Справа № 0308/13065/12 провадження № 22-ц/0390/2004/2012 Головуючий у 1 інстанції:Кухтей Р.В.
Категорія: 42 Доповідач: Лівандовська-Кочура Т. В.
24 грудня 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді Лівандовської-Кочури Т.В.
суддів -Свистун О.В., Данилюк В.А.
при секретарі Черняк О.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2012 року,
У серпні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаним позовом, покликаючись на те, що являється власником будинку АДРЕСА_1. 06.04.1999 року за її згодою у зазначеному будинку було зареєстровано племінника-відповідача у справі ОСОБА_3, куди 19.07.2010 року останній переїхав разом із дружиною та двома малолітніми дітьми. Відповідачі створили нестерпні умови для проживання, що виражається у сварках, скандалах, образах та руйнуванні жилого приміщення. Позивач просила про виселення їх із будинку без надання іншого житла через систематичне порушення правил співжиття.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2012 року позов задоволено.
Ухвалено виселити ОСОБА_5 та ОСОБА_6 з їх неповнолітніми дітьми-ОСОБА_7 та ОСОБА_8 без надання іншого жилого приміщення.
Вирішено питання про судові витрати.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3 подали апеляційну скаргу, в якій із підстав порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ОСОБА_3 -ОСОБА_4 апеляційну скаргу з підстав у ній наведених підтримав в повному обсязі.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2, кожен окремо, просили апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції -скасуванню з таких мотивів.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_1, суд першої інстанції визнав доведеним факт систематичного порушення відповідачами правил співжиття та руйнування жилого приміщення, дійшов висновку про їх виселення і як на правову підставу своїх висновків послався на ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР.
Однак, такі висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального права, що згідно з п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.
Судом першої інстанції встановлено, і це відповідає фактичним обставинам справи, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1. (а.с. 7).
Зі згоди позивача, відповідач ОСОБА_3 06.04.1999 року був зареєстрований у спірному помешканні, куди у 2010 році переїхав на проживання разом із сім'єю.
За змістом ч. 1 ст. 116 ЖК УРСР виселення без надання громадянам іншого жилого приміщення є крайнім заходом і може застосовуватися судом лише за наявності одночасно кількох умов, зокрема, систематичного порушення правил співжиття; як наслідок цього - неможливість для інших спільного проживання з таким громадянином; вживання до нього заходів запобігання і громадського впливу та їх безрезультатність.
Виходячи з офіційного характеру заходів запобігання та громадського впливу, які мають передувати виселенню на підставі наведеної правової норми і відповідно до правил ст. 59 ЦПК України про допустимість засобів доказування факт застосування заходів запобігання уповноваженими на те державними органами, а заходів громадського впливу - органами самоорганізації населення повинен підтверджуватися письмовими доказами.
Всупереч вимогам ст. ст. 10, 60 ЦПК України позивач ОСОБА_1 не представила суду переконливих доказів систематичного порушення відповідачами правил співжиття і застосування до них заходів реагування, а відповідний висновок суду з цього приводу є надуманим. Так, на підтвердження факту застосування до відповідачів заходів громадського впливу суд послався на заяви, адресовані на ім'я начальника МВ УМВС України у Волинській області та відмовний матеріал по заяві ОСОБА_1
Однак, за результатами її заяви в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відмовлено за відсутності в їх діях складу злочину. В ході проведення перевірки факт погроз належного підтвердження не знайшов (а. с. 9).
Відтак, наведене ніяким чином не свідчить про застосування до відповідачів заходів запобігання.
Наявність конфлікту між сторонами, які проживають в одному будинку та неприязні стосунки між ними самі по собі не можуть слугувати підставою для їх виселення без надання іншого жилого приміщення.
Фотознімки, наявні у матеріалах справи та неодноразове надання позивачу медичної допомоги, були помилково оцінені судом як беззаперечний та належний доказ підтвердження систематичного руйнування житла та порушення правил співжиття відповідачами, оскільки не перебувають у прямому причинному зв'язку із їх діями, які категорично заперечують зазначене.
У зв'язку з викладеним, відсутні передбачені законом підстави для виселення останніх зі спірного будинку. Тому, в позові слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 листопада 2012 року скасувати.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді: