ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 5011-30/15581-2012 25.12.12
За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА
Страхування»
до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»
про стягнення 4 534,45 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Карась В.В. представник за довіреністю № 2580/18 від 29.08.12.
Від відповідача: Бойко С.М. представник за довіреністю № 315-ЮР від 04.10.12.
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»(далі -позивач) до Публічного акціонерного товариства «ХДІ Страхування»(далі -відповідач) про стягнення 4 534,45 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого позивачем в порядку статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.12. порушено провадження у справі № 5011-30/15581-2012, розгляд справи призначено на 29.11.12.
В судовому засіданні 29.11.12. представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого Публічне акціонерне товариство «ХДІ Страхування»проти позову заперечує з підстав, викладених в відзиві.
В судовому засіданні 29.11.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 18.12.12.
10.12.12. представником позивача через відділ діловодства суду подано письмові заперечення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 18.12.12. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.12.12.
В судовому засіданні 25.12.12. представником позивача підтримано свої вимоги. Представник відповідача проти позову заперечив.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 5011-30/15581-2012.
В судовому засіданні 25.12.12. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
13.09.08. між позивачем (Страховиком) та Дацько Віктором Станіславовичем (Страхувальником) було укладено Договір страхування № 2119251, відповідно до якого позивач прийняв під страховий захист автомобіль марки Daewoo Lanos, д.р.н. ВС8696ВС.
05.03.10. внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась на вул. Городоцька-Самбірська у м. Львові, автомобіль марки Daewoo Lanos, д.р.н. ВС8696ВС отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою № 8586169, виданою відділенням Державтоінспекції з обслуговування адміністративної території міста Львова.
Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм автомобіля Renault Master, д.р.н. ВС2723ВІ Антонишиним Миколою Михайловичем вимог Правил дорожнього руху України, що встановлено постановою Городецького районного суду Львівської області від 04.06.10. в адміністративній справі № 3-305 2010 рік.
05.03.10. Страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку.
За твердженням позивача згідно рахунку № 15/03 від 15.03.10., акту виконаних робіт № 19/03 від 19.03.10., товарних чеків від 12.03.10. та 19.03.10. вартість технічного обслуговування та ремонту автомобіля марки Daewoo Lanos, д.р.н. ВС8696ВС з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу склала 4 776,95 грн.
Позивач страховим актом № 4181/10/05/14 від 13.04.10. визнав нанесення майнової шкоди страхувальнику внаслідок ДТП у розмірі 4 534,45 грн., виплата якого позивачем підтверджується платіжним дорученням № 8120 від 14.04.10.
Відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло у межах фактично здійсненої страхової виплати право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Статтею 1188 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується винною особою.
Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Renault Master, д.р.н. ВС2723ВІ застрахована відповідачем відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВС/9178498.
Враховуючи, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція Закону, що діяла на момент здійснення дорожньо-транспортної пригоди) повинен відшкодувати нанесену його страхувальником шкоду у межах встановленого полісом страхового ліміту.
Проте, відповідно до статті 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.
З матеріалів справи не вбачається, що позивачем було проведено оцінку визначення матеріального збитку завданого власнику автомобіля марки Daewoo Lanos, д.р.н. ВС8696ВС.
При цьому, рахунок № 15/03 від 15.03.10., акт виконаних робіт № 19/03 від 19.03.10., товарні чеки від 12.03.10. та 19.03.10. в розумінні закону не є належними доказами оцінки розміру збитків.
Таким чином, суд не може дійти однозначного висновку щодо розміру завданих збитків внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 05.03.10. та фактичній вартості їх відновлення.
Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 28.12.12.
Суддя Т.М. Ващенко