Копія
Іменем України
Справа № 2а-2300/12/0170/21
05.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кучерука О.В. ,
Мунтян О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О. ) від 14.05.12 у справі № 2а-2300/12/0170/21
за позовом Приватного підприємства "Корунд Техно" (пр. Перемоги, 56,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.05.12 адміністративний позов - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0014652301 від 13.02.2012р.
Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 04.01.2012р. по 11.01.2012р. відповідачем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань взаємовідносин з ПП "Аланар"та з ПП "Ньютехнолоджи"за лютий 2011р..
За результатами перевірки складений Акт перевірки № 376/23-4/16328375 від 13.01.2012р. (далі Акт перевірки) (а.с.12-21), яким встановлено порушення позивачем п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит у лютому 2011 року на суму 63486,00 грн.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняте податкове повідомлення -рішення № 0014652301 від 13.02.2012р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 63486,00 грн. за основним платежем та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн.(а.с.22).
Висновки відповідача ґрунтуються на тому, що позивачем необґрунтовано включені до складу податкового кредиту за лютий 2011р. ПДВ з зазначених податкових накладних, оскільки операції із останніми не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними.
Висновки зроблені відповідачем на підставі отриманої інформації від ДПІ в м. Керчі АР Крим, а саме актів перевірки від 19.05.2011р. № 393/23-4/36951648 та № 392/23-4/36951716, відповідно до яких у зазначених контрагентів були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів призначених обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).
З урахуванням викладеного, відповідач вважає, що фінансово-господарська діяльність ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчіть про не набуття належним чином цивільно-правової дієздатності, фінансово-господарські взаємовідносини між ними та позивачем є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.
Судом встановлено, що між позивачем та ПП "Ньютехнолоджи" укладено Договір № 25/11-10 поставки побутової техніки від 01.11.2010р.(а.с.25-27), на виконання якого була видана податкова накладна № 15 від 03.02.2011р. на загальну суму 127884,00 грн., у т.ч. ПДВ 21314,00 грн.(а.с.31-32).
Також, 01.11.2010р. між позивачем та ПП "Аланар" укладено Договір № 12/11-10 поставки побутової техніки (а.с.34-36), на виконання якого була видана податкова накладна № 5 від 01.02.2011р. на загальну суму 88727,00 грн., у т.ч. ПДВ 14787,83 грн. та податкова накладна № 9 від 01.02.2011р. на загальну суму 164303,00 грн., у т.ч.ПДВ 27383,83 грн.(а.с.40-42).
Видані ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" за відповідний податковий період на адресу позивача вище названі податкові накладні повністю відповідають вимогам 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України.
Судом також встановлено, що ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар"під час видачі зазначених податкових накладних були зареєстровані платниками податку на додану вартість.
На підтвердження виконання зазначеного вище договору позивачем до матеріалів справи долучені платіжні доручення, (т.1а.с.47-49), видаткові накладні № 132,172,176 від 01.02.2011р.(т.1 а.с.108-112), оборотні відомості руху матеріальних цінностей позивача за лютий 2011р.(т.1 а.с.113-177), сертифікати відповідності (а.с.1-76 том 2).
Перевіряючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень щодо прийняття податкового повідомлення -рішення, судова колегія зазначає наступне.
Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу, не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Кодексу).
Пунктом 16.1.2 ст. ст. 16 ПК України, ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Отже, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.
В п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Таким чином, право платника податку на податковий кредит взагалі не залежить від тієї обставини, чи відображалися суми податку на додану вартість у податковій звітності контрагентів платника податку і чи сплачувався ними податок на додану вартість.
Відповідно п. 198.3. ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку в т.ч. з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Наказом ДПА України від 21.12.2010р. № 969, яким затверджено форму Податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної, також встановлено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість(п. 2). Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку(п. 5). Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2).
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПКУ, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Нормами ст. 201 ПК України, визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту. Отже, саме наявність цих документів є обов'язковою умовою для формування платниками податків податкового кредиту.
Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкових накладних ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар"були юридичною особою, були зареєстровані як платники податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового Кодексу України мали право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.
Отже, отримавши від ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар"вищезазначені податкові накладні, позивач включив суми ПДВ в них до складу податкового кредиту у лютому 2011 року, що повністю відповідає приписам чинного податкового законодавства.
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч. 1 ст. 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Судова колегія вважає, що суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.
Відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача, не підтверджено належними та допустимими доказами факт нікчемності угоди та правомірність і обґрунтованість своїх дій щодо прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку, що позивач мав правові підстави віднести до складу податкового кредиту за лютий 2011 року суми ПДВ, сплачені ПП "Ньютехнолоджи", ПП "Аланар" в ціні товару.
Таким чином, у відповідача були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 63486,00 грн., то й відсутні і підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.
З огляду на зазначене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в Акті перевірки № 376/23-4/16328375 від 13.01.2012р., яким встановлено порушення платником податків вимог п. 14.1.191 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відповідають дійсним обставинам справи, внаслідок чого існують підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0014652301 від 13.02.2012р.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби -залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки від 14.05.12 у справі № 2а-2300/12/0170/21 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис О.В.Кучерук
підпис О.І. Мунтян
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва