Справа № 0308/9237/2012 Провадження №11/0390/729/2012 Головуючий у 1 інстанції:Клок О.М.
Категорія:ч.2 ст.308, ч.1 ст.189, ч.1 ст.304 КК України Доповідач: Пазюк О. С.
23 листопада 2012 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Пазюка О. С.
суддів - Оксентюка В.Н., Матвієнко Н.В.,
при секретарі - Лінік Т.В.,
за участю прокурора -Старчука В.М.,
засудженого - ОСОБА_1,
захисника - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року , яким -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Майдан-Липно Маневицького району Волинської області, проживає в АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, неодружений, непрацюючий, несудимий, -
засуджений за
- ч.2 ст.308 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є у власності засудженого;
- ч.1 ст.189 КК України на 1 (один) рік позбавлення волі;
- ч.1 ст.304 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_1 призначено 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Постановлено строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з 10 вересня 2012 року.
Зараховано в строк відбування термін перебування під вартою з 12 квітня 2012 року по 13 квітня 2012 року включно.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Питання про речові докази та судові витрати вирішено відповідно до ст. ст. 81, 93 КПК України.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати -
Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 13 вересня 2011 року близько 12.00 год. поблизу ЦУМу, що по пр.Волі в м.Луцьку, керуючись метою незаконного заволодіння наркотичним засобом для його подальшого вживання, умисно висловив вимогу неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3 про передачу йому невизначеної кількості наркотичного засобу «марихуани», при цьому погрожуючи застосувати фізичне насильство, що не є небезпечним для життя та здоров'я особи -нанесення ударів, яке потерпілий сприйняв як реальну загрозу для свого здоров'я. При цьому, керуючись корисливим мотивом та метою, в рішучій формі пред'явив неповнолітньому вимогу про передачу йому 600 грн. та на відмову потерпілого, підсудний висловив погрозу застосування фізичного насильства -нанесення ударів, яку потерпілий сприйняв як реальну загрозу для свого здоров'я, у зв'язку з чим передав ОСОБА_1 мобільний телефон марки «Самсунг С3010», вартістю 400 грн., в якому були картка пам'яті вартістю 50 грн. та сім-картка «Діджус» вартістю 50 грн. на рахунку якої було 7 грн. Після цього, вони переїхали на вул.Воїнів-Інтернаціоналістів, 6, що в м.Луцьку, де на вимогу ОСОБА_1 потерпілий передав підсудному пристрій для пам'яті (флешку) вартістю 50 грн., колонку до МР3-плеєра вартістю 150 грн. та гроші в сумі 40 грн. В подальшому неповнолітній потерпілий на АС-1, що по вул.Карпенка-Карого у м.Луцьку на вимогу ОСОБА_1 передав останньому МР3-плеєр «Ерго»вартістю 150 грн. Своїми злочинним діями ОСОБА_1 спричинив неповнолітньому потерпілому матеріальні збитки на загальну суму 897 грн.
Окрім цього, ОСОБА_1 в період часу з липня 2010 року до 13 березня 2011 року, достовірно знаючи, що ОСОБА_3 є неповнолітнім, втягнув його в злочинну діяльність, що проявилось у тому, що ОСОБА_1, погрожуючи застосуванням насильства, вимагав у ОСОБА_3 привезти йому наркотичний засіб «марихуанну», яку останній 24 вересня 2011 року, перебуваючи у с.Поворськ Ковельського району, в невстановленому досудовим слідством місці придбав та незаконно, зберігаючи при собі, перевіз до місця свого проживання АДРЕСА_2, де продовжував зберігати. А 28 вересня 2011 року, неповнолітній потерпілий ОСОБА_3 незаконно зберігаючи при собі наркотичний засіб, перевіз його громадським транспортом в м.Луцьк, для передачі ОСОБА_1, однак близько 17.00 був затриманий працівниками міліції у парку ім.Лесі Українки, які виявили та вилучили в нього особливо небезпечний засіб, обіг якого заборонено -канабіс, масою в перерахунку на суху речовину -26,51 гр.
У поданій апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає призначене судом першої інстанції покарання за вчиненні злочини надто суворим, оскільки суд не взяв до уваги його позитивні характеристики, щире каяття, молодий вік, активне сприяння розкриттю злочину, повне відшкодування збитків, перше притягнення до кримінальної відповідальності, виховання в неповній сім'ї, відсутність у потерпілого до нього будь-яких претензій і його прохання не позбавляти обвинуваченого волі. З урахуванням наведеного засуджений просить вирок суду в частині призначеного покарання змінити, обравши покарання не пов'язане з позбавленням волі з застосуванням ст.75 КК України.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, засудженого та його захисника, які підтримали апеляцію і в судових дебатах, а засуджений ОСОБА_1 і в останньому слові, просили її задовольнити, думку прокурора про залишення апеляції засудженого без задоволення, перевіривши матеріали кримінальної справи за доводами апеляції, провівши часткове судове слідство, колегія суддів вважає, що апеляція до задоволення підлягає частково.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому злочинів відповідає фактичним обставинам справи, обґрунтований сукупністю розглянутих у судовому засіданні й викладених у вироку доказів, і в апеляції засудженого не оспорюється. Кваліфікація дій засудженого за ч.2 ст.308, ч.1 ст.189, ч.1 ст.304 КК України є правильною.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання суд першої інстанції врахував пом'якшуючі обставини, до яких відніс явку з повинною, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, те, що особа молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виховувався без батьків, хворіє та в цілому позитивно характеризується за місцем проживання.
Обставин, що обтяжують покарання суд не знайшов.
Врахувавши вище наведені обставини в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що перевиховання ОСОБА_1 можливе лише за умови його ізоляції від суспільства і обрав за вчинені ним злочини покарання в межах санкцій статей, за які його засудив. При визначенні остаточного покарання за сукупністю злочинів судом застосовано принцип поглинання покарань.
У ст. 69 КК України зазначено, що за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може за особливо тяжкий , тяжкий злочин або злочин середньої тяжкості призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті за цей злочин.
Посилання засудженого в апеляції на застосування при призначенні йому покарання ст. 69 КК України є припустимим. Щодо особи, винної у вчиненні декількох злочинів, суд може призначити більш м'яке покарання, ніж передбачене законом, окремо за кожний злочин або тільки за один із них і остаточно визначивши покарання за правилами ст. 70 КК України.
Оскільки засуджений, вимагаючи у неповнолітнього потерпілого ОСОБА_3 наркотичні засоби, добровільно відмовився від їх отримання, попередньо повідомивши правоохоронні органи про дату і місце передачі наркотичного засобу, тим самим попередив настання тяжких наслідків.
Крім того, засуджений є особою молодого віку, вперше притягується до кримінальної відповідальності, виховувався без батьків, щиро розкаявся та активно сприяв у розкритті злочину, має на утриманні бабусю ІНФОРМАЦІЯ_6, хворіє та в цілому позитивно характеризується за місцем проживання, потерпілому збитки повністю відшкодував, наявні обставини є такими, які істотно пом'якшують покарання засудженому, тому колегія суддів вважає, що є законні підстави для зміни вироку в частині призначеного покарання за ч.2 ст.308 КК України із застосуванням ст. 69 КК України.
Підстав для застосування ст. 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Врахувавши всі обставини, у тому числі й ті, на які посилається в апеляції засуджений, та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Луцького міськрайонного суду від 10 вересня 2012 року в частині призначеного покарання за ч.1 ст.189, ч. 1 ст. 304 КК України залишити без зміни.
Змінити вирок суду в частині призначення покарання за ч.2 ст.308 КК України, призначивши покарання за ч.2 ст. 308 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді до 2 (двох) років 6 (шість) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно до відбуття ОСОБА_1 визначити 3 (три) роки позбавлення волі.
В решті вирок залишити без зміни.
Головуючий
Судді