Копія
Іменем України
Справа № 2а-0109/267/12
12.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Сімферополя (суддя Сенько М.Ф. ) від 21.05.12 у справі № 2а-0109/267/12
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 95050)
до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м.Сімферополя (бульвар Франка 25,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про зобов'язання провести перерахунок пенсії
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 21.05.12 року у задоволені позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Київської районної ради м. Сімферополя про стягнення щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік - відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 21.05.12 р. та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що у листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом. Зазначав, що відповідач в порушення вимог статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»сплачує щорічну допомогу на оздоровлення в розмірах, що не співвідносяться з мінімальною заробітною платою, встановленою законами України, внаслідок чого за 2005-2007 роки утворилась заборгованість в сумі 5 593.30 грн., яку просив стягнути.
Постановою Київського районного суду міста Сімферополя від 18 липня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2008 року, позов задоволено частково: зобов'язано виплатити 1 880 грн. щорічної допомоги на оздоровлення за 2007 рік.
Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 28 березня 2012 року вказані судові рішення в частині задоволених вимог скасовано і справу в цій частині направлено на новий судовий розгляд, з підстав неповного з'ясування обставин справи, що мають суттєве значення для вирішення позову по суті.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії, інвалідом II групи внаслідок захворювання, що пов'язано з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і на підставі статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на щорічну допомогу на оздоровлення.
Допомога за 2007 рік, згідно з повідомленням відповідача, виплачена ОСОБА_2 29.05.2007 року в сумі 120 грн.
Абзацом четвертим частини першої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»була передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка інвалідам II групи сплачувалася в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності, відповідно до ст. 62 вказаного Закону.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було встановлено громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, розмір щорічної допомоги на оздоровлення, зокрема, інвалідам II групи - 120 грн., який не відповідав розміру мінімальної заробітної плати, встановленому законами України.
Відповідно до вимог статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.
Вихідним критерієм обрахунку спірних сум виплат, відповідно до положень статті 48 вказаного Закону, виступала мінімальна заробітна плата, розмір якої у зазначений позивачем період часу встановлювався законами України про Державний бюджет на відповідний рік.
Статтею 76 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік»встановлено на 2007 рік з 1 січня 2007 року розмір мінімальної заробітної плати 400 гривень на місяць, з 1 квітня 2007 року -420 гривень, з 1 липня 2007 року - 440 гривень та з 1 жовтня 2007 року -460 гривень.
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що пунктом 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», дію абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого та сьомого частини першої, частини третьої, абзаців другого, третього, четвертого, п'ятого, шостого, сьомого частини четвертої та частини сьомої статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-р/2007 положення пункту 30 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнанні неконституційними з дня ухвалення цього рішення.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що до набрання чинності рішення Конституційного Суду України, щорічна допомога на оздоровлення у 2007 році підлягала сплаті в розмірі, встановленому постановою КМ України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а з 09 липня 2007 року - виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актам, вихідним критерієм обрахунку такої допомоги виступала мінімальна заробітна плата, встановлена Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Оскільки допомога на оздоровлення позивачу виплачена до набрання чинності рішення Конституційного Суду України, її розмір відповідає розміру, визначеному Постановою КМ України від 12 липня 2005 року №562, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 21.05.12 у справі № 2а-0109/267/12 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва