Головуючий у 1-й інстанції: Романченко Є.Ю.
Суддя-доповідач:Капустинський М.М.
іменем України
"08" січня 2013 р. Справа № 0670/5430/12
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Капустинського М.М.
суддів: Євпак В.В.
Мацького Є.М.,
при секретарі Волянська О.В. ,
за участю сторін, розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2012 р. у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень - рішень ,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 звернулася до суду з адміністративним позовом до ДПІ у. М.Житомирі Житомирської області ДПС та враховуючи заяву про уточнення позовних вимог від 17.09.12 року просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 28.05.2012 року за №0001022302, №0001032302.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби №0001022302 від 21.05.2012 р. в частині 23180,00 грн. застосованих штрафних санкцій.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, сторонами по справі подано до суду апеляційні скарги в яких, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ОСОБА_4 просила в частині відмови в задоволенні позову постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення її вимог в повному обсязі; ДПІ у м. Житомирі - скасувати постанову в частині задоволення вимог та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Заслухавши сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивач зареєстрована, як суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець і згідно Свідоцтва серії НОМЕР_2 є платником єдиного податку, а також здійснює окрім інших видів, діяльність по інших видах торгівлі у спеціалізованих магазинах.
За результатами проведеної відповідачем перевірки господарської діяльності позивача на орендованому торговому місці у ТРЦ "Глобал" по вул. Київській, 77, м. Житомир 17 травня 2012 року, складено акт за №005506/25/22/НОМЕР_1, згідно якого встановлені порушення:
- п. п. 1, 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- ст. 267 ПК України - не придбання платного торгового патенту.
Суб'єктом господарювання в порушення порядка провадження господарської діяльності, за наявності свідоцтва платника єдиного податку, здійснювалась торгівля дорогоцінними металами.
На підставі акту перевірки від 17.05.2012 ДПІ у м. Житомирі винесено податкові повідомлення-рішення від 28.05.12 року за № 0001022302, № 0001032302.
Не погоджуючись з зазначеними рішеннями, позивач, з вимогою про їх скасування звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку оскарженим податковим повідомленням-рішенням, суд першої інстанції виходив з наступного.
З 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" від 04 листопада 2011 року №4014-VI.
Даним Законом, зокрема, до розділу XIV Податкового кодексу України включено главу 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності", якою встановлюються правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку.
Згідно п.п. 291.5.1 п. 291.5 ст. 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють: 1) діяльність з організації, проведення азартних ігор; 2) обмін іноземної валюти; 3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов'язаної з роздрібним продажем пива та столових вин); 4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення; 5) видобуток, реалізацію корисних копалин; 6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу; 7) діяльність з управління підприємствами; 8) діяльність з надання послуг пошти та зв'язку; 9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату; 10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів.
При цьому, поняття "видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння" Податковий кодекс України не містить.
У зв'язку з цим, суд правомірно порахував за необхідне застосувати положення пункту 5.3 статті 5 Податкового кодексу України, відповідно до якого інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Так, суд зазначив, що правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними визначено Законом України "Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними" від 18 листопада 1997 року №637/97-ВР.
Пунктом 1 та 2 ст. 1 цього Закону дорогоцінні метали - золото, срібло, платина і метали платинової групи (паладій, іридій, родій, осмій, рутеній) у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо); дорогоцінне каміння - природні та штучні (синтетичні) мінерали в сировині, необробленому та обробленому вигляді (виробах).
Згідно п.2 ст.4 вказаного Закону всі суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, що займаються операціями з дорогоцінними металами, дорогоцінним камінням, дорогоцінним камінням органогенного утворення та напівдорогоцінним камінням, ювелірними виробами з них, проводять їх облік за встановленими формами і подають статистичну звітність. Оперативний облік видобутку, переробки, переміщення дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ювелірних виробів з них ведеться суб'єктами підприємницької діяльності окремо по кожному виду операцій з урахуванням особливостей технології, виду утворених відходів та виробничих втрат. Особливості обліку дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння визначаються Міністерством фінансів України.
Пунктом 1.5 Інструкції про здійснення державного експертно-пробірного контролю за якістю ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 244 зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.03.2004 за № 369/8968 встановлено, що виріб з дорогоцінного металу - будь-який ювелірний (побутовий) виріб, виготовлений із сплавів дорогоцінних металів - золота, срібла, платини, паладію, який використовується як прикраси або предмети побуту.
Відповідно до п.п.267.1.1 п.267.1 ст.267 Податкового кодексу України платниками збору є суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), їх відокремлені підрозділи, які отримують в установленому цією статтею порядку торгові патенти та провадять такі види підприємницької діяльності: а) торговельна діяльність у пунктах продажу товарів; б) діяльність з надання платних побутових послуг за переліком, визначеним Кабінетом Міністрів України; в) торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти; г) діяльність у сфері розваг (крім проведення державних грошових лотерей).
Судом встановлено, що 11.01.2012 р. позивач звернувся до відповідача із заявою про застосування спрощеної системи оподаткування, в якій визначив наступні види діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005: 52.48.2. Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами; 52.73.2 ремонт ювелірних виробів, 36.22.0 виробництво ювелірних виробів.
За результатами розгляду зазначеної зави відповідачем було прийняте рішення від 24.02.2012 р. № 8799/10/17-2 про відмову у видачі позивачу свідоцтва платника єдиного податку по за КВЕД: 36.22.0, 52.48.2 через невідповідність вимогам п.291.5. ст.291 Податкового кодексу України.
Вважаючи протиправною таку відмову позивачка звернулась до суду з адміністративним позовом про визнання протиправної бездіяльності відповідача та видачі їй свідоцтва платника єдиного податку з відповідними КВЕД.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6.06.12 року у справі №0670/1890/12 позовні вимоги задоволено. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 27.09.2012 року вищевказану постанову було скасовано та прийнято нову про відмову в задоволенні позовних вимог - постанова набрала законної сили.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач здійснювала операції з продажу ювелірних виробів та мала дотримуватися загального порядку оподаткування. А відтак, при здійсненні розрахункових операцій в готівковій та/або безготівковій формі при продажу товарів у сфері торгівлі позивач в силу положень пункту 1 частини першої статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" зобов'язана проводити розрахункову операцію на повну суму покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операцій.
Проведеною ДПІ у м. Житомирі перевіркою встановлено здійснення позивачем продажу виробів з дорогоцінних металів без придбання торгового патенту.
З врахуванням вищенаведеного, на думку суду, на позивача, не поширюється дія положень абзацу 5 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України, відповідно до якого платники єдиного податку звільняються від сплати збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.
Позивач в силу положень статті 267 Податкового кодексу України має сплатити відповідний збір та придбати торговий патент на право здійснення роздрібної торгівлі ювелірними виробами.
Відтак, суд дійшов вірного висновку, що податковим органом правомірно застосовано до платника податків штрафні (фінансові) санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в розмірі 1,00 грн. та ст. 267 Податкового кодексу України в розмірі 858,00 грн..
Щодо правомірності застосування до платника податків штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суд виходив з наступного.
На момент складення акту та винесення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, ОСОБА_4 перебувала на спрощеній системі оподаткування (2-га група), що підтверджується копіями свідоцтв платника єдиного податку.
Платники єдиного податку ведуть облік виключно у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 п. 296.1 ст.296ПК України.
Згідно п. 296.1.1. платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.
Отже, платники єдиного податку ведуть облік тільки у Книзі обліку доходів (надалі -книга).
Форма та порядок ведення Книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість затверджені наказом Міністерства фінансів України № 1637 від 15 грудня 2011 року, зареєстровано в Мінюсті 27 грудня 2011 року, за №1536/20274 (надалі - Наказ №1637), на виконання вимог абз.2 п. 296.1.1, п. 296.1 ст. 296ІЖ У країни.
Згідно з п. 5 Наказу № 1637 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід, зокрема кошти, що надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, фактично безоплатно отримано товари (роботи, послуги).
При цьому обов'язковому заповненню підлягають лише графи «Дата», «Вартість проданих товарів», «Вартість безоплатно отриманих товарів», «Сума заборгованості, за якими минув строк позовної давності», «Дохід, що оподатковується». Заповнення інших граф Книги не передбачено, в тому числі, що стосується витрат.
Книга та Порядок (Наказ №1637) та будь-який інший нормативний акт не передбачає обов'язкового ведення та заповнення граф обліку товарних запасів, придбаних товарів, витрат на них та будь-яких інших подібних граф для фізичних осіб-підприємців, що є платниками єдиного податку.
Як вбачається з матеріалів справи, ведення позивачкою обліку в межах передбачених чинним законодавством, підтверджується Книгою обліку доходів та накладними на товарно-матеріальні цінності, копії яких долучені до матеріалів справи. Оригінали вказаних документів надавались позивачкою і на вимогу податкового органу.
З огляду на викладене, суд дійшов вірного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині скасування податкового повідомлення-рішення №0001022302 від 21.05.2012 року.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2012 року винесено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права і суд дав правильну оцінку обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до зміни чи скасування зазначеної постанови.
Доводи, наведені апелянтами в поданих ними апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "05" листопада 2012 р. без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя М.М. Капустинський
судді: В.В. Євпак Є.М. Мацький
Повний текст cудового рішення виготовлено "09" січня 2013 р.
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 АДРЕСА_1,10014
3- відповідачу Державна податкова інспекція у м. Житомирі Житомирської області Державної податкової служби м-н Перемоги,2,м.Житомир,10014