Ухвала від 27.07.2012 по справі 2а-3384/10/0111

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3384/10/0111

27.07.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Мязгов Л.О. ) від 20.12.10 у справі № 2а-3384/10/0111

за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

до Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим (вул. Радянська, 11, смт. Красногвардійське, Красногвардійський район, Автономна Республіка Крим, 97000)

про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"

ВСТАНОВИВ:

Постановою Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.10 адміністративний позов - задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду, представник Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.

Враховуючи розгляду справи судом першої інстанції у порядку скороченого провадження відповідно до статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія розглядає справу в порядку скороченого провадження, без виклику сторін.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією паспорта позивача.

Зазначений статус надає позивачу право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено статтею 6 зазначеного Закону.

Звернувшись до суду з адміністративним позовом про стягнення з відповідача недоплаченої позивачу щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", позивач належним чином обґрунтував свої вимоги, посилаючись на норми чинного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Суми прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлюється Законам України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 року № 1646-VI, а також Законам України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 року № 2154-VI, який застосовується з 1 січня 2010 року.

Відповідно до зазначених законів прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2010 рік встановлює з 01.01.2010 по 31.03.2010 у розмірі 695,00грн., з 01.04.2010 по 30.06.2010 у розмірі 706,00 грн., з 01.07.2010 по 30.09.2010 у розмірі 709, 00 грн., 01.10.2010 по 30.11.2010 у розмірі 723, 00 грн., 01.12.2010 по 31.12.2010 у розмірі 734, 00 грн., з січня 2011 р. - 750 грн., з 01 квітня 2011р. - 764 грн.

Отже, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог, щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни за вищевказаний період з урахуванням сплачених сум за цей період.

Суд першої інстанції не зазначив про врахування суми фактично виплаченого підвищення за вказаний період.

Однак, вказана помилка не тягне скасування постанови суду першої інстанції та має бути виправлена в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного судова колегія дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись статтями 183-2, 195, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красногвардійському районі АР Крим на постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.10 у справі № 2а-3384/10/0111 - залишити без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.10 у справі № 2а-3384/10/0111 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва

Попередній документ
28497205
Наступний документ
28497207
Інформація про рішення:
№ рішення: 28497206
№ справи: 2а-3384/10/0111
Дата рішення: 27.07.2012
Дата публікації: 10.01.2013
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо:; соціального захисту; соціального захисту та зайнятості інвалідів; соціальних послуг, у тому числі: