Копія
Іменем України
Справа № 2а-3724/11/2770
21.05.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Курапової З.І.
секретар судового засідання Каптусаров С.Д.
за участю сторін:
позивач - ОСОБА_2, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Ленінським РВ УМВС України в м. Севастополі від 12.03.1996року,
представник позивача -ОСОБА_2, ОСОБА_3, посвідчення НОМЕР_1,
представник відповідача -Військової частини А 0235, Семенець Микола Іванович, довіреність від 10.01.2012року,
за апеляційною скаргою Військової частини А 0235 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Куімов М.В. ) від 17.01.12 у справі № 2а-3724/11/2770
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99055)
до Військової частини А 0235 (вул. Соловйова, 12, Севастополь, 99007)
про стягнення грошової компенсації замість речового майна,
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 адміністративний позов ОСОБА_2 до Військової частини А 0235 про стягнення грошової компенсації замість речового майна - задоволено частково.
Стягнуто з Військової частини А 0235 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію замість речового майна в сумі 4884 грн. 27 коп.
Судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, Військова частина А 0235 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 та прийняти нове рішення, якім позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини А 0235.
В судовому засіданні позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення Окружного адміністративного суду м. Севастополя залишити без змін.
Представник відповідача на задоволенні апеляційної скарги наполягав, просив скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог до військової частини А0235 відмовити.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, встановила наступне.
ОСОБА_2 проходив військову службу у Військово-Морських Силах Збройних Сил України, остання посада -начальник відділу планування забезпечення мобілізаційного розташування управління оборонного планування штабу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а.с.6).
Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 12.09.2011 року №964 ОСОБА_2 було звільнено з військової служби у запас на підставі п. "б" ч.6 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок та військову службу" за станом здоров'я, з правом носіння військової форми одягу, з 26.09.2011року виключено зі списків особового складу командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України та знято зі всіх видів забезпечення.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною п'ятою статті 17 Конституції України регламентовано, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про Збройні Сили Україні соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність держави, спрямована на становлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Статтею 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (частини перша та друга статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").
Згідно з частиною першою статті 91 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 10 Положення «Про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 р. №1444 (далі - Положення №1444), визначено, що військовослужбовці забезпечуються речовим майном та отримують лазнево-пральні послуги за рахунок військового формування, в якому проходять військову службу.
Речове майно особистого користування офіцерам, прапорщикам, мічманам та військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом, видається у власність (пункт 13 Положення №1444).
За правилом частини другої статті 91Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.
Пунктом 27 Положення №1444 передбачено, що військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.
Відповідно до абзацу 1 пункту 242 «Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України», затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини (абзац третій пункту 242 вказаного Положення).
У Рішенні Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 передбачено, що відповідно до частини третьої статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів (їх окремих положень), лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк. Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (пункти 3.1, 3.2 Рішення).
Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідач повинен провести розрахунок з позивачем, у тому числі щодо забезпечення речовим майном чи виплати компенсації його вартості, на день виключення зі списків особового складу військової частини.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини А 0235 на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 року у справі № 2а-3724/11/2770 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 17.01.12 року у справі № 2а-3724/11/2770 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Т.В. Дадінська
підпис З.І.Курапова
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук