Справа № 1711/2094/12
03 січня 2013 року м. Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.
при секретарі судового засідання Ковальчук В.С.
за участю: прокурора Поліщука О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Кузнецовського міського суду кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Довге Сарненського району Рівненської області, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, розлученого, військовозобов"язаного, непрацюючого, має неповнолітню дочку, несудимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 164 КК України,
Підсудний ОСОБА_1 має неповнолітню дочку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2. Згідно з рішенням Кузнецовського міського суду від 18 квітня 2006 року по справі №2-2218/2006р. з підсудного присуджені аліменти в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) щомісячно на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 з 29.03.2006 року до досягнення дитиною повноліття. Виконавчий лист про примусове виконання вказаного судового рішення перебуває на виконанні у відділі ДВС Кузнецовського міського управління юстиції. За даними ДВС Кузнецовського МУЮ з 6 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року підсудний ОСОБА_1 встановлені рішенням суду кошти на утримання неповнолітньої дочки (аліменти) не платив, всього заборгованість підсудного по аліментам за вказаний період становить 3425 гривень 79 копійок. Звільнившись в грудні 2011 року з Кузнецовського міського комунального підприємства підсудний ОСОБА_1 ремонтував транспортні засоби та здійснював перевезення пасажирів на власному автомобілі, отримуючи дохід в розмірі 500-700 гривень щомісяця. Проте коштів на утримання неповнолітньої дочки (аліментів) підсудний ОСОБА_1 не сплачував з грудня 2011 по липень 2012. Тобто підсудний протягом семи місяців ухилявся від сплати аліментів на утримання неповнолітньої дочки, хоча знав про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у скоєнні злочину визнав повністю, щиро розкаявся та дав наступні показання. Він має неповнолітню дочку ОСОБА_2, яка проживає з матір»ю. Він знає про наявність судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки. Проте з грудня 2011 року по даний час він ніяких коштів на утримання дочки не надавав, оскільки після звільнення з роботи мав нерегулярний дохід в розмірі 500-700 гривень щомісяця, здійснюючи ремонтні роботи та працюючи таксистом. Розмір нарахованих та несплачених ним аліментів визнав повністю.
Під час судового засідання свідок ОСОБА_3 дала наступні показання. Вона є колишньою дружиною підсудного, має неповнолітню дочку ОСОБА_2 батьком якої є підсудний ОСОБА_1. У 2006 році з підсудного були присуджені аліменти на її користь на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2. З грудня 2011 року підсудний коштів на утримання дитини не надає, від сплати аліментів ухиляється, хоча має доходи.
Крім повного визнання вини в інкримінованому злочині, вина підсудного ОСОБА_1 підтверджується також:
- Поданням ДВС Кузнецовського МУЮ, згідно з яким розмір заборгованості ОСОБА_1 по сплаті аліментів за виконавчим листом Кузнецовського міського суду по справі №2-2218 з 06.12.2011 по 30.06.2012 становить 3425, 79 грн. (а.с.6-7).
При вирішенні питання про обсяг дослідження доказів, в порядку ч. 3 ст. 299 КПК України, прокурор та підсудний погодились з недоцільністю дослідження доказів, які підтверджують вчинення підсудним злочину за тих фактичних обставин, які ніким не оспорюються. При цьому підсудному роз"яснено наслідки його згоди та неможливість в подальшому оспорювати ці обставини в апеляційному порядку. Сумнівів у добровільності такої згоди та істинності позицій учасників судового розгляду у суду немає.
Оцінивши досліджені у справі і викладені у вироку докази, в результаті всебічного і об"єктивного їх дослідження та на підставі закону, суд прийшов до наступного висновку.
Підсудний ОСОБА_1 з 6 грудня 2011 року по 30 червня 2012 року ухилявся від сплати встановлених рішенням Кузнецовського міського суду від 18 квітня 2006 року по справі №2-2218/2006р. коштів на утримання своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, шляхом зміни місця роботи та приховування отриманих доходів -тобто вчинив умисні дії, спрямовані на невиконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дочки. Заборгованість підсудного ОСОБА_1 зі сплаті аліментів, встановлених судовим рішенням, з 06.12.2011 по 30.06.2012 становить 3425, 79 грн., що сукупно перевищує суму виплат за шість місяців відповідних платежів.
Отже вина підсудного ОСОБА_1 у злісному ухиленні від сплати встановлених судовим рішенням коштів на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_2 доведена повністю. Вказані дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 164 КК України -злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дитини (аліментів).
Обставинами, які пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_1 згідно п. 1 ст. 66 КК, являються з"явлення із зізнанням та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання підсудного ОСОБА_1, під час судового слідства не встановлено.
При призначенні підсудному ОСОБА_1 виду та міри покарання суд врахував наступні факти та обставини. Вчинення злочину невеликої тяжкості, наявність обставин, які пом»якшують покарання, відсутність обставин, які обтяжують покарання, наявність у підсудного постійного місця проживання, відсутність у підсудного постійної роботи, суд приходить до висновку, що слід призначити підсудному ОСОБА_1 покарання у виді 80 (вісьмидесяти) годин громадських робіт.
Речових доказів по справі немає. У відповідності до статей 91-93 КПК та роз»яснень, наведених у Постанові Пленуму ВСУ «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» від 7 липня 1995 року №11 судом не встановлено, що по справі понесені судові та інші витрати, що підлягають стягненню з підсудного ОСОБА_1.
На підставі наведеного та керуючись статтями 321-339 КПК України, суд -
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.164 КК України, призначивши покарання у виді 80 (вісьмидесяти) годин громадських робіт.
Скасувати обраний ОСОБА_1 запобіжний захід.
Учасники судового розгляду можуть подати апеляцію на вирок до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд протягом п'ятнадцяти діб з моменту проголошення вироку.
Головуючий