79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
03.01.13 Справа № 5008/699/2012
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого - судді Кордюк Г.Т.
суддів Гриців В.М.
Давид Л.Л.
розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Ніка-Газ» від 18.10.2012 року
на рішення господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012 року
у справі № 5008/699/2012
за позовом: ТзОВ «Ніка-Газ», м. Київ
до відповідача: ТзОВ «Енран ЗЛК», м. Хуст
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ПАТ «Закарпатгаз», м. Ужгород
про стягнення 101 436,00 грн.
за участю представників:
від позивача: Гусак С.І. - представник
від відповідача: Колотуха О.М. - представник
від третьої особи: Йовенко Д.В. - представник
Права та обов'язки сторін, третьої особи, передбачені ст.ст. 20, 22, 27 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід суддів не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходило, тому протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст. 81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012 року у справі № 5008/699/2012 (суддя Ремецькі О.Ф.) у задоволенні позовних вимог ТзОВ «Ніка-Газ» до ТзОВ «Енран ЗЛК», за участю третьої особи ПАТ «Закарпатгаз» про стягнення 101 436,00 грн. заборгованості за спожитий природний газ - відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що підставою для відмови у позові є пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки позовна заява подана позивачем до господарського суду 06 серпня 2012 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, а як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права на отримання від відповідача вартості переданого за актами (довідками) обсягу поставленого та спожитого природного газу у січні 2009 року, а тому строк позовної давності щодо вимог позивача до відповідача про сплату вартості поставленого природного газу закінчився у січні 2012 року.
Також, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з огляду на приписи ст. 714 ЦК України, користування електроенергією, тепловими, газовими та іншими ресурсами через приєднану мережу є можливим лише на підставі цивільно-правового договору, який укладається між енергопостачально організацією та споживачем. Однак, в період, у який відповідно до тверджень позивача, у відповідача виникла заборгованість за спожитий відповідачем природний газ, а саме з жовтня 2008 року по грудень 2008 року, між позивачем та відповідачем не було договірних відносин, а тому і не виникало зобов'язань.
Крім цього, місцевий господарський суд у судовому рішенні зазначає, що підписання сторонами актів споживання природного газу фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України. Таким чином, обов'язок покупця щодо оплати товару виникає на підставі підписання акту про споживання природного газу та розпочинає свій перебіг з моменту підписання актів (довідки) про обсяг поставленого та спожитого природного газу.
Не погоджуючись з рішення місцевого господарського суду, ТзОВ «Ніка-Газ» подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях до апеляційної скарги, апелянт покликається на те, що здійснивши постачання на об'єкт відповідача природного газу в період жовтень-грудень 2008 року через мережі ПАТ «Закарпатгаз», між позивачем та відповідачем в силу ст.ст. 6, 509, 626 - 629, 631, 642, 714 ЦК України і ст.ст. 173, 174, 181, 184 ГК України виникли договірні відносини, за умовами яких позивач взяв на себе обов'язок здійснювати постачання на об'єкт відповідача природного газу, а відповідач в свою чергу зобов'язаний оплатити кількість спожитого ним природного газу.
Також, апелянт зазначає, що згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно звичаїв ділового обороту товаророзпорядчим документом являється документ, що дає право його власникові розпоряджатися вказаним у ньому товаром (вантажем). Товаророзпорядчими документами являються: коносамент, варант, дублікат залізничної накладної, виданий на пред'явника (ордерний).
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що підписані між сторонами акти (довідки) про обсяг поставленого та спожитого природного газу відповідачем не являються товаророзпорядчими документами. Окрім цього, додатковою підставою неможливості проведення відповідачем розрахунків згідно актів (довідок) є той факт, що в цих актах (довідках) не вказаний тариф (ціна), по якому відповідач повинен оплатити обсяг спожитого ним одного газу.
А отже, в даному випадку, відповідач повинен був провести оплату обсягу поставленого йому та спожитого ним природного газу з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки, строк (термін) виконання відповідачем обов'язку по оплаті встановлено не було, а відтак, позивач має право вимагати його виконання у будь-який час. Таким чином, враховуючи вищенаведене вбачається, що висновок суду першої інстанції про пропуску позивачем строку позовної давності є помилковим.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, вимоги апеляційної скарги заперечив, просить у їх задоволенні відмовити, рішення господарського суду залишити без змін. Зокрема, апелянт зазначив, що відповідно до положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 р. № 2467-VI, Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті та газу від 01.11.1994 року за № 355, якими регулюються відносини з приводу постачання юридичними особами природного газу, користування електроенергією, тепловими, газовими та іншими ресурсами через приєднану мережу є можливим лише на підставі цивільно-правового договору, який укладається між енергопостачальною організацією та споживачем. Однак, договору на постачання природного газу між ТзОВ «Ніка-газ» та ТзОВ «Енран-ЗЛК» не укладалося, відповідно відсутні підстави вважати, що між сторонами виникли цивільні права і обов'язки.
Також, відповідач зазначає, що в актах № 4950 від 28.11.2008 року та № 5498 від 30.12.2008 року постачальником природного газу зазначено Харківську філію ДК «Газ України», також в актах вказані тільки обсяги поставленого природного газу, вартість даного газу не вказана, однак вказано, що оплата за газ та транспортування здійснюється відповідно укладених договорів. Довідка № 4817 про споживання природного газу від 31.10.2008 року не є належним доказом факту постачання позивачем та споживання відповідачем природного газу.
Крім цього, відповідач вважає, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення з позовом, оскільки якщо взяти до уваги акти (довідки) про обсяг поставленого та спожитого природного газу, на які посилається позивач, то дані акти, в зв'язку з відсутністю договору між позивачем та відповідачем, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. Таким чином, відповідач мав би розрахуватися з позивачем в семиденний строк після підписання цих актів, тобто в січні 2009 року. За таких обставин, право пред'явити вимогу про оплату поставленого природного газу у позивача виникло у січні 2009 року і з врахуванням загального строку позовної давності тривалістю у три роки він сплив у січні 2012 року.
Третя особа - ПАТ «Закарпатгаз» в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримала, просить рішення господарського суду скасувати та позовні вимоги задоволити. Зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу № 07/6 від 02.01.2013 року, третя особа зазначила, що у зв'язку із відсутністю в ПАТ «Закарпатгаз» виділених планових лімітів природного газу на період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року включно, ПАТ «Закарпатгаз» звернулося з листом-повідомленням до споживачів, в тому числі і до відповідача - ТзОВ «Енран ЗЛК», з проханням звертатися до ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» для укладення договорів на постачання природного газу.
Враховуючи відсутність у відповідача станом на 30 жовтня 2008 року Договору на постачання природного газу з будь-яким іншим постачальником, який має право здійснювати постачання природного газу, ПАТ «Закарпатгаз» на адресу ТзОВ «Енран ЗЛК» було надіслано повідомлення про припинення газопостачання №22/3397. 17.02.2008 року ПАТ «Закарпатгаз» було опломбовано кран перед лічильником відповідача, пломба №2613528 у зв'язку із наявною заборгованістю за спожитий природний газ, про що складений відповідний Акт №277/3.
Щодо Довідки № 4817 від 31.10.2008 року та Актів № 4950 від 29.11.2008р., № 5498 від 30.12.2008р., то, як зазначила третя особа, останні підтверджують факт транспортування газорозподільними мережами ПАТ «Закарпатгаз» за період жовтень-грудень 2008 року ТзОВ «Енран ЗЛК» природного газу в кількості - 43 625,0 м.куб.
Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін та третьої особи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, виходячи з наступного:
Як вбачається з позовної заяви, позивач зазначає, що ТзОВ «Ніка-Газ» в період з жовтня 2008 року по грудень 2008 року, включно, забезпечено безперебійне газопостачання на об'єкти ТзОВ «Енран-ЗЛК» через мережі ПАТ «Закарпатгаз» (правонаступник ВАТ «Закарпатгаз») у зв'язку з відсутністю у постачальника - ПАТ «Закарпатгаз» виділених планових лімітів природного газу на жовтень 2008 року. Відповідач, в свою чергу, протягом вищенаведеного періоду спожив поставлений йому позивачем обсяг природного газу.
Як стверджує позивач, факт здійснення поставки природного газу підтверджується довідкою № 4817 від 31.10.2008 року про споживання природного газу за жовтень 2008 року, актом № 4950 від 28.11.2008 року Акта № 5498 від 30.12.2008 року. Крім цього, позивачем у підтвердження факту споживання відповідачем відповідної кількості газу подано копію витягу з реєстру споживачів, якими в період жовтень - грудень 2008 року здійснювалося споживання газу з ресурсу Харківської філії ДК «Газ України» через ТзОВ «Ніка Газ» по газорозподільчих мережах ПАТ «Закарпатгаз».
Позивач вважає, що в силу вимог ст.ст. 6, 509, 626 - 629, 631, 642, 714 ЦК України та ст.ст. 173, 174, 181, 184 ГК України, між сторонами існують договірні відносини, передбачені (регламентовані) Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу» та Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, за умовами яких позивач взяв на себе обов'язок здійснювати постачання на об'єкти відповідача природного газу, а відповідач в свою чергу зобов'язаний оплатити кількість спожитого ним природного газу.
За змістом ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
У зв'язку з відсутністю зазначення в даних актах строку виконання обов'язку споживача по оплаті за спожитий природний газ, позивачем 14.08.2009 року направлено на адресу відповідача вимогу (у формі претензії) від 07.08.2009 року № 329 з вимогою в 10-денний термін перерахувати (сплатити) на розрахунковий рахунок позивача 88 788,83 грн. вартості спожитого в період жовтень - грудень 2008 року природного газу.
Однак, відповідач вартість спожитого газу у даний строк не оплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся з вимогою про примусове стягнення з відповідача суми 88 788,83 грн. заборгованості.
Місцевий господарський суд приймаючи рішення у даній справі, прийшов до висновку, що підставою для відмови в позові є та обставина, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення з позовом про стягнення 88 788,83 грн. заборгованості за природній газ, оскільки позовна заява подана позивачем до господарського суду 06 серпня 2012 року, про що свідчить відмітка канцелярії суду на першій сторінці заяви, а як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення свого права на отримання від відповідача вартості переданого за актами (довідками) обсягу поставленого та спожитого природного газу у січні 2009 року, а тому строк позовної давності щодо вимог позивача до відповідача про сплату вартості поставленого природного газу закінчився у січні 2012 року.
Також, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що з огляду на приписи ст. 714 ЦК України, користування електроенергією, тепловими, газовими та іншими ресурсами через приєднану мережу є можливим лише на підставі цивільно-правового договору, який укладається між енергопостачально організацією та споживачем. Однак, в період, у який відповідно до тверджень позивача, у відповідача виникла заборгованість за спожитий відповідачем природний газ, а саме з жовтня 2008 року по грудень 2008 року, між позивачем та відповідачем не було договірних відносин, а тому і не виникало зобов'язань.
Крім цього, місцевий господарський суд робить висновок, що підписання сторонами актів споживання природного газу фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.
Колегія суддів з такими висновками господарського суду першої інстанції погодитись не може, оскільки вважає їх необґрунтованими та протиречивими, виходячи з наступного:
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ст. 180 ГК України).
Статтею 9 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» від 08.07.2010 року № 2467-VI, передбачено, що суб'єкти ринку природного газу провадять свою діяльність на підставі договорів (контрактів), що укладаються відповідно до законодавства.
За правилами вимог статті 12 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу», постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Обов'язкові умови договору між гарантованим постачальником та споживачем природного газу за регульованим тарифом встановлюються в типовому договорі про постачання природного газу.
Несанкціонованим відбором природного газу вважається відбір без укладення відповідного договору з постачальником.
Норма статті 19 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» встановлює, що споживач зобов'язаний укласти договір на постачання природного газу. Отримання природного газу споживачами можливе лише на підставі договорів, укладених з постачальниками.
Правилами подачі та використання природного газу в народному господарстві України, затверджених наказом Державного комітету України по нафті і газу №355 від 01.11.1994р. передбачено, що дані правила є обов'язковими для усіх підприємств, об'єднань і організацій, зайнятих видобутком, транспортуванням, збутом і споживанням природного газу, проектуванням систем газопостачання і газоспоживаючого обладнання та його налагоджуванням, незалежно від їх відомчого підпорядкування і форми власності. Ці правила визначають взаємовідносини між газопостачальними організаціями і споживачами - підприємствами промисловості і сільського господарства, які використовують природний газ як паливо та сировину і отримують його безпосередньо від газопостачальної організації чи постачальника, а також між газозбутовими організаціями і споживачами - підприємствами та організаціями що використовують природний газ як паливо і сировину.
Згідно вимог пункту 10.1 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України, розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами.
Як зазначає позивач, протягом жовтня - грудня 2008 року останній передав на об'єкти відповідача через мережі ПАТ «Закарпатгаз» природній газ в об'ємі 43 635 м. куб. на загальну суму 88 788,83 грн., що підтверджується довідкою № 4817 від 31.10.2008 року про споживання природного газу за жовтень 2008 року, актом № 4950 від 28.11.2008 року Акта № 5498 від 30.12.2008 року, а тому між сторонами виникли та існують договірні відносини.
У відповідності до вимог статті 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідно до законодавства використання природного газу через приєднану мережу є можливим лише на підставі цивільно-правового договору, який укладається між енергопостачально організацією та споживачем.
Як вбачається з матеріалів справи, представником відповідача подано договір № 132/Х/пром. від 25.01.2006 року (а.с. 149) на постачання природного газу, який укладено між ВАТ «Закарпатгаз» та ТзОВ «Енран-ЗЛК». Крім цього, в матеріалах справи міститься проект договору № 132/Х від 30.09.2008 року на постачання природного газу з додатковою угодою № 1 від 01.11.2008 року (а.с. 152-154), які зі сторони ТзОВ «Енран-ЗЛК» не підписані.
Отже, з врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що між сторонами не виникло договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.
Згідно ст. 1213 ЦК України, набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Оскільки судом встановлено, що сторони не перебувають у договірних відносинах, а тому отримання природного газу без відповідного договору є безпідставно отриманим майном. Такий висновок апеляційної інстанції узгоджується із практикою Верховного Суду України (постанова від 16.05.2011 року у справі № 15/147/10).
Однак, зважаючи, що підставою заявленого позову, позивач вказує на те, що між сторонами виникли зобов'язання із договору на постачання природного газу, та не покликається на обставини безпідставно отриманого майна, а зміна підстави позову судом, нормами ГПК України не передбачено, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що в позові належить відмовити саме з цих підстав, а не з підстав пропуску позивачем позовної давності, як встановлено місцевим господарським судом.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ТзОВ «Ніка-Газ» задоволити частково.
2. Рішення господарського суду Закарпатської області від 09.10.2012 року - скасувати.
Прийняти нове рішення.
3. В позові ТзОВ «Ніка-Газ» відмовити.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в порядку та строки, встановлені ст.ст. 109, 110 ГПК України.
Головуючий - суддя Кордюк Г.Т.
суддя Гриців В.М.
суддя Давид Л.Л.