04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"24" грудня 2012 р. Справа№ 55/52-51/331-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лобаня О.І.
суддів: Майданевича А.Г.
Федорчука Р.В.
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 24.12.2012 року,
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року,
у справі № 55/52-51/331-2012 (суддя - Пригунова А.Б.)
за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі
Державного агентства України з управління державними та
корпоративними правами та майном
до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський
радіозавод»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд державного майна України
про виключення майна з ліквідаційної маси
та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:
Міністерство України у справах сім'ї молоді та спорту
до 1) Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський
радіозавод»
2) Державного агентства України з управління державними та
корпоративними правами та майном
про виключення майна з ліквідаційної маси та зобов'язання вчинити дії
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року по справі № 55/52-51/331-2012 у задоволенні позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про виключення майна з ліквідаційної маси відмовлено. Припинено провадження у справі № 55/52-51/311-2012 в частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» та Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном про виключення майна з ліквідаційної маси та зобов'язання вчинити дії.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 26.09.2012 року заступник прокурора м. Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 55/52-51/311-2012 скасувати та прийняти нове рішення суду яким, позов прокуратури міста Києва задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.11.2012 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
У запереченні на апеляційну скаргу ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» вважає подану заступником прокурора міста Києва апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
У судових засіданнях 28.11.2012 року, 12.12.2012 року та 24.12.2012 року прокурор надав суду свої пояснення по справі в яких, просив оскаржуване рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представники ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» у судових засіданнях 28.11.2012 року, 12.12.2012 року та 24.12.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких подані заперечення на апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в них та заперечили проти доводів, які викладені в апеляційній скарзі. Просили апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2011 року залишити без змін.
Представники Фонду державного майна України, Державної служби молоді та спорту України у судових засіданнях 28.11.2012 року, 12.12.2012 року та 24.12.2012 року та представники Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном у судових засіданнях 28.11.2012 року та 12.12.2012 року також надали суду свої пояснення по справі в яких підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі заступника прокурора міста Києва та просили скаргу задовольнити. Рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Крім того, представник Державної служби молоді та спорту України просив задовольнити позов третьої особи - Міністерства України у справах сім'ї молоді та спорту. Представник Державної служби молоді та спорту України, зазначив, що Державна служба молоді та спорту України є правонаступником Міністерства України у справах сім'ї молоді та спорту яке у даній справі є третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.
Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з Положення про Державну службу молоді та спорту України, затвердженого указом Президента України № 636/2011 від 31.05.2011 р., до компетенції та обов'язків Державної служби молоді та спорту України віднесено частину функцій, які відносились до повноважень Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, однак не зазначено, що Державна служба молоді та спорту України є правонаступником Міністерства України у справах сім'ї, молоді в частині таких повноважень. За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду не вбачає підстав для застосування норм ст. 25 Господарського процесуального кодексу України та здійснення процесуального правонаступництва у даній справі шляхом заміни Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту на Державну службу молоді та спорту України.
При цьому представник Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном у судове засідання 24.12.2012 року не з'явився. Про час та місце розгляду даної справи позивач був повідомлений належним чином про що, в матеріалах справи міститься розписка його представника про відкладення розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи викладене, заслухавши думку прокурора та представників сторін, що з'явились у судове засідання, колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки Державне агентство України з управління державними та корпоративними правами та майном про дату та місце розгляду справи було повідомлене належним чином на підтвердження чого, в матеріалах справи містяться повідомлення про вручення поштового відправлення та розписка представника позивача про відкладення розгляду справи. Участь представників сторін, що не з'явились, у судовому засіданні 24.12.2012 року, судом обов'язковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи та витребування письмових доказів не надходило. Більш того, представник позивача був присутнім у попередніх судових засіданнях та надав суду свої пояснення по справі, які судовою колегією прийняті до уваги. Також, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, прокурор заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Київським апеляційним господарським судом справи № 4/440. Так, прокурор зазначив, що рішенням господарського суду міста Києва від 04.12.2012 року по справі № 4/440 задоволено заяву Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відновлено строк для подання такої заяви, рішення суду першої інстанції від 06.12.2011 року скасовано та прийнято нове рішення суду яким, відмовлено у задоволенні первісного позову заступника прокурора міста Києва про визнання права власності держави на нерухоме майно та витребування вказаного майна та відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про визнання права повного господарського відання на нерухоме майно та про зобов'язання зареєструвати та оформити право державної власності на праві повного господарського відання на нерухоме майно. Оскільки, спірне нерухоме майно у справі № 4/440 є одним і тим самим спірним нерухомим майном у даній справі, прокурор вказав, що вказане судове рішення не набрало законної сили, оскільки прокуратурою міста Києва до Київського апеляційного господарського суду подано апеляційну скаргу. Прокурор звернув увагу на те, що встановлені факти апеляційним господарським судом під час перегляду рішення господарського суду м. Києва від 04.12.2012 року по справі № 4/440 можуть вплинути на результати розгляду даної справи На підтвердження зазначеного, прокурором було надано лише ксерокопію апеляційної скарги.
Так, заслухавши доводи заявленого клопотання прокурора та пояснення сторін щодо вказаного клопотання, судова колегія апеляційного господарського суду відмовляє в його задоволенні, оскільки, надана прокурором копія апеляційної скарги не завірена належним чином. Крім того, прокурором не надано суду доказів того, що зазначена апеляційна скарга також прийнята апеляційним господарським судом до провадження та призначена до розгляду, тобто, доказів, що дана справа розглядається іншим судом, як вимагає ч.1 ст. 79 ГПК України. До того ж, судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що Вищим господарським судом України під час перегляду даної справи у суді касаційної інстанції вже були надані висновки щодо аналогічного клопотання про зупинення провадження у даній справі, яке судом касаційної інстанції не було задоволено.
У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явились в судове засідання, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 29.05.1996 р. «Про реорганізацію Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» Міністерству машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України доручено провести в установленому порядку реорганізацію Київського радіозаводу шляхом поділу його цілісного майнового комплексу для створення на його базі нових підприємств. На виконання вказаної Постанови Кабінету Міністрів України Міністерством машинобудування України видано наказ № 129Д від 04.07.1996 р., яким створено 22 нових підприємства на базі цехів і відділів. При цьому, 01.01.1997 року складено та підписано розподільчий баланс Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» та акти прийому передачі майна між новоствореними підприємствами та Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод».
Для оформлення переданого новоствореним підприємствам частини майна, яке обліковувалося на балансі відповідача на праві повного господарського відання 01.01.1997р. було підписано розподільчий баланс та акти прийому передачі майна між новоствореними підприємствами та ДП «ВО «Київський радіозавод». Зазначений розподільчий баланс затверджено Мінмашпромом. Як вбачається з матеріалів справи, правовий режим майна відповідача змінено не було - майно залишилося на праві повного господарського відання.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, ухвалою Арбітражного суду міста Києва від 12.07.1996 р. порушено провадження у справі № 15/81 про банкрутство Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод». Постановою Арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 № 15/81 року Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» визнано банкрутом відповідно до норм Закону України «Про банкрутство» від 14.05.1992 р та введено щодо нього ліквідаційну процедуру, яка триває до цього часу.
На засіданні галузевої комісії Міністерства машинобудування з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств від 27.03.1997 р. прийнято рішення схвалити загальну схему реструктуризації заборгованості Виробничого об'єднання «Київський радіозавод» з врахуванням вимог чинного законодавства та залишити за Виробничим об'єднанням «Київський радіозавод» майно, яке залишилось після виділення новостворених підприємств, в тому числі спірні об'єкти.
Вищевказане рішення оформлено протоколом галузевої комісії Міністерства машинобудування з питань санації, реструктуризації і банкрутства підприємств від 27.03.1997 р. 18.04.1997 р. затверджено акт приймання майна Виробничого об'єднання «Київський радіозавод» після виділення знов створених підприємств згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 569 від 29.05.1996 р.
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі ліквідаційної процедури до ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод», серед іншого, включені будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській, 10 у місті Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у місті Києві на вул. Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м.
Так, у березні 2011 року заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном (в минулому Міністерство промислової політики України) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» про виключення з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» наступні об'єкти: будинок культури «Дніпро», розташований по вул. Бориспільській, 10 у місті Києві, загальною площею 4301,4 кв.м., спортивний комплекс «Схід», розташований у місті Києві на вул. Бориспільській, 8, загальною площею 5089,5 кв.м., до складу якого входять: закритий стрілецький тир, загальною площею 1716,6 кв.м., закритий пневматичний стрілецький тир, загальною площею 264,8 кв.м., фізкультурно-оздоровчий комплекс загальною площею 264,8 кв.м. павільйон (КПП) загальною площею 31,3 кв.м., павільйон (адміністративний та побутові приміщення) загальною площею 45 кв.м. Обґрунтовуючи заявлений позов прокурор стверджує, що вищезазначені об'єкти включені до ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» без достатніх правових підстав, що на думку прокурора, підтверджується висновками господарського суду міста Києва, які викладені у рішенні по справі № 30/438-2/344.
Крім того, до господарського суду міста Києва звернулось з позовом Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту про виключення з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» зазначених вище об'єктів нерухомого майна та зобов'язання Міністерства промислової політики України передати до сфери управління Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту спірні об'єкти, а також визнання того, що спірне майно перебуває у сфері управління Міністерства промислової політики України.
Як зазначалося вище, рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року по справі № 55/52-51/331-2012 відмовлено у задоволені позовних вимог заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном про виключення з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» вищезазначеного нерухомого майна. Припинено провадження у справі № 55/52-51/311-2012 в частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» та Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном про виключення майна з ліквідаційної маси та зобов'язання вчинити дії.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вірно зазначив суд першої інстанції, умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». При цьому, судова колегія погоджується з тим, що даний спір підлягає вирішенню у порядку позовного провадження за правилами господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 136 Господарського кодексу України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується, розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом).
Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 р. «Про управління майном, що є у загальнодержавній власності», який втратив чинність з 20.06.2007 р., здійснення функцій щодо управління майном, яке знаходиться у загальнодержавній власності, покладено на міністерства та інші підвідомчі кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 145 Господарського кодексу України майновий стан суб'єкта господарювання визначається сукупністю належних йому майнових прав та майнових зобов'язань, що відображається у бухгалтерському обліку його господарської діяльності відповідно до вимог закону. Зміна правового режиму майна суб'єкта господарювання здійснюється за рішенням власника (власників) майна у спосіб, передбачений цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законами, крім випадків, якщо така зміна забороняється законом. Правовий режим майна суб'єкта господарювання, заснованого на державній (комунальній) власності, може бути змінений шляхом приватизації майна державного (комунального) підприємства відповідно до закону. Суб'єкти господарювання зобов'язані на основі даних бухгалтерського обліку складати фінансову звітність за формами, передбаченими законодавством, проводити інвентаризацію належного їм майна для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та звітності, надавати фінансову звітність відповідно до вимог закону та їх установчих документів.
Розглядаючи даний спір по суті, судом першої інстанції вірно встановлено, що станом на момент прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядженням № 569 від 29.05.1996 р. майно Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» належало до державної власності та закріплювалось за відповідачем на праві повного господарського відання, про що зазначається у статуті Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» в редакції 1993 року.
Пунктом 4.2 статуту Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» встановлено, що здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.
При цьому, як правильно вказав суд першої інстанції, документи, на підставі яких здійснювався розподіл майна Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» між новоствореними підприємствами не містить відомостей щодо зміни правового режиму майна, яке на момент реорганізації перебувало у повному господарському віданні Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод». Тобто, зазначене вказує на те, що в результаті виділу з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» нових підприємств у відповідача спірне майно залишилось на праві повного господарського відання.
Крім того, в матеріалах справи міститься розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.1996 р. № 210-р, яким зобов'язано Міністерство машинобудування та Міністерство України у справах сім'ї молоді та спорту вирішити у встановленому порядку питання про передачу до сфери управління Міністерства України у справах сім'ї молоді та спорту для створення Українського молодіжного центру будинку культури і техніки «Дніпро» та спортивного комплексу «Восход», що закріплені на праві повного господарського відання за виробничим об'єднанням «Київський радіозавод».
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що спірне майно перебуває у ДП «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» на праві повного господарського відання та, при цьому, у матеріалах справи відсутні документи, на підтвердження зміни його правового режиму. Таких доказів не було подано й до суду апеляційної інстанції.
Як зазначалося вище та встановлено судом, постановою Арбітражного суду міста Києва від 01.10.1997 № 15/81 введено ліквідаційну процедуру Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод». За змістом Закону України «Про банкрутство» у процесі ліквідаційної процедури для задоволення вимог кредиторів формується ліквідаційна маса, до складу якої вносяться всі види майнових активів банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури.
В обґрунтування заявлених вимог прокурор посилається на постанову Вищого господарського суду України від 16.05.2005 р. у справі № 30/438-2/344 за позовом виробничого об'єднання «Київський радіозавод» до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», ВАТ «Київський радіозавод», треті особи - ПП «Ювента Гласс», ТОВ «Пакпром», Національне космічне агентство України про визнання права власності та спонукання до виконання дій та за зустрічним позовом ВАТ «Київський радіозавод» до КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», виробничого об'єднання «Київський радіозавод», треті особи - Національне космічне агентство України, ПП «Ювента Гласс», ТОВ «Пакпром» про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, у якій зазначається про відсутність підстав вважати, що майно, яке знаходиться на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод», передане йому у господарське відання.
При цьому, прокурор зазначає, що вищевказані обставини є встановленими та мають преюдиційне значення при розгляді даної справи відповідно до положень ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Як вірно вказав суд першої інстанції, преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, позаяк їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Для рішень господарських судів важливою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі сторони, що й у справі, яка розглядається. Отже, повна тотожність суб'єктного складу спору є обов'язковою умовою преюдиціальності щодо сторін. Якщо у справі беруть участь ті самі сторони, однак інші треті особи, то факти, встановлені рішенням у такій справі, матимуть преюдиціальне значення.
Факти - передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії. Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей. Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.
Судова колегія звертає увагу на те, що справа № 30/438-2/344 на яку посилається прокурор в позовній заяві, має інший суб'єктний склад ніж дана справа, а отже, як вірно вказав суд першої інстанції, вказані факти, встановлені судами не можуть бути обов'язковими при розгляді цієї справи. Більш того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що обставини, на які посилається прокурор не є юридичними фактами у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, а є висновками суду, зробленими на підставі певних доказів у конкретній справі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд міста Києва правомірно відмовив у задоволенні позову заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном про виключення з ліквідаційної маси Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» вищезазначеного нерухомого майна. Судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що вказані позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Крім того, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо припинення провадження у справі № 55/52-51/311-2012 в частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту до Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Київський радіозавод» та Державного агентства України з управління державними та корпоративними правами та майном про виключення майна з ліквідаційної маси та зобов'язання вчинити дії на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
У відповідності до ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, зокрема, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичну особу Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту припинено.
Таким чином, судова колегія апеляційного господарського суду вважає висновки суду першої інстанції щодо припинення провадження у справі № 55/52-51/311-2012 в частині вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору правомірними та обґрунтованими.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, виходячи з вищевикладеного, як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції позивачем та прокурором не було подано належних та переконливих доказів в обґрунтування заявленого позову. Судова колегія звертає увагу, що доводи та заперечення викладені у апеляційній скарзі заступника прокурора міста Києва, на рішення суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року, прийняте після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а також у зв'язку з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, є таким що відповідає нормам закону.
Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.
Таким чином, в задоволенні апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва, слід відмовити, а оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року залишити без змін.
Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.
Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 ГПК України, господарський апеляційний суд, -
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 55/52-51/331-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2012 року у справі № 55/52-51/331-2012 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 55/52-51/331-2012 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Лобань О.І.
Судді Майданевич А.Г.
Федорчук Р.В.
Дата підписання 31.12.2012 року