Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-0109/225/2012
27.06.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тонкоголосюк О.В. ) від 10.04.12 у справі № 2а-0109/225/2012
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя (бульвар Франка 25,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання відмови неправомірною, стягнення недоотриманої соціальної допомоги
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 10.04.12 адміністративний позов - задоволено.
Не погодившись з постановою суду, представник відповідача звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, що отримала інвалідність другої групи пов'язану з наслідками аварії на ЧАЕС та належить до першої категорії як особа, яка потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1 від 31.01.2006 року.
Згідно із ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796- XII щорічна допомога на оздоровлення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії інвалідам 2 групи виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат; за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону № 796-XII, який визначає розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги.
Допомога на оздоровлення за 2011 р. у розмірі 120 грн. позивачу виплачена в січні 2012 р., відповідно до постанови КМУ № 562 від 12.07.2005 р.
Змінами, які внесені Законом України від 28 грудня 2007 року N 107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в іншій редакції.
Рішенням Конституційного Суду України № 10 рп/2008 від 22 травня 2008 року положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", що стосуються виплат, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Конституційний Суд України у своєму рішенні зазначив, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Цим Законом не уповноважено Кабінет Міністрів України зменшувати конкретні суми компенсацій, змінювати розмір допомоги на оздоровлення встановлений для громадян, які постраждали внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС.
Позивач звертався до відповідача з заявою про виплату щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 р. відповідно до вимог ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в січні 2012 р., однак управлінням праці та соціального захисту населення надана відповідь з роз'ясненням, що допомога на оздоровлення сплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (а.с.4).
Таким чином в період дії зазначеної норми в порушення принципу пріоритетності законів, як нормативних актів вищої юридичної сили, над підзаконними актами, якими є постанови Кабінету Міністрів України, відповідач нараховував та виплатив позивачці щорічну допомогу на оздоровлення не у розмірі, встановленому ст. 48 Закону №796-ХІІ, а у розмірі, встановленому підзаконним актом - постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка суттєву звужує право позивача щодо розміру щорічної допомоги на оздоровлення.
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава через створені нею органи, в даному випадку органи соціального захисту населення, і несе обов'язок по своєчасній та повній виплаті допомоги саме у розмірах, які визначені та закріплені в Законі України № 796-ХП.
Статтею 22 Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" встановлено розміри мінімальної заробітної плати : з 1 січня 2011 року - в розмірі 941 грн., з 1 квітня 2011 року -960 грн., з 1 жовтня 2011 року-985 грн., з 01 грудня 2011 року-1004 грн.
Отже, оскільки у 2011 році зміни до розміру щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої положеннями статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", не вносилися, розмір щорічної грошової допомоги, встановлений вказаною постановою, не відповідає розміру допомоги, встановленому Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими актами, при визначенні розміру щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідач повинен керуватися статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
П. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік.
Згідно із Постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01 січня 2012 року, встановлено розміри та порядок нарахувань пенсій, грошових допоміг та інших виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що викладені позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат на 2011 рік, з урахуванням фактично виплаченої суми.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку і прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Тонкоголосюк О.В. ) від 10.04.12 у справі № 2а-0109/225/2012 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва