Справа № 401/6025/12
(2/401/3269/12)
Іменем України
26.06.2012 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська
У складі: головуючого судці Якименко Л.Г.
при секретарі Носулі А.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним в частині та визнання права власності, за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, треті особи Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради та Комунальне підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним в частині та визнання особи такою, що не використала своє право, -
Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на житло недійсним в частині та визнання права власності.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивачі посилалися на те, що 03 січня 1997 року відповідно до розпорядження № 4/18-97 р., згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було видано Свідоцтво про право власності на житло, згідно з яким квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
У зв'язку з виїздом відповідачки із спірної квартири та зміни нею постійного місця проживання вона втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 з дня вибуття, тому на час видачі свідоцтва про право власності у неї були відсутні підстави для участі у приватизації спірної квартири. З цих підстав позивачі просили суд визнати недійсним Свідоцтво про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, в частині оформлення права власності за ОСОБА_4, та визнати тільки за ними право власності на спірну квартиру.
ОСОБА_4 не погодилась із обґрунтуванням позовних вимог та звернулась до суду із зустрічним позовом посилаючись на те, що її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 реалізували її право на приватизацію житла не дочекавшись її повноліття, порушили її права та вчинили дії, що суперечать її інтересам, оскільки досягнувши повноліття, вона не може реалізувати надане їй право на приватизацію на свій власний розсуд. У зв'язку з цим позивачка просила суд визнати недійсним Свідоцтво від 03 січня 1997 року про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1 в частині оформлення права власності за ОСОБА_4 та визнати її такою, що не використала своє право на приватизацію житла.
У судовому засіданні позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги та надали пояснення, аналогічні викладеним у позові, зустрічний позов визнали частково.
Позивачка за зустрічним позовом ОСОБА_4 свій позов підтримала та просила його задовольнити, заявлені до неї позовні вимоги визнала частково.
Представник третьої особи Управління житлового господарства Дніпропетровської міської ради просив постановити рішення відповідно до вимог чинного законодавства.
Представник третьої особи Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»в судове засідання не з'явився, про день слухання справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив.
Вислухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що як основний, так і зустрічний позови підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що 03 січня 1997 року відповідно до розпорядження № 4/18-97 р., згідно із Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло. Відповідно до зазначеного свідоцтва на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4.
17.09.2011 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та змінила прізвище на «ОСОБА_4», що підтверджується даними її паспорту.
Як вбачається, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у 1997 році з власної ініціативи реалізували право на приватизацію житла своєї на той час неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв'язку з чим порушено її права та інтереси, оскільки на даний час вона не може на свій розсуд визначитися із питанням щодо реалізації наданого їй державою права на приватизацію та отримання окремого житла. З цих підстав суд вважає визнати недійсним Свідоцтво від 03 січня 1997 року про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, в частині передачі квартири у спільну сумісну власність разом з іншими членами сім'ї і ОСОБА_4 та оформлення на неї права власності на квартиру.
В той же час судом не встановлено інших порушень під час приватизації квартири АДРЕСА_1, а тому суд вважає задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в частині визнання тільки за ними права власності на квартиру АДРЕСА_1.
Враховуючи вищевикладене та заважаючи на те, що на підставі Свідоцтва про право власності на житло Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»була проведена реєстрація права власності на спірну квартиру, тому суд вважає скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що за даних обставин ОСОБА_4 є особою, що не використала надане їй державою право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
В іншій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не ґрунтуються на законі.
Керуючись ст.ст. 10, 60, 123, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», суд, -
Визнати недійсним Свідоцтво від 03 січня 1997 року про право власності на житло - квартиру АДРЕСА_1, в частині передачі квартири у спільну сумісну власність ОСОБА_4.
Скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4.
Визнати за ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Визнати ОСОБА_4 такою, що не використала право на приватизацію житла відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається з дня отримання копії рішення.
Суддя: