Справа 436/2085/12
"20" грудня 2012 р. Самарський районний суд м.Дніпропетровська у складі:
головуючий, суддя Сухоруков А.О.,
при секретарі Сядро Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: Комунальное підприємство «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради, Восьма дніпропетровська державна нотаріальна контора, про поділ нерухомого майна, набутого у шлюбі, визнання права власності,
15 березня 2012 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ нерухомого майна, набутого у шлюбі, визнання права власності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що перебуває із відповідачем ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі з 04 квітня 1992 року. Відповідач ОСОБА_4 30 квітня 2002 року після смерті батька успадкував 39/100 частин житлового будинку літ. А-1 площею 56,6 кв.м з відповідною частиною надвірних споруд: сараю літ. Б, вбиральні літ. В, погребу літ. Г, вбиральні літ. Д, погребу літ. Ж, споруди № 1-16, 1к -що розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м по АДРЕСА_1.
Іншим співвласником 61/100 частини домоволодіння АДРЕСА_1 є відповідач ОСОБА_3
За час її та відповідача ОСОБА_2 проживання в спірному домоволодінні за спільні кошти сім'ї ними було зроблено переобладнання житлового будинку, збудовані добудови до нього, а також споруджено надвірні побудови, проведений капітальний ремонт житлового будинку, підключено газопостачання, збудована огорожа, тощо.
Тобто домоволодіння, що було отримано відповідачем ОСОБА_5 у спадок, істотно збільшилося у своїй вартості за рахунок спільних коштів подружжя.
На підставі викладеного просить суд визнати за нею право власності на ? частину належної ОСОБА_2 частки в домоволодінні АДРЕСА_1 (а.с.а.с. 3-4, 22-24).
Позивач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, обґрунтувавши їх з тих же підстав, що викладені у позовній заяві, просили суд задовольнити позов.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання позовні вимоги позивача визнав у повному обсязі, не заперечуючи проти їх задоволення.
Відповідач ОСОБА_3 також не заперечувала проти задоволення позову, пояснила, що споруди після 2002 року побудовані за рахунок коштів її сина та невістки, в подальшому просила проводити розгляд справи без її участі.
Представник третьої особи -Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації», в судове засідання на слухання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи -Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори, в судове засідання на слухання по справі не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 04 квітня 1992 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 від 04 квітня 1992 року (а.с. 7).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 30 квітня 2002 року державним нотаріусом Восьмої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 за реєстровим № 1-901, ОСОБА_2 успадкував після ОСОБА_7 39/100 частин житлового будинку А-1, з відповідною частиною надвірних побудов, що знаходяться в АДРЕСА_1 та розташовані на земельній ділянці площею 600 кв.м. На зазначеній земельній ділянці розташовані: жилий будинок А-1, жилою площею -56,6 кв.м, сарай -Б, убиральня -В, погріб -Г, убиральня -Д, погріб -Ж, навіси Л.П.Р., фундамент бетонний, інші споруди -№№ 1-16, І, к (а.с. 5).
У спільній сумісні власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебуває земельна ділянка площею 0,1000 га по АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ДП №020027, виданий 28 липня 2003 року (а.с. 6).
З 15 липня 2002 року позивач ОСОБА_1 була зареєстрована по АДРЕСА_1, що підтверджується домовою книгою (а.с. 10-11).
Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної у м. Дніпропетровську ради № 177 від 18 квітня 2003 року, ОСОБА_2 було дозволено оформлення правовстановлюючих документів на самовільно побудовані: гараж З розміром 6,0 ? 3,40 м, сараї: І розміром 3,11 ? 1,96 м, М розміром 2,17 ? 3,41 м, Н розміром 4,80 ? 2,0 м, О розміром 1,95 ? 1,80, внутрішнє переобладнання приміщення 2-1 у нежитлове. Крім того, ОСОБА_2 дозволено будівництво прибудови до житлового будинку розміром 5,50 ? 5,0 м та 5,50 ? 3,20 м з внутрішнім переобладнанням в будинку, гаражу розміром 6,0 ? 3,40 м, бані розміром 3,60 ? 2,30 м, убиральні розміром 1,50 ? 1,50 м з герметичним вигребом, гараж З знести (а.с. 12, 13).
При проведенні технічної інвентаризації домоволодіння АДРЕСА_1 було встановлено, що в період шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1992 року ними за спільні кошти було збудовано прибудову житлову А2-1 площею 18,5 кв.м, прибудову літ. А3-1 площею 29,4 кв.м, веранду літ. а2-1 площею 14,2 кв.м, ґанок літ. а1 площею 3 кв.м, лазню літ. С площею 8,9 кв.м, вольєр літ. У площею 6,6 кв.м, гараж літ. Ф площею 19,6 кв.м, погріб під Ф площею 19,6 кв.м, що підтверджується технічним паспортом, виготовленим Комунальним підприємством «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації»Дніпропетровської обласної ради станом на 22 червня 2012 року. При цьому, прибудова житлова А2-1 площею 18,5 кв.м, прибудова літ. А3-1 площею 29,4 кв.м, веранда літ. а2-1 площею 14,2 кв.м, лазня літ. С площею 8,9 кв.м, гараж літ. Ф площею 19,6 кв.м -побудовані самовільно (а.с. 66-72).
Відповідно до декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що зареєстрована 05 грудня 2012 року Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, житловий будинок літ. А-1, прибудова літ. А1-1 площею 21,5 кв.м,
прибудову А2-1 площею 18,5 кв.м, прибудову літ. А3-1 площею 29,4 кв.м, прибудову літ. а-1 площею 8,2 кв.м, прибудову літ. а1-1 площею 14,4 кв.м, веранду літ. а2-1 площею 14,2 кв.м, ґанок літ. а площею 3,4 кв.м, ґанок літ. а1 площею 3 кв.м, сарай літ. Б площею 9,4 кв.м, вхід в погріб літ. Г площею 1,4 кв.м, сарай літ. І площею 6,1 кв.м, лазню літ. С площею 8,9 кв.м, вольєр літ. У площею 6,6 кв.м, гараж літ. Ф площею 19,6 кв.м, погріб під А1-1 площею 12,9 кв.м, погріб під Ф площею 19,6 кв.м, вважаються закінчені будівництвом і готовими до експлуатації (а.с. 82-84).
За змістом ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Статтею 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»визначено зокрема, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
У відповідності до ч. 1 ст. 62 Сімейного кодексу України, якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Беручи до уваги дійсні обставини справи, те, що позовні вимоги в повному обсязі визнані відповідачами, зокрема підтверджена та обставина, що будівництво нерухомого майна велося за спільні кошти подружжя, самовільно збудовані будівлі не порушують прав інших осіб, відповідають вимогам будівельних норм і правил, збудовані на земельній ділянці, яка відведена для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, прийняті в експлуатацію, суд вважає за можливе задовольнити позов.
Керуючись ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17 лютого 2011 року №3038-VІ з наступними змінами і доповненнями, ст.ст. 60, 61, 62, 69, 70 Сімейного кодексу України, ст.ст. 331, 368, 372, 376 ЦК України, ст.ст.4-8, 10, 11, 18, 57-60, 130, 208, 209, 212-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? (одну другу) ідеальну частку нерухомого майна, яке знаходиться на території домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 та складається із: прибудова житлова літ. А2-1 площею 18,5 кв.м, прибудова літ. А3-1 площею 29,4 кв. м, веранда літ. а2-1 площею 14,2 кв. м, ґанок літ. аІ площею 3 кв. м, лазня літ. С площею 8,9 кв. м, вольєр літ. У площею 6,6 кв. м, гараж літ. Ф площею 19,6 кв. м, погріб під Ф площею 19,6 кв. м.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 214 грн. 60 коп.
Стягнути солідарно із ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави недоплачений судовий збір у розмірі 1094 грн. 27 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя А.О. Сухоруков