Копія
Іменем України
Справа № 2а-10792/10/0170/3
21.05.12 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Курапової З.І. ,
Дадінської Т.В.
секретар судового засідання Каптусаров С.Д.
за участю сторін:
представник позивача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2- ОСОБА_3, довіреність № 1237 від 30.09.10
представник відповідача, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Шкляр Т.О. ) від 28.11.11 у справі № 2а-10792/10/0170/3
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (1.- АДРЕСА_1 Крим, 95000
2- АДРЕСА_2)
до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС (вул. Мате Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.11 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0005391701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем 8217 грн. 66 коп.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010р. №0005381701/9 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 10073 грн. 32 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціямі у розмірі 5036 грн. 66 коп.
Не погодившись з рішенням суду, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим ДПС звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.11 та прийняти нове рішення, якім позивачу у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки за результатами перевірки встановлені порушення позивачем вимог податкового законодавства, які не спростовані наданими при перевірці первинними документами позивача.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.02.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС.
Представник позивача заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідач явку свого представника не забезпечив, про дату, час та місце судового розгляду сповіщений належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомив.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін.
На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.
29.07.2010 р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим проведено виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2008 р. по 31.03.2010 р., про що складено акт перевірки №10134/17-1/НОМЕР_1 від 29.07.2010 р. (а.с.16 - 39).
04.08.2010 р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим на підставі акту перевірки винесено податкові повідомлення-рішення стосовно ФОП ОСОБА_2, зокрема:
згідно п.п. б п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення п.п.7.3.1 п.п. 7.4.1 п.п.7.4.5 п.п. 7.5.1, п. 7.4, п.7.5 п.п.7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168 від 03.04.1997 р. винесено податкове повідомлення-рішення № 0005381701/0 із визначенням суми податкового зобов'язання у сумі 18235,86 грн., в тому числі за основним платежем - 12157,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 6078,62 грн. (а.с.13);згідно п.п. б п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення ст. 8 п. 8.1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889 винесено податкове повідомлення-рішення № 0005401701/0 із визначенням суми податкового зобов'язання у сумі 4284,74 грн., в тому числі за основним платежем - 1428,24 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2856,5 грн. (а.с.14); згідно п.п. б п.п. 4.2.2 ст. 4, п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", за порушення ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р., п.п. а п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889, ст. 5 п. 5.3 п.п.5.3.3 Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334 винесено податкове повідомлення-рішення № 0005391701/0 про визначення суми податкового зобов'язання у розмірі 8217,66 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 8217,66 грн. (а.с.15).
Згідно уточнених позовних вимог позивачем було оскаржено: податкове повідомлення-рішення від 04.08.10 р. № 0005391701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем 8217,66 грн.; податкове повідомлення-рішення від 04.08.2010 р. № 0005381701/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в частині 10073,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5036,66 грн.
Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Щодо правомірності нарахування податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності визначене податковим повідомленням-рішенням від 04.08.10 р. № 0005391701/0 за основним платежем 8217,66 грн.
Згідно ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" № 1251 від 25.06.1991 р., що діяв на час виникнення спірних правовідносин, податок на доходи фізичних осіб належить до загальнодержавних податків, який за своєю природою є обов'язковим внеском до бюджету відповідного рівня та обов'язок щодо своєчасної сплати якого несе платник податку відповідно до ст. 9 цього Закону.
Згідно п.2.1 ст. 2 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889 від 22.05.2003 р. в редакції на час виникнення спірних правовідносин платником податку є резидент, який отримує як доходи з джерелом їх походження з території України, так і іноземні доходи, є відповідальним за їх нарахування, утримання та сплату до відповідних бюджетів (п.17.2 ст. 17).
Такий платник податку зобов'язаний вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит, про що зазначено в п. а) п.19.1 ст. 19 Закону України № 889.
Так, відповідно до п.п. "а" п. 19.1 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" № 889-IV від 22.05.2003р., з наступними змінами і доповненнями, що діяв в період, за який проводилась перевірка позивача, платники податку зобов'язані вести облік доходів і витрат у обсягах, достатніх для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі коли такий платник податку зобов'язаний цим Законом подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податковий кредит.
Відповідно до ч.2, 3 ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) i документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу.
До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
З матеріалів справи вбачається, що валові витрати позивача за звітний період 2008 р. - 1квартал 2010 року складають 221918,00 грн. При цьому позивачем до складу витрат не включені витрати податку на додану вартість в період з 01.01.2009 р. по 23.07.2009 р. у розмірі 58875,68 грн., першому кварталі 2009 року - 24087,51 грн., у другому кварталі 2009 року - 20800,21 грн., у третьому кварталі 2009 року - 13987,96 грн.
Склад валових витрат виробництва (обігу), що виключається з валового доходу платників податку - фізичних осіб регулюється нормами Закону України від 28.12.1994 р 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон України № 334) та додатком 7 до Інструкції «Про оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю", затвердженою наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 № 12 (далі - Інструкція № 12), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 за № 64, у якому зазначено, що будь-які суми витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України № 334 валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з Додатком N 7 "Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб" до Інструкції про прибутковий податок з громадян в редакції на час виникнення спірних правовідносин до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів у відповідності до ст. 13 ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян", належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".
До складу витрат фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, також включаються суми ПДВ, внесені до бюджету. Не включаються до валових витрат і валового доходу суми ПДВ, які входять до ціни придбаних та проданих товарів (робіт, послуг) відповідно.
Разом з тим, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
За змістом цієї норми законодавства, підставою для не включення до складу валових витрат є лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства сум, не підтверджених документально.
В силу п. 5.11 ст. 5 вказаного Закону установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
З матеріалів справи слід, що спірні витрати підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами (а.с 58-64), книгою обліку розрахункових операцій(а.с.65), реєстр отриманих податкових накладних (а.с.90, 99, 107, 116, 124, 134, 144), податкові накладні (а.с.206-250), у зв'язку з чим висновки акту перевірки, в частині донарахування податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності спростовуються наявними первинними документами позивача.
Вказане вище засвідчується також висновком судово-економічної експертизи № 184/10 від 16.09.11 р. по даній справі, згідно з яким висновки ДПІ в м. Сімферополі АР Крим щодо донарахування податкових зобов'язань з доходів фізичних осіб-підприємців у сумі 8217,66 грн. документами первинного бухгалтерського та податкового обліку фізичної особи-підприємця Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 не підтверджені (а.с.32).
Судова експертиза як один із засобів доказування сприяє всебічному, повному й об'єктивному дослідженню обставин справи, і як наслідок - постановленню законного і обґрунтованого судового рішення. Висновок експерта як доказ не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватися на всебічному, повному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи у сукупності.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що відповідачем доказів, що обґрунтовують донарахування податкового зобов'язання з доходів фізичних осіб-підприємців за основним платежем у сумі 8217,66 грн., в матеріали справи не надано.
Щодо оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення № 0005381701/0 від 04.08.2010 р. про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 12157,24 грн. за основним платежем та 6078,62 грн. за штрафними санкціями в частині 10073,32 грн. за основним платежем та 5036,66 грн. за штрафними санкціями, слід зазначити наступне.
Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в редакції на час виникнення спірних правовідносин податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
В силу п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
При цьому, згідно з п.п 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Закон України "Про податок на додану вартість", а саме п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 визначає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Крім того, в силу п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п.п. 7.2.1 ст. 7 Закону України від 03.04.97 N 168 "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у їх документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи і місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму у цифровому значенні, и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до вимог пп. 7.2.6 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі - Закон) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).
Таким чином, сума податкового кредиту у розмірі 10073,32 грн. за період 23.07.2009 р. - 31.03.2010 р. підтверджується належним чином оформленими та складеними контрагентами позивача податковими накладними у тому звітному періоді, у якому вони відображені позивачем.
Відповідачем не надано доказів того, що вказані податкові накладні при формуванні податкового кредиту позивачем, були дійсно надані контрагентами позивача пізніше, ніж відображені у відповідному звітному періоді при формуванні податкового кредиту.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції відносно визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 04.08.10 р. № 0005391701/0 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності за основним платежем 8217,66 грн. та № 0005381701/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в частині 10073,32 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 5036,66 грн.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.
Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим ДПС залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 28.11.11 у справі № 2а-10792/10/0170/3 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 28 травня 2012 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис З.І.Курапова
підпис Т.В. Дадінська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук