Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-590/11/0121
13.09.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Кукти М.В. ,
Шереніна Ю.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Лошакова Т.А. ) від 15.02.11 у справі № 2а-590/11/0121
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим (вул. Українська, 44,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.2011 позовні вимоги задоволені частково.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши справу в порядку статей 195,197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановила.
26.11.2010 позивач звернув до суду першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача.
Позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років.
Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.
Відповідно до частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок -20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
Разом з тим, судова колегія вважає правомірним застосування судом першої інстанції саме частини 1 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України „Про соціальний захист дітей війни", оскільки цей закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку судової колегії, не суперечить вимогам частини 3 статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Слід зазначити, що відповідно до статті 7 Закону України „Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка. Разом з тим, на думку судової колегії вказані обставини не можуть бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом.
Судова колегія вважає, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Судова колегія зазначає, що судом першої інстанції було здійснено нарахування позивачу та зобов'язання відповідача виплатити недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 984,90 грн.
Судом першої інстанції безпідставно обрано такий спосіб захисту порушених прав позивача, як зобов'язання відповідача виплатити підвищення до пенсії в конкретно визначеній грошовій суми, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на який законодавством покладено повноваження щодо нарахування такої виплати. При цьому з огляду на положення статей 21,105,162 Кодексу адміністративного судочинства України , адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю.
Окрім того, судова колегія зазначає, що спірне підвищення до пенсії, є "щомісячною" соціальною виплатою, право на яку у позивача триває з першого до останнього дня календарного місяця, у зв'язку з чим період має бути зазначений за цілий календарний місяць.
Враховуючи з вищенаведеного, оскаржуване рішення підлягає зміні на підставі пункту 1 частини першої статті 201 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом виключення конкретної суми стягнення та визначення періоду за цілий календарний місяць.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першою статті 201, частиною 2 статті 205, статтями 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 у справі № 2а-590/11/0121 - залишити без задоволення.
2.Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 15.02.11 у справі № 2а-590/11/0121 - змінити:
Виклавши другий абзац резолютивної частини постанови у наступній редакції: "Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим нарахувати та сплатити ОСОБА_3 недоплачене підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період з червня по листопад 2010 року з урахуванням здійсненних виплат.
В іншій частині постанову суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками розгляду у письмовому провадженні, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя підпис О.В.Дугаренко
Судді підпис М.В. Кукта
підпис Ю.Л.Шеренін
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Дугаренко