Копія
Іменем України
Справа № 2а-6639/11/0170/2
12.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 13.08.12 у справі № 2а-6639/11/0170/2
за позовом Приватного акціонерного товариства "Санаторій "30 років Жовтня" (вул. Глазкрицького, буд.17,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)
до Державної податкової інспекції в м.Алушті АР Крим (вул. Леніна 22-а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.12 року позовні вимоги Приватного акціонерного товариства " Санаторій " 30 років Жовтня" до Державної податкової інспекції в м. Алушта про скасування податкових повідомлень-рішень - задоволені.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення- рішення Державної податкової інспекції у м. Алушта від 23.05.2011 р. № 0000732301 та № 0000722301.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 13.08.12 року та прийняти нове рішення.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань своєчасності, достовірності , повноти нарахування податків за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р.
За результатами перевірки 04.05.2011 р. складено акт № 506/23/02650848, яким встановлено порушення позивачем вимог Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в наслідок чого встановлено заниження прибутку, що підлягає оподаткуванню, всього на 234115 грн., заниження податку на прибуток на 58529 грн., а також порушення вимог Закону України "Про податок на прибуток", в результаті чого занижено ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету у сумі 42415 грн.
За результатами перевірки відповідачем 23.05.2011 р. були прийняті:
- податкове повідомлення - рішення № 0000732301, згідно з яким збільшено зобов'язання по ПДВ на суму 42415 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 21207,5 грн.,
- податкове повідомлення - рішення № 0000722301, згідно з яким збільшено зобов'язання по податку на прибуток 58529 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 29264,5 грн.
Висновки відповідача ґрунтуються на встановленому під час проведення перевірки Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" факту неотримання ним товару у ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС".
Податковий орган у акті перевірки № 506/23/02650848 від 04.05.2011 р. зазначив,що у Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в наслідок безтоварності операцій, укладених з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", були відсутні можливості щодо постачання товару на адресу позивача в обсягах, зазначених у податковій та бухгалтерської звітності останнього.
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкових повідомлень -рішень, судова колегія зазначає наступне.
Судом встановлено,що на час розгляду справи набрало законної сили рішення Окружного адміністративного суду від 12.03.2012 р. по справі №2а-5186/11/0170/2 за позовом Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" до Державної податкової інспекції у м. Ялта в АР Крим про визнання протиправними дій.
Під час розгляду справи №2а-5186/11/0170/2 предметом вивчення суду були питання виконання ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС"правочинів , укладених з Дочірнім підприємством "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця".
При розгляді справи №2а-5186/11/0170/2 судом встановлено, що виконання господарських операцій ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС" підтверджені відповідними документами бухгалтерського та податкового обліку.
За даними бухгалтерського обліку Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" з березня по вересень 2010 р. загальна сума відвантаження товарів склала 37107375,55грн. (в тому числі ПДВ 6184562,59 грн.), з яких від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС"отримано товару на 27426687 грн. без ПДВ., який в подальшому був реалізований санаторіям.
У рішенні по справі №2а-5186/11/0170/2 суд зазначив, що за даними бухгалтерського обліку Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" підтверджена загальна сума постачання товарів від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС"за період березень-вересень 2010р. по договору постачання від 10.03.2010 р. у розмірі 30429114,05 грн. ( в тому числі ПДВ 5071520,02грн.), відповідно до його первинних бухгалтерських документів реалізація товарів, отриманих від ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС"згідно з договором постачання від 10.03.2010р. , за період часу з 13.03.2010 р. по 30.09.2010р. склала без ПДВ 27426687грн.
Приймаючи до уваги встановлені при розгляді Окружним адміністративним судом АРК справи №2а-5186/11/0170/2 факти наявності у Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально -оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" можливості забезпечення санаторіїв товарами ( послугами) , в тому числі отриманими на виконання правочинів, укладених з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", керуючись ст. 72 КАС України, судова колегія вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки № 506/23/02650848 від 04.05.2011 р. щодо відсутності у Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" в наслідок безтоварності операцій, укладених з ТОВ "Торговельний дім "ЦИТРИНУС", можливості по постачанню товару на адресу позивача є безпідставними.
На підтвердження виконання зазначених вище догорів позивачем до матеріалів справи надані документи податкової та бухгалтерської звітності, яки підтверджують придбання ним товару в період часу, що перевірявся, у Дочірнього підприємства "Ялтакурорт" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" , його подальше використання в господарській діяльності.
Судова колегія зазначає, що на спірні правовідносини розповсюджувались норми законів, а саме: Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закон України "Про податок на додану вартість", які були чинні на момент прийняття відповідачем податкових повідомлень - рішень.
Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
У п.3.1 ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:
- суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;
- суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Згідно з п.4.1. ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", під валовим доходом визначалась загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду. До складу валового доходу включались , зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг) , доходи від операцій, передбачених ст.7 зазначеного закону ( п.п. 4.1.1 та п. 4.1.3) .
Ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлювала , що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до положень п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), а також суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.
П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .
На час проведення позивачем господарської діяльності, яка перевірялась податковим органом, платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України "Про податок на додану вартість".
У п.1.4. ст.1 цього Закону було встановлено, що поставкою товарів визначались будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг, а поставка послуг, зокрема, включала надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.
Згідно з п.п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", податковим зобов'язанням була загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку у звітному (податковому) періоді, яка визначена згідно з Законом.
Відповідно до п.п. 3.1.1. п. 3.1. ст.3 Закону, об'єктом оподаткування були операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходилось на митній території України, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом.
База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначалась , виходячи з їх договірної (контрактної) вартості , зазначеної за вільними цінами , але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів ) згідно із законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включались будь-які суми коштів , вартість матеріальних і нематеріальних активів , що передавались платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу ( п. 4.1. ст. 4 1 Закону України "Про податок на додану вартість")
Порядок обчислення та сплати податку був встановлений у ст.7 вказаного Закону.
У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).
Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.
Відповідно до п.п.7.3.1. п. 7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з продажу товарів (робіт, послуг) вважалась дата, яка припадала на податковий період, протягом якого відбувалась будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) -дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податків.
У п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" було зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначався виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін.
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів безпідставності формування позивачем витрат в період часу ,що перевірявся, в обсягах, зазначених його податковій та бухгалтерської звітності, а також доказів неправильного формування ним податкового кредиту по ПДВ, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки не суперечать вимогам діючого законодавства та підтверджені матеріалами справи.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 506/23/02650848 від 04.05.2011 р. про порушення платником податків вимог Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 23.05.2011 р. №0000732301 та № 0000722301.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 13.08.12 у справі № 2а-6639/11/0170/2 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва