Справа № 1702/9247/11
Номер рядка звіту 100
"12" березня 2012 р.
Володимирецький районний суд Рівненської області
під головуванням судді Котик Л.О.,
за участю секретаря судового засідання Соловей Г.С.
позивач не з'явився
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку письмового провадження в смт.Володимирець справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації про визнання неправомірними дій стягнення недовиплачених коштів,, суд, -
ОСОБА_1, звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому зазначив, що постійно проживає на території радіологічного забруднення і має право на отримання грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в розмірах, встановлених ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Разом з тим, розмір такої допомоги, що виплачується позивачу, не відповідає вимогам закону. Відповідач відмовив у перерахунку допомоги, тому просив визнати цю відмову протиправною, визнати за ним право на отримання грошової допомоги в розмірі 40% мінімальної заробітної плати, зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплатити грошової допомоги у встановленому Законом розмірі. Позивач в судове засідання не з'явився та надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить справу розглянути за його відсутності.
Представник відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Володимирецької районної державної адміністрації - письмові заперечення проти позову встановлений законом термін не надав.
Судовий розгляд справи проводити у відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 4 ст. 122, ч. 1 ст. 41 КАС України.
Дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, є потерпілим від Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії, що підтверджується оглянутими в судовому засіданні та долученими до справи посвідченням.
Позивач постійно проживає в с. В.Цепцевичі Володимирецького району Рівненської області, що підтверджується довідкою, виданою за місцем проживання позивача. Даний населений пункт у відповідності до Постанови КМ Україської РСР №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
У відповідності до ст.37 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах:
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати;
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.
Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання.
До вказаної статті вносились зміни щодо розміру та порядку виплати грошової допомоги на підставі Законів України "Про державний бюджет на 2007 рік"та "Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
В той же час Рішеннями Конституційного Суду України №6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22 травня 2008 року ці зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Відповідно до п. 6 резолютивної частини цих рішень, рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Законів України, визнаних неконституційними.
Таким чином, з 22.05.2008 року відновлено в повному обсязі дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка діяла до внесення змін.
Крім того, як вбачається зі ст.71 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.
У зв'язку з викладеним, враховуючи принцип пріоритетності Законів над підзаконними нормативними актами, нарахування та виплата позивачу грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, починаючи з 22.05.2008 року, має здійснюватись згідно з положенням вказаного Закону, а не на підставі підзаконних нормативних актів, в т.ч. Постанов Кабінету Міністрів України.
Оскільки розмір мінімальної заробітної плати щорічно визначається Законом України про Державний бюджет, посилання відповідача на відсутність законодавчого регулювання є безпідставною.
Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справах "Кечко проти України"та "Бурдов проти Росії"Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
З урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання грошової допомоги у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не підзаконними нормативними актами.
Враховуючи, що дане право позивача порушується посадовими особами відповідача, у відповідності до ст.162 ч.3 КАС України, суд вважає за необхідне для гарантування дотримання і захисту прав та свобод позивача у сфері його соціального захисту винести постанову про визнання оспорюваного права.
Щодо позовних вимог про виплату коштів, починаючи з 01 січня 2012 року, то з цього приводу суд прийшов до наступних висновків.
У відповідності до п.З Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.. Вказаний Закон набрав законної сил з 01.01.2012 року.
Таким чином, з часу набрання чинності Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», виплата надбавок та підвищення до пенсії повинна здійснюватись згідно порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Оскільки на час судового розгляду справи такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено і будь-яких нормативно-правових актів не приймалось, суд приходить до висновку, що при вирішенні справ щодо розміру щомісячної компенсації застосуванню підлягають положення статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.8,19,21 Конституції України, ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", судовою практикою Європейського суду з прав людини, зокрема рішеннями у справах "Кечко проти України", "Бурдов проти Росії", Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office), ст..ст. 2, 16, 256, ч. 4 ст. 122 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати право позивача ОСОБА_1 на отримання грошової допомоги, передбаченої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, визначеному даним Законом.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту Володимирецької районної державної адміністрації провести перерахунок та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, передбачену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі 40% від встановленого законодавством мінімального розміру мінімальної заробітної плати, починаючи з 21 квітня 2011 року по 12 березня 2012 року, з урахуванням фактично здійснених виплат та зміни розміру мінімальної заробітної плати.
У відповідності до ст. 256 КАС України постанову у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Володимирецький районний суд. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляції. Якщо апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Котик Л.О.