02.01.2013
Справа № 410/6120/12
Вирок
Іменем України
02 січня 2013 року
Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді - Бровченка В.В.,
при секретарі Кириченко М.С.,
за участю: прокурора Туча С.А.,
потерпілого ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Ювілейне обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12012040440000019 відносно
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області, там же зареєстрованного і проживаючого по АДРЕСА_1, громадянина України, із середньою технічною освітою, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України,
встановив:
11 січня 2012 року близько 02 години ОСОБА_2, знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 Дніпропетровського району Дніпропетровської області та маючи злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом з метою викрадення і подальшого його використання для поїздки в інший населений пункт, визначив об'єкт свого посягання, а саме належний ОСОБА_1 автомобіль «ВАЗ-21033»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який стояв біля під'їзду зазначеного будинку.
Реалізовуючи свій злочинний намір, спрямований на незаконне заволодіння транспортним засобом, ОСОБА_2, діючи умисно, з особистої зацікавленості, відкрив незачинені праві пасажирські передні двері, після чого проник в салон зазначеного автомобіля і висмикнувши дроти із замка запалення, завів двигун автомобіля, увімкнув першу передачу і таким чином привів його в рух, тим самим незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ-21033»державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з метою викрадення, і після приїзду в в пункт призначення, залишив автомобіль у лісі, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 20000 грн.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав повністю і підтвердив показання, данні на досудовому слідстві. У вчиненому злочині щиросердно кається і просить суворо не карати.
Вина ОСОБА_2 у вчинені вказаних судом діянь підтверджується наступними доказами.
Його показаннями, данними при допитах у якості підозрюваного і обвинуваченого про те, що 11.01.2012 року близько 02 години він знаходився біля будинку АДРЕСА_2, де побачив автомобіль «ВАЗ-21033»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким вирішив заволодіти з метою доїхати додому у с. Партизанське, так як не мав іншої можливості добратися в цей населений пункт через пізній час. Прибувши до с. Партизанське, він залишив автомобіль у лісі, а сам пішки пішов до свого дому. Приблизно через 1 місяць він вирішив перевірити місце, де залишив автомобіль і прибувши до лісу, побачив, що автомобіль у робочому стані знаходився на тому ж місці, але без автомагнітоли. Після цього він повернувся до дому, а приблизно на початку березня вирішив продати зазначений автомобіль, на якому приїхав на вул. Чапаєва у с. Партизанське, де запропонував знайомому на ім'я ОСОБА_3 придбати автомобіль за 500 доларів США, сказавши, що купив його у дідуся. Після того, як ОСОБА_3 відмовився купувати автомобіль, він відігнав його на те саме місце в лісі, де й залишив. 02.05.2012 року до нього до дому прийшли співробітники міліції, яким він зізнався про вчинення угону, про що написав явку з повинною (а.с.46,78-79,105-106,121-122).
Показаннями потерпілого ОСОБА_1, який на досудовому слідстві та у судовому засіданні пояснив, що 11.01.2012 року близько 07 години виявив відсутність належного йому автомобіля «ВАЗ-21033»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який напередодні залишив біля будинку АДРЕСА_2, про що він повідомив міліції. У травні 2012 року автомобіль йому повернули працівники міліції і під час розслідування справи він дізнався, що угон скоїв ОСОБА_2, який компенсував йому завдані злочином збитки і до якого не має претензій, через що позов не підтримує і просить обвинуваченого суворо не карати.
Письмовими доказами - матеріалами кримінального провадження:
- протоколом усної заяви ОСОБА_1 від 11.01.2012 року, в якій він повідомив про угон належного йому автомобіля «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 вартістю 20000 грн. (а.с.7);
- протоколом огляду від 11.01.2012 року і фото-таблицями до нього, із яких вбачається, що місцем незаконного заволодіння транспортним засобом є прибудинкова територія будинку АДРЕСА_2 (а.с.8-9);
- протоколом явки з повинною від 02.05.2012 року, в якому ОСОБА_2 зізнався у незаконному заволодінні транспортним засобом, належним потерпілому (а.с.28);
- протоколом огляду від 02.05.2012 року і фото-таблицями до нього, із яких вбачається, що в гаражі домоволодіння АДРЕСА_3 виявлений автомобіль «ВАЗ-21033» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.31-34);
- протоколом пред'явлення для впізнання від 02.05.2012 року, відповідно до якого на території Дніпропетровського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 впізнав належний йому автомобіль «ВАЗ-21033»державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який визнаний речовим доказом і повернутий потерпілому (а.с.35,36-37);
- протоколом відтворення обстановки і обставин подій від 15.05.2012 року, фото-таблицями до нього, із яких вбачається, що ОСОБА_2 в присутності понятих розповів і показав про обставини заволодіння транспортним засобом 11.01.2012 року (а.с.47-57).
Оцінивши у сукупності надані по кримінальному провадженню докази, досліджені у судовому засіданні, суд дійшов висновку про повне підтвердження вини обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні зазначених судом діянь, й суд його умисні дії кваліфікує за ч.1 ст.289 КК України як незаконне заволодіння транспортним засобом.
При визначенні виду й міри покарання, суд враховує характер і ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини справи й особу ОСОБА_2, - раніше не судимий і не притягався до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується за місцем проживання, проживає з батьками, зі слів - фактично працює, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставинами, що пом'якшують його покарання, суд визнає щиросердне каяття, повне визнання вини, явку з повинною і добровільне відшкодування завданої шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд не вбачає. Виходячи із загальних принципів призначення покарання, передбачених ст.65 КК України, з урахуванням обставин справи і даних про особу ОСОБА_2, а також думки потерпілого і прокурора щодо покарання і його виду, суд вважає за необхідне призначити покарання у вигляді обмеження волі із застосуванням ст.75 КК України, міркуючи, що таке покарання буде відповідати вчиненому обвинуваченим й достатнім для його виправлення.
Цивільний позов, заявлений на досудовому слідстві, потерпілий у судовому засіданні не підтримав, а тому суд його не розглядає.
Керуючи ст.ст.374, 376 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України і призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання за умови, що на протязі одного року іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі пунктів 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції за місцем свого проживання і повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання і роботи.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у вигляді підписки про невиїзд, - скасувати після набрання вироком законної сили.
На вирок сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд протягом 30 діб з моменту його проголошення.
Суддя В.В. Бровченко