 корпус,3 в місті Кіровограді побачив чоловіка похилого віку, який присів на бордюрі в тіні дубу. ОСОБА_4 підійшов до нього ззаду і без застосування фізичної сили витягнув телефон, який виглядав з задньої кишені брюк чоловіка. З викраденою річчю прийшов додому до ОСОБА_2. Про скоєний злочин ОСОБА_2 не повідомив, а вигадав, що потрібні гроші і просив здати ОСОБА_2 телефон у ломбард через відсутність при собі паспорту. ОСОБА_3 погодився, коли повернувся, то віддав 50грн. за телефон який заклав у ломбарді «Скарбниця».
Свідчення ОСОБА_4 не приймаються як доказ по справі, так-як потерпілий повідомив, що телефон у нього відкрито викрав чоловік невисокого зросту із застосуванням сили. Згодом ОСОБА_6 впізнав ОСОБА_2, як особу яка викрала у нього телефон. Впізнав в тому числі і по зросту. ОСОБА_4 в суді повідомив, що він значно вищий за ОСОБА_2, приблизно на 15-20см. Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що очевидна різниця у їх зрості, є підставою ставити під сумнів свідчення надані ОСОБА_4, та стверджувати про непричетність ОСОБА_4 у злочині, в якому він себе оговорює, оскільки тривалий час перебуває у дружніх стосунках з ОСОБА_3
10.08.2012року ОСОБА_4 з»явився із зізнанням в міліцію, оскільки за його твердженнями покаявся у скоєному через докори сумління. Якби особа насправді з власної ініціативи дійсно бажала покаятися у скоєному, винний не заперечував би настільки очевидної кваліфікуючої ознаки, як-застосування фізичної сили (удару по потилиці потерпілого). Тобто мотивами поведінки ОСОБА_4 є не докори сумління, а намагання у будь-який спосіб звільнити від кримінальної відповідальності дійсно винну особу-ОСОБА_3 Крім того така поведінка ОСОБА_4 вказує про його необізнаність з усіма обставинами по справі та перекручуванням кваліфікуючих ознак-застосування фізичної сили.
Зацікавленість ОСОБА_4 у тому, щоб ОСОБА_3 уникнув кримінальної відповідальності підтверджується і поясненнями допитаного в суді в якості свідка ОСОБА_8, який стверджував про надмірну і необґрунтовану зацікавленість ОСОБА_4 та його намагання дізнатися якомога більше про обставини злочину, за який був затриманий ОСОБА_3 Також ОСОБА_4 неодноразово висловлював пропозицій та вчиняв спроби у будь-якій спосіб виправдати ОСОБА_2
Зібрана по справі беззаперечна сукупність належних допустимих і об»єктивних доказів вини ОСОБА_2 жодним чином не залежить від поверхових, сумнівних припущень зацікавленої особи -ОСОБА_4
Аналізуючи зібрані по справі та перевірені докази у їх сукупності, розглядаючи справу в межах пред'явленого обвинувачення, суд вважає доведеною вину ОСОБА_2 у вчиненні відкритого викрадення чужого майна (грабежу), повторно, і кваліфікує його дії по ч.2 ст.186 КК України.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 321-324 КПК України (в ред. 1963 року), суд, -
Прокурору м. Кіровограда вирішити питання про притягнення до відповідальності за завідомо неправдиві покази гр. ОСОБА_4.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Кіровоградської області протягом 15 діб з моменту її проголошення через Кіровський районний суд Кіровоградської області, а засудженим, який перебуває під вартою, у той же час з моменту вручення йому копії постанови.
Суддя Кіровського районного суду м.Кіровограда Є. В. Завгородній