Копія
Іменем України
Справа № 2а-3560/12/0170/18
12.12.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Санакоєвої М.А.,
суддів Кондрак Н.Й. ,
Яковенко С.Ю.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Панов О.І. ) від 04.07.12 у справі № 2а-3560/12/0170/18
за позовом Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_2)
до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим (вул. Дм. Ульянова, 6,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95013)
про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування вимоги,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012, адміністративний позов Приватного нотаріуса Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - задоволено.
Визнано протиправними та скасовано рішення Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК № 177 від 15.02.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 170,00 грн., №178 від 15.02.2012 про застосування фінансових санкцій на суму 5667,20 грн.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (АДРЕСА_3податковий номер НОМЕР_1) судові витрати, шляхом їх безспірного списання із рахунку Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК в рахунок відшкодування понесених витрат зі сплати судового збору, розміром 32,19 грн.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.2012, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.
Судова колегія, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнає за можливе перейти до письмового провадження по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.02.2012р. була проведена позапланова перевірка приватного нотаріусу Сімферопольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 головним спеціалістом відділу з контрольно -перевірочної роботи за нарахуванням та сплатою платежів на підставі ст. 64 Закону України від 09.07.2003р. №1058- IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст. 6 Закону України від 05.04.2007р. №877-V "Про основні принципи державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності", ст. 13, абз. 6 п. 7 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010р. №2464- VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування ", п. 8 Порядку проведення Пенсійним фондом України і його територіальними органами планових і позапланових перевірок платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №233 від 09.03.2011р., наказу УПФУ в Сімферопольському районі АР Крим від 06.02.2012р. №12-п, заяви платника.
За результатами перевірки був складений акт перевірки від 10.02.2012р. №10 "Ф", яким встановлено, що позивачем були допущені порушення порядку нарахування та вирахування в систему персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за період з 01.08.07р. по 31.12.2010р. (щодо достовірності нарахування та перерахування страхових внесків), з 01.01.2011р. по 09.02.2012р. (перевірка правильності нарахування, сплати єдиного внеску), з 01.08.2007р. по 20.01.2012р. (своєчасність сплати авансових платежів по страховим внескам), з 01.01.2011р. по 31.01.2012р. (своєчасність сплати авансових платежів по єдиному внеску), які не відповідають первинним документам (недостовірність відомостей).
15.02.12 р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", було винесено рішення № 177 про застосування фінансових санкцій за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 170,00 грн. (а.с. 11).
Також, 15.02.12 р. Управлінням Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК, на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", було винесено рішення № 178 про застосування фінансових санкцій за неподання відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку у розмірі 5667,20 грн. (а.с. 12).
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово подавав скарги на адресу Управління Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК, дані скарги були залишені без задоволення.
Перевіряючи обґрунтованість дій та рішень органу владних повноважень, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України № 1058 від 09.07.2003 р. "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин), страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17, ст. 21 Закону України № 1058 (в редакції, що діяла на час вчинення правопорушення), страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом, в тому числі -відомості персоніфікованого обліку застрахованих осіб.
Відповідно до п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058, в редакції на час вчинення правопорушення, на страхувальників за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до територіальних органів Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судова колегія вважає необхідним зазначити, що Рішення №177 та №178 про застосування фінансових санкцій були прийняті 15.02.2012 р., в той час, коли норма п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратила чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України від 08.07.2010 р. № 2464 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Рішення відповідача не містить посилання на будь-яку іншу норму права.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Також судова колегія зазначає, що заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.
З огляду на зазначене, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.
Судом встановлено, що на момент прийняття спірних рішень пункт 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили Законом України № 2464 від 08.07.2010 р. "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Судова колегія звертає увагу, що дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
До 01.01.11, тобто до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту даних персоніфікованого обліку на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та порядок її застосування регулювалися п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Пункт 5 ч. 9 ст. 106 цього Закону втратив чинність із 01.01.11р.
Таким чином, з 01.01.11р. втратили чинність норми, які визначали склад правопорушення і розміри відповідальності в галузі застосування фінансових санкцій за порушення порядку подання відомостей до системи персоніфікованого обліку у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Пунктом 5 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що органи пенсійного фонду зберегли певні повноваження щодо контролю за правильністю та своєчасністю подання звітності в системі персоніфікованого обліку, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто повноваження, передбачені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, органи пенсійного фонду можуть стягувати ті фінансові санкції, які виникли до 01.01.11р. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та застосовується з посиланням на пункт 5 Перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що органи пенсійного фонду з 01.01.11 р. не вправі за порушення, вчинені до 01.01.11 р., застосовувати фінансові санкції, визначені статтею 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки передбачені відповідними нормами склади правопорушень та санкції втратили чинність, і їх застосування з 01.01.11 р. суперечить статті 58 Конституції України, враховуючи також зміст пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Колегія суддів зазначає, що відповідачем застосовані норми недіючого законодавства при винесенні оскаржуваних рішень, що суперечить засадам верховенства права.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції здійснив вірний аналіз діючого законодавства та дійшов вірного висновку, що Управлінням Пенсійного Фонду України в Сімферопольському районі АРК при застосуванні фінансових санкцій до позивача за подання недостовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2007 р. та за неподання відомостей до системи персоніфікованого обліку за березень 2010 р. неправомірно винесені рішення від 15.02.2012р. №177, №178 на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який було виключено з 01.01.2011 р., відповідно до Закону України № 2464 від 08.07.2010 р.
Судова колегія дійшла висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів законності винесених рішень № 177 від 15.02.2012 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 170,00 грн. та № 178 від 15.02.2012 р. про застосування фінансових санкцій у сумі 5667,20 грн.
Таким чином, судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача ґрунтуються на законі, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 195,196, пунктом 1 частини першої статті 198, п.1 частини першої статті 205, статтями 200, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Сімферопольському районі АР Крим - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 04.07.12 у справі № 2а-3560/12/0170/18 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва
Судді підпис Н.Й. Кондрак
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя М.А.Санакоєва