Головуючий у 1-й інстанції: Зубчик Ю.В.
Суддя-доповідач:Хаюк С.М.
іменем України
"14" листопада 2012 р. Справа № 2а-3591/11
Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді Хаюка С.М.
суддів: Бондарчука І.Ф.
Охрімчук І.Г.,
розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від "18" листопада 2011 р. у справі за позовом ОСОБА_4 до Управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області про визнання бездіяльності протиправною і зобов'язання вчинити дії ,
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 18.11.2011р. позовні вимоги задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить постанову скасувати та відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши справу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Зарічненської райдержадміністрації, є потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалід 1 групи, що пов"язано з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, проживає у зоні гарантованого добровільного відселення.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом № 796-XII.
Відповідно до ст. 37 Закону №796-Х11 громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам II групи - 5 мінімальних заробітних плат.
Позивачу вказана компенсація виплачувалась в кратному розмірі, що становить 100 грн., що на думку позивача є значно нижчим, ніж це встановлено ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв"язку з чим і звернувся до суду.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт, а саме постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування зазначеної постанови неможливе.
Відповідно до п. 2, 4 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМ України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів за вказаною статтею Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" є управління праці та соціального захисту населення.
Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції, з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними нормативними актами обґрунтовано визнав, що при визначенні розміру згаданої виплати застосуванню підлягає саме ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, яка істотно звужує обсяг установлених законом прав позивача.
Доводи відповідач щодо правомірності його дій у зв'язку з відсутністю джерел фінансування на вказані виплати та необхідність їх встановлення бюджетним законодавством, є безпідставними, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції. Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області залишити без задоволення, а постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від "18" листопада 2011 р. без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя С.М.Хаюк
судді: І.Ф.Бондарчук І.Г. Охрімчук
Роздруковано та надіслано:
1- в справу
2 - позивачу ОСОБА_4 АДРЕСА_1
3- відповідачу Управління праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації Рівненської області вул. Грушевського, 1,смт.Зарічне,Рівненська область,34000