ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-52/14568-2012 26.12.12
Суддя господарського суду міста Києва Чебикіна С.О., розглянувши справу за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «СОМІК»до Товариства з обмеженою відповідальності «ТРК» про стягнення 247 539, 06 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальності «ТРК»до Товариства з обмеженою відповідальності «СОМІК»про стягнення 11 264, 22 грн., за участю представників позивача за первісним позовом -Богача Ю.В., довіреність від 02.11.2012 року, відповідача за первісним позовом -Старінського О.С., довіреність від 21.05.2012 року,
У жовтні 2012 року позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 205 467, 79 грн. основного боргу, 26 903, 79 грн. 25 % річних та 15 167, 48 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням останнім взятих на себе зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки товарів № 409016 від 20.09.2011 року.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 17.10.2012 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 12.11.2012 року.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.11.2012 року прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальності «ТРК»до Товариства з обмеженою відповідальності «СОМІК»про стягнення штрафу за порушення строків поставки товару 11 264, 22 грн.
06.11.2012 року відповідач (за первісним позовом) через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позов, відповідно до якого частково заперечував проти позовних вимог, а саме: просив суд відмовити у стягненні 162 421, 11 грн. -основного боргу, 22 729, 06 грн. 25 % річних та 12 662, 64 грн. пені.
У судових засіданнях 12.11.2012 року, 19.11.2012 року, 05.12.2012 року та 12.12.2012 року оголошувались перерви відповідно на 19.11.2012 року, 05.12.2012 року, 12.12.2012 року.
У судовому засіданні 12.12.2012 року відповідачем (за зустрічним позовом) поданий відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого він заперечував проти позовних вимог.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а у зустрічних позовних вимогах слід відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що 20 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальності «СОМІК»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальності «ТРК»(покупець) було укладено договір поставки товарів № 409016, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався протягом строку дії цього договору передати покупцю (відповідачеві) у власність вироби та продукцію виробничого призначення, інші товари окремими партіями за цінами, в асортименті та кількості, що погоджується сторонами в порядку, визначеному цим договором, а відповідач зобов'язався прийняти у власність та оплатити товар (п. 1.1. договору).
Згідно з п. 1.2. договору накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 2.1. договору ціни на товар визначаються сторонами в рахунку-фактурі, який виписується на конкретну партію товару та підтверджується відповідачем в порядку, визначеному цим договором, та вказуються у накладній на конкретну партію товару. Ціни зазначаються позивачем виходячи із чинних цін на момент передачі партії товару. Сторони домовились, що ціна, погоджена сторонами та вказана в накладній, є звичайною (п. 2.2. договору).
Пунктом 4.7. договору сторони встановили, що моментом прийняття товару відповідачем від позивача вважається дата отримання товару на складі позивача, або в місці, вказаному відповідачем, що підтверджується підписаною обома сторонами видатковою накладною.
Відповідач зобов'язаний провести з позивачем повний розрахунок за дану партію товару у строк, що не перевищує 7 робочих днів з моменту відвантаження відповідної партії товару позивачем (п. 5.2. договору).
03.01.2012 року сторони уклали додаткову угоду до договору, відповідно до якої виклали пункт 7.1. договору у наступній редакції: договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2012 року. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається відповідна додаткова угода.
Поясненнями сторін накладними, що містяться у матеріалах справи стверджується факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 356 002, 10 грн.
Відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково у сумі 189 824, 01 грн., і мас заборгованість перед позивачем у сумі 166 178, 09 грн., про що свідчить підписаний повноважними представниками сторін акт звірки взаємних розрахунків від 02.11.2012 року.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання за договором з поставки товару відповідачу, а відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання з оплати отриманого товару та мас перед позивачем заборгованість у сумі 166 178, 09 грн.
Доказів сплати вказаної заборгованості і відповідачем суду не надано.
Ст.ст. 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мас виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимої цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором у розмірі 166 178, 09 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
У п. 6.2.1. договору сторони передбачили, що у випадку прострочення відповідачем термінів по оплаті придбаної партії товару, вказаного в п.5.2 цього договору, відповідач на вимогу позивача зобов'язаний сплатити на користь останнього пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент прострочення, суми боргу за кожний день прострочення. Сума боргу відповідача сплачується з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу. Додатково за порушення строків оплати відповідач сплачує позивачеві за його вимогою 25% річних від простроченої суми боргу за користування чужими грошовими коштами за весь період прострочки.
Враховуючи вищевикладені норми закону та умови договору, позивачем у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання з оплати отриманого товару нараховано 26 903, 79 грн. 25 % річних та 15 167, 48 грн. пені.
Позовні вимоги в частині стягнення пені у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати товару за спірним договором на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 12 259, 04 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону. В іншій частині в позові в частині стягнення пені слід відмовити.
Позов в частині стягнення 25 % річних у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань з оплати вартості товару є обґрунтованими, проте підлягають задоволенню частково у розмірі 21 793, 85 грн. за уточненим розрахунком суду, який здійснено відповідно до умов договору та вимог закону. В іншій частині в позові в частині стягнення 3 % річних слід відмовити.
Предметом зустрічних позовних вимог є вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення 11 264, 22 грн. штрафу за порушення строків поставки товару.
Пунктом 4.3. договору сторони встановили, що відповідач за зустрічним позовом здійснює поставку на підставі поданого позивачем за зустрічним позовом письмового замовлення, в якому в обов'язковому порядку вказуються: асортимент, кількість замовленого товару, спосіб та умови доставки, бажана дата відвантаження, адреса місця розвантаження, реквізити перевізника.
З моменту прийняття постачальником від покупця замовлення, постачальник відвантажує покупцю товар в строк до 10 робочих днів, якщо інший строк не узгоджений сторонами при узгодженні замовлення покупець зобов'язаний прийняти відвантажений згідно умов цього договору товар та провести повний розрахунок за отриману партію товару після її відвантаження протягом строку розрахунків, вказаного у п. 5.2. договору (п. 4.5. договору).
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач за зустрічним позовом не надав суду доказів, які б свідчили про виконання ним умов п. 4.3. за спірним договором щодо подання відповідачу за зустрічним позовом замовлення.
Частина 1 статті 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, позивачем (за зустрічним позовом) не доведено обставин, на які він посилається як на підставу заявлених зустрічних вимог.
Враховуючи вищевикладене, правові підстави для стягнення з відповідача (за зустрічним позовом) 1 264, 22 грн. штрафу за порушення строків поставки товару відсутні, і тому зустрічні позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, а тому в зустрічному позові слід відмовити.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом, а за зустрічним позовом покладаються на позивачак за цим позовом.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Первісний позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «ТРК»(04655, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літ. Г, блок А, 2 поверх; код 30370381) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «СОМІК»(65031, м. Одеса, вул. Промислова, буд. 39; код 36795131) 166 178 (сто шістдесят шість тисяч сто сімдесят вісім) грн. 09 коп. боргу, 12 259 (дванадцять тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 04 коп. пені, 21 793 (двадцять одна тисяча сімсот дев'яносто три) грн. 85 коп. 25 % річних та 4 004 (чотири тисячі чотири) грн. 62 коп. судового збору.
В іншій частині в первісному позові відмовити.
У зустрічному позові відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.
Повне рішення складено 29.12.2012р.
Суддя С.О. Чебикіна