Справа № 0312/1228/2012 Головуючий у 1 інстанції:Свередюк А.В.
Провадження № 22-ц/0390/2067/2012 Категорія: 37 Доповідач: Карпук А. К.
27 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Карпук А. К.,
суддів - Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А.,
при секретарі Карі С. І.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення від права на спадкування за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 листопада 2012 року,
Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 08 листопада 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Ухвалено усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за законом частини квартири АДРЕСА_1
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ОСОБА_3 як спадкоємець, що має право на обов'язкову частку, ухилялася від виконання своїх обов'язків щодо надання спадкодавцеві допомоги, який через похилий вік та тяжку хворобу був у безпорадному стані.
Даний висновок суду грунтується на матеріалах справи та вимогах Закону.
З матеріалів справи вбачається, що спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 роки, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 21.07.2011 року. (а.с.9).
На випадок своєї смерті ОСОБА_4 , 30 травня 2011 року складено заповіт на користь своєї сестри ОСОБА_1
На день смерті ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2(а.с.30)
Відповідно до положень ст. 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов»язкова частка).
Тобто, після смерті ОСОБА_4, дружина ОСОБА_3 як особа пенсійного віку має право на успадкування обов»язкової частки .
25 листопада 2011 року ОСОБА_1 та 29 листопада 2011 року ОСОБА_3 звернулися до Нововолинської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини.
Згідно ч.5 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Відповідно до п. 6 ст. 1224 ЦК України положення статті про усунення від права на спадкування поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов»язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. Отже, за рішенням суду особа, яка має право на обов»язкову частку у спадщині може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи із змісту даної норми, суд повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і перебування спадкодавця у безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця у допомозі цієї особи. При одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.
Під безпорадним станом слід розуміти постійну або тимчасову безпомічність особи, її неспроможність своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечувати умови свого життя, побуту, харчування, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та лікування.
Судом встановлено і це відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам, що з 2009 року до дня своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 неодноразово проходив стаціонарне лікування і обстеження в Нововолинській ЦМЛ: з 26.01.2009 року по 20.02.2009 року - в травматологічному відділенні, з 08.03.2011 року по 09.03.2011 року, з 26.04.2011 року по 17.05.2011 року, з 29.06.2011 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. За результатами обстежень ОСОБА_4 було поставлено такі діагнози: негоспітальна пневмонія нижньої частки правої легені, деформуючий артроз правого плечового суглоба, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба, центральний рак нижньої долі правої легені, правобічний ексудативний плеврит, ракова інтоксикація, деформуючий артоз лівого культового суглобу.
Дані обставини, а також те, що ліки ОСОБА_4 купував за власні кошти підтверджуються наданими позивачем виписками з медичних карток.(а.с.12-15).
Пояснення позивача про те, що в останній період свого життя ОСОБА_4 потребував стороннього догляду і допомоги, оскільки через онкозахворювання і пов»язані з ним негативні наслідки був в безпорадному стані, а саме, не міг самостійно пересуватися, справляти санітарно-гігієнічні потреби, готувати та вживати їжу, придбавати ліки, ствердили під час розгляду справи в суді першої інстанції свідки ОСОБА_5, ОСОБА_6
Наведене дає підстави зробити висновок, що спадкодавець ОСОБА_4 останній період свого життя по день смерті перебував у безпорадному стані у зв»язку з чим йому була необхідна більш, ніж за звичайних обставин моральна і матеріальна підтримка близьких, догляд, турбота, допомога та спілкування.
Таку допомогу та підтримку, як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 надавала спадкодавцю до дня його смерті його сестра ОСОБА_1, а саме: купувала продукти та ліки, готувала їжу, прала одяг, прибирала в квартирі. Відповідач ОСОБА_3 ніякої допомоги не надавала, хоча знала про хворобу відповідача.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.
В п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що при встановленні факту ухилення від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку.
Згідно із ст.55 Сімейного Кодексу України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
При цьому із змісту наведеної норми взаємодопомога може полягати як в наданні матеріальної допомоги, так і нематеріальної допомоги подружжям один одному.
Відсутність матеріальної можливості допомагати своєму чоловіку, наявність у нього самостійних заробітків не позбавляла відповідача ОСОБА_3 можливості доглядати за ним, піклуватися про нього, прибирати у квартирі, готувати необхідне харчування, оскільки саме такий догляд вона здійснює за своїми внуками, доглядаючи їх, про що вказує в апеляційній скарзі та в запереченнях на позовну заяву.
Наведеним спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що за станом здоров»я відповідач не мала можливості надавати допомогу спадкодавцеві.
Отже, відповідач мала можливість здійснювати догляд і за своїм чоловіком ОСОБА_4, стан здоров»я якого їй був достовірно відомий, і який потребував сторонньої допомоги, однак, ухилилася від виконання такого обов»язку як дружина, не вчинила жодних дій, щоб надати допомогу спадкодавцю за його життя.
Покликання апелянта на довідку Нововолинської міської лікарні від 29.10.2012 року про відсутність інформації щодо потреби у сторонньому догляді як на доказ безпідставності позову є помилковим, оскільки ця довідка свідчить лише про відсутність інформації, а необхідність стороннього догляду за спадкодавцем підтверджена наведеними вище доказами, що є в матеріалах справи і яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.
Аналізуючи встановлені обставини в сукупності із зазначеними нормами цивільного і сімейного законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку має факт ухилення відповідача від виконання покладеного на неї в силу закону, принципів моралі, людського і сімейного співжиття обов»язку по догляду за чоловіком - спадкодавцем ОСОБА_4, піклуванню про нього і тоді, коли він був працездатним, і тоді, коли в зв»язку з важкою хворобою перебував на стаціонарному лікуванні, а в останній період життя - не міг самостійно пересуватися, забезпечити себе харчуванням, санітарно-гігієнічним доглядом. Таке ухилинення виразилося в її бездіяльності щодо надання необхідної допомоги і підтримки, недостатній зацікавленості життям тяжко хворого чоловіка.
Враховуючи характер хвороби ОСОБА_4, її перебіг, колегія суддів вважає доведеним та беззаперечним факт перебування його в безпорадному стані в останній період свого життя після взяття на диспансерний облік(а.с.19), необхідності та потреби покійного спадкодавця в отриманні додаткового піклування і допомоги, зокрема, немайнової, які відповідач, як дружина, повинна була і могла йому надавати.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі та надані в ході розгляду справи докази, правильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і дійшов обґрунтованого висновку про наявність в даному випадку передбачених ч.5 ст. 1224 ЦК України правових підстав для усунення відповідача від права на спадкування.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.
Таким чином, оскаржуване рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, зазначені в ньому висновки відповідають дійсним обставинам справи і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 08 листопада 2012 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді