Копія
Іменем України
Справа № 2а-3702/12/0170/18
12.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Панов О.І. ) від 04.07.12 у справі № 2а-3702/12/0170/18
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим (вул. Київська, 125-б,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95034)
про визнання протиправними дій,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.12 визнано неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Сімферополя АР Крим стосовно відмови у поверненні позивачу примусово та помилково сплаченого збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4747,50 грн.
Стягнуто з Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим на користь ОСОБА_3 помилково сплачений збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4747,50 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 109,40 грн. судових витрат шляхом їх безпірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.12 та прийняти нове рішення по справі.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що під час реєстрації автомобіля "HYUNDAI TUCSON" вартістю 189900,00 грн., придбаного, відповідно до договору купівлі-продажу автомобіля №898 від 28.02.2012 року, в Сімферопольському ВРЕВ при УДАІ ГУ МВС України в АРК позивач сплатила збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4747,50 грн. (3 % вартості автомобіля).
На підтвердження виконання вищезазначеного договору, позивачем до матеріалів справи долучена квитанція №0433010096 від 03.03.2012 року.
ОСОБА_3 12 березня 2012р. звернулась до відповідача з проханням повернути збір.
Управлінням Пенсійного Фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим направлено лист про відмову в задоволенні заяви за вих. №4675/05 від 21.03.2012р.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначається Законом "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" №400/97-ВР від 26.06.1997р. (далі Закон №400/97-ВР).
Пунктом 7 статті 1 Закону N 400/97-ВР визначено виключний перелік осіб - платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та зазначено, що платниками збору є юридичні та фізичні особи при відчуженні легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди, та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом.
Таким чином, відповідно до цього Закону, обов'язок зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування покладається на осіб лише у випадку відчуження, а не при купівлі автомобілів.
Зокрема, відповідно до пункту 12 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998р. №1740 (далі- Порядок), платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з відчуження легкових автомобілів є підприємства, установи та організації всіх форм власності, а також фізичні особи, які набувають право власності на легкові автомобілі шляхом:
- купівлі легкових автомобілів, у тому числі у виробників або торгівельних організацій (крім випадків забезпечення автомобілями інвалідів згідно із законодавством); міни; дарування (безоплатної передачі);
- успадкування (крім випадків успадкування легкового автомобіля за законом);
- з інших підстав, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 4 статті 9 КАС, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
У роз'ясненні Пленуму Верховного Суду України, яке міститься в Постанові від 1 листопада 1996 року N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя"(пункт 5) зазначено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу, зокрема постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, накази та інструкції міністерств і відомств, підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
З урахуванням вищезазначеного, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що положення Порядку №1740 щодо платників збору на обов'язкове державне пенсійне страхування при відчуженні автомобіля суперечать положенням Закону N 400/97-ВР, тому застосуванню підлягає положення п. 7 ст. 1 Закону N 400/97-ВР, в силу якого платником зазначеного збору є продавець автомобіля.
Статтею 3 Закону N 400/97-ВР визначено, що платники збору, визначеними пунктами 5 - 7, 9 і 10 статті 1 цього Закону, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачують на рахунки з обліку коштів спеціального фонду державного бюджету, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. Ці кошти в установленому порядку зараховуються до спеціального фонду державного бюджету і використовуються згідно із законом про Державний бюджет України.
Судова колегія зазначає, що матеріалами справи підтверджується сплата позивачем збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до бюджету.
Відповідно до пп. 4 п. 4 Типового положення про Головне управління Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 4 квітня 2006 року N 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 квітня 2006 року за N 454/12328, на Головне управління покладені повноваження щодо повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до бюджету, за поданням органів стягнення, яким відповідно до законодавства надано право стягнення до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.
Аналіз наведених норм та обставин, дає судовій колегії право на висновок, що відповідач, який зобов'язаний діяти на підставі Закону N 400/97-ВР, відповідно до ч. 4 ст. 9 КАСУ України, не мав підстав для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору у розмірі 4747,50 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 72 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що помилково сплачений позивачем збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, підлягає поверненню, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.12 у справі № 2а-3702/12/0170/18 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва