03.01.13 Справа № 5021/1668/12.
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка -тепло», м. Шостка
про стягнення 24 520 грн. 68 коп.
Суддя Лущик М.С.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Леонідова В.І., довіреність № 118 від 14.08.2012р.
При секретарі судового засідання Тимченко О.О.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.12.2012р. на 10 год. 30 хв.
Суть спору: відповідно до поданого позову, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р., укладеного між сторонами у справі, на загальну суму 24 520 грн. 68 коп., в тому числі 20 168 грн. 36 коп. основного боргу за поставлений природний газ, 1 982 коп. 08 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 316 грн. 01 коп. інфляційних втрат, 642 грн. 44 коп. - 3 % річних, 1 411 грн. 79 коп. - 7 % штрафу; а також 1 609 грн. 50 коп. судового збору.
Відповідач надав відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 16502 від 12.12.2012р.), де позовні вимоги визнає лише в частині стягнення 642 грн. 44 коп. - 3 % річних та 316 грн. 01 коп. інфляційних втрат та зазначає, що 06.12.2012р. між сторонами у справі укладено договір № 638/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування та затверджений порядок проведення взаєморозрахунків на суму 20 168 грн. 36 коп.
Крім наведеного відповідач також зазначає, що 11.12.2007р. господарським судом Сумської області винесено ухвалу у справі № 7/314-07, якою введено процедуру розпорядженням майном та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Від позивача у справі до суду надійшли письмові пояснення б/н від 11.12.2012р. (вх. № 17110 від 21.12.2012р.), де останній зазначає, що відповідно до ухвали господарського суду Сумської області від 20.09.2012р. у справі № 7/314-07 введено процедуру санації відносно боржника - ТОВ «Шостка-тепло», а ухвалою від 20.09.2012р. у зазначеній справі процедуру санації продовжено до 01.01.2013 року, таким чином, на час укладення договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р. та на час виникнення зобов'язання відповідача з оплати природного газу останній перебував і продовжує перебувати в процедурі санації.
Відповідач в даному судовому засіданні надав суду, за заявою б/н від 03.01.2013р. (вх. № 122 від 03.01.2013р.) платіжне доручення № 29 від 26.12.2012р. про перерахування на рахунок позивача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 20 168 грн. 36 коп. відповідно до договору № 638/517з від 06.12.2012р. за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р., укладеного між сторонами у справі.
Відповідно до вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає до розгляду та залучає до матеріалів справи надані сторонами пояснення та докази.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази, суд
Згідно договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р. (підпункт 1.1. пункту 1. договору), позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у IV кварталі 2011 року та у 2012 році імпортований природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями, а відповідач в свою чергу зобов'язався приймати та оплачувати газ на умовах даного договору.
Відповідно до підпункту 2.1. пункту 2 зазначеного договору, позивач передає відповідачеві з 01 жовтня 2011 року до 31 грудня 2012 року газ в обсязі до 1975,0 тис. куб. м.
Згідно з пп. 3.3. п. договору, приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Підпунктом 6.1. пункту 6 даного договору, оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
На виконання положень договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р., укладеного між сторонами у справі, позивач в жовтні 2011р. передав, а відповідач отримав природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, на суму 132 693 грн. 97 коп., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № 27 на суму 132 693 грн. 97 коп., копію якого приєднано до матеріалів справи.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що відповідач за отриманий природний газ розрахувався частково, в зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за спожитий природний газ у жовтні 2011р. в розмірі 20 168 грн. 36 коп.
Згідно із статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених зазначеним кодексом.
Стаття 526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як повідомив представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулося 17.12.2012р., між сторонами за даним спором 06.12.2012р. між сторонами у справі укладено договір № 638/517з про організацію взаєморозрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування та затверджений порядок проведення взаєморозрахунків на суму 20 168 грн. 36 коп. на підтвердження факту укладення даного договору відповідачем надано відповідну його копію, яку долучено судом до матеріалів справи (а.с. № 66).
Факт здійснення перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів в розмірі 20 168 грн. 36 коп. підтверджується платіжним дорученням № 29 від 26.12.2012р. про перерахування на рахунок позивача заборгованості за поставлений природний газ в сумі 20 168 грн. 36 коп. відповідно до договору № 638/517з від 06.12.2012р. за договором купівлі-продажу природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р., укладеним між сторонами у справі.
Тому, з огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині вимог позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за поставлений природний газ в розмірі 20 168 грн. 36 коп. підлягає припиненню на підставі положень пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одним з наслідків порушення зобов'язання, передбачених статтею 611 цього ж Кодексу є сплата неустойки. За змістом статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Зокрема, підпунктом 7.2. пункту 7.2. договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р. встановлено відповідальність за невиконання відповідачем умов пп. 6.1. п. 6. даного договору щодо порядку оплати природного газу. Відповідно до вищевказаного пункту договору, у разі невиконання відповідачем пп. 6.1. п. 6. договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити на користь позивача у справі крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу. Пеня сплачується протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідачем вимоги позивача щодо сплати заборгованості. У разі несплати пені у вказаний строк Покупець вважається таким, що має заборгованість за цим договором.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Оскільки відповідач не здійснив своєчасно розрахунку за отриманий природний газ, то позивачем, в порядку положень статті 6 Господарського процесуального кодексу України, направлено відповідачеві вимогу № 26/2-95-12 від 17.10.2012р. щодо сплати заборгованості, але фактичний розрахунок за отриманий природний газ відповідачем здійснено 26.12.2012р., що є порушення вищевказаної правової норми та вимог договору на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, сума пені, яку належить сплатити відповідачу на користь позивача складає 1 982 грн. 08 коп. та сума 7% штрафу, відповідно складає 1 411 грн. 79 коп.
Відповідач у поданому до суду відзиві на позов проти задоволення вимог позивача в частині стягнення пені в розмірі 1 982 грн. 08 коп. та 7 % штрафу в розмірі 1 411 грн. 79 коп. заперечує, посилаючись на вимоги пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», відповідно до якого протягом дії мораторію не задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства, а також не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Проте, заперечення відповідача спростовуються наступним.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Частиною першою статті 23 вказаного Закону визначено, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.
Відповідно до частини 6 статті 12 названого Закону, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
Враховуючи зазначене, мораторій на задоволення вимог кредиторів означає зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.
З аналізу викладених правових норм можна дійти висновку, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів. Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховується неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного і є похідними від нього. Таким чином, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань зі сплати штрафних санкцій, які виникли після його введення, то не припиняє і заходів, спрямованих на їх забезпечення.
Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням, тому, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання зазначених зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань, а також штрафних санкцій, ґрунтується на законі.
Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.
Як зазначалося вище, зобов'язання відповідача, як і вимоги позивача, виникли після введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, таким чином, мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою господарського суду Сумської області від 11.12.2007 року у справі № 7/314-07, не розповсюджується на вимоги позивача до відповідача, що випливають з договору № 14/2389/11 від 30.09.2011 року, в тому числі вимоги щодо сплати пені, штрафу, інфляційних втрат і 3 % річних.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 5 листопада 2012 року у справі № 28/5005/3240/2012.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частина 6 статті 232 названого Кодексу встановлює, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1 982 грн. 08 коп. за період з 14.11.2011р. по 23.03.2012р. та 7 % штрафу в розмірі 1 411 грн. 79 коп. станом на 16.10.2012р., передбачені діючим законодавством України та умовами укладеного між сторонами договору, нараховані в межах строку позовної давності, то позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 1 982 грн. 08 коп. за період з 14.11.2011р. по 23.03.2012р. та 7 % штрафу в розмірі 1 411 грн. 79 коп. станом на 16.10.2012р., визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню на підставі статей 549-552 Цивільного Кодексу України та статті 230 Господарського Кодексу України.
За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 14/2389/11 від 30.09.2011р. позивач просить стягнути з відповідача 642 грн. 44 коп. - 3% річних та 316 грн. 01 коп. - інфляційних збитків за період з 14.11.2011р. по 23.03.2012р.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом. Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги стосовно стягнення 642 грн. 44 коп. - 3% річних та 316 грн. 01 коп. - інфляційних збитків за період з 14.11.2011р. по 23.03.2012р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При зазначених обставинах, вимоги позивача визнаються судом правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають частковому задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 1 982 грн. 08 коп., 7 % штрафу в розмірі 1 411 грн. 79 коп., 3 % річних в розмірі 642 грн. 44 коп. та інфляційних втрат в розмірі 316 грн. 01 коп., а стосовно вимог позивача щодо стягнення основного боргу в розмірі 20 168 грн. 36 коп. провадження у справі підлягає припиненню на підставі вимог підпункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України
Відповідно до вимог статей 44, 49 названого Кодексу, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 44, 49, підпунктом 1-1 частини першої статті 80 та статтями 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шостка -тепло» (41100, Сумська область, м. Шостка, вул. Орджонікідзе, буд. 3, ідент. код 32478934) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідент. код 20077720) 1 982 грн. 08 коп. пені, 1 411 грн. 79 коп. - 7 % штрафу, 642 грн. 44 коп. - 3% річних, 316 грн. 01 коп. інфляційних втрат та 289 грн. 71 коп. судового збору.
3. В частині стягнення основного боргу в розмірі 20 168 грн. 36 коп. провадження у справі - припинити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08.01.2013 року.
Суддя (підпис) М.С. Лущик